Регенеративне землеробство передбачає мінімальний, а в багатьох випадках і нульовий обробіток ґрунту. Однак виробникам не варто надто остерігатися періодичного традиційного обробітку ґрунту, вважає консультант із питань ґрунтів та обробітку Філіп Райт.
Метааналіз наукових робіт з усього світу, присвячених впливу періодичного традиційного обробітку ґрунту, який провів доктор Яш Данг, головний науковий співробітник Університету Квінсленда, показав, що негативний вплив такого втручання на доступність води для рослин, доступність поживних речовин, ґрунтові хвороби та вміст вуглецю є нетривалим.
За словами Філіпа Райта, відновлення після негативних наслідків зазвичай займає шість місяців або менше, причому тривалість відновлення залежить від того, як довго ґрунт перебував у системі регенеративного землеробства.
«Чим довше він перебував у такій системі, тим швидше відбувалося відновлення», — зазначає він.
Періодичний традиційний обробіток ґрунту може допомогти вирішити практично всі поширені проблеми, які виникають у системах нульового обробітку, зокрема труднощі з контролем бур’янів і шкідників, ущільнення ґрунту та недостатню інфільтрацію води.
Обробляти чи не обробляти?
Щоб визначити, чи потребує ґрунт обробітку, варто орієнтуватися на певні показники, радить Філіп Райт. Наприклад, таким показником може бути коренева система культури, яку вже зібрали або планують збирати.
«Якщо коріння не може нормально пройти через певну зону ґрунту, це, ймовірно, сигналізує про те, що потрібно щось зробити», — пояснює він.
Ще одним показником може бути розвиток покривної культури, вважає доктор Елізабет Стокдейл із NIAB. За її словами, часто фермери спочатку намагаються підготувати ґрунт, а вже потім висівають покривну культуру. Однак правильніше діяти навпаки.
Покривну культуру варто висіяти якомога вчасніше та використовувати її як індикатор стану ґрунту. Якщо на певних ділянках вона не розвивається або взагалі не сходить, це дає можливість дослідити причину й за необхідності вжити заходів ще до сівби основної культури. При цьому не обов’язково проводити коригувальний обробіток по всьому полю.
Додатково можна використовувати карти врожайності або візуальну оцінку структури ґрунту, а найбільш проблемні ділянки досліджувати безпосередньо в полі, зокрема за допомогою лопати.
Такі прості показники допомагають визначити, чи потрібне взагалі втручання.
Якщо коріння нормально розвивається, не зустрічаючи перешкод, а врожайність істотно не знижується, ґрунт краще залишити без втручання. Особливо це актуально в сухий рік, коли в ґрунті можуть відбуватися природні процеси реструктуризації.
Перед тим як брати лопату й починати досліджувати проблемну ділянку, варто пройти полем і оцінити ситуацію загалом. Якщо на полі накопичується вода, потрібно з’ясувати, звідки вона надходить. Наприклад, вода може стікати на проблемну ділянку з інших частин поля. Це допоможе правильно визначити місце для подальшого обстеження.
Ефективний дренаж має принципове значення. Необхідно використовувати всі доступні показники, щоб визначити, чи є в ґрунті бар’єр для руху води. Якщо такий бар’єр є, спочатку потрібно усунути його причину та забезпечити нормальний дренаж.
Який обробіток застосовувати?
Якщо встановлено, що обробіток ґрунту все ж необхідний, головна мета — мінімізувати порушення ґрунту.
Філіп Райт радить не перевертати ґрунт, а піднімати та розтягувати його. Також він рекомендує застосовувати принцип «функціонального зонування», розділяючи ділянки, де потрібне переміщення ґрунту, і ті, які краще залишити без втручання.
Наприклад, у зоні проходження лап культиватора формується активна зона обробітку, яка може сприяти дренажу, формуванню шляхів для коріння та переміщенню поживних речовин.
Водночас між лапами важливо залишати зони, де ґрунт практично не порушується. Вони забезпечують умови для майбутнього руху техніки та зберігають ґрунтову біологію — зокрема мікоризні гриби та дощових черв’яків, які можуть страждати від інтенсивного механічного обробітку.
«Кожного разу, коли ви проводите лапою через ґрунт, ви певною мірою порушуєте його біологію. Тому не варто перейматися тим, що деякі зони ґрунту були оброблені менше за інші.
Позитивним результатом може бути навіть те, що зона між проходами лап залишається відчутно щільнішою, ніж оброблена частина. Якщо ж при викопуванні ґрунту в обробленій і необробленій зоні ви не відчуваєте жодної різниці, ймовірно, цей обробіток був зайвим», — пояснює Райт.
Читати по темі: Щільність ґрунту за різних систем обробітку під культурами сівозміни
Доктор Елізабет Стокдейл також радить перевіряти ефективність обробітку після першого проходу агрегату.
Це дозволяє оцінити, чи справді обробіток дає потрібний результат і чи досягнута необхідна глибина. Краще виявити на цьому етапі, що агрегат створює більше проблем, ніж вирішує, ніж зробити це після завершення роботи на всьому полі.
Досвід господарства: періодична оранка після понад 20 років No-till
Британський фермер Саймон Ковелл із графства Ессекс протягом понад 20 років вирощував культури за системою прямої сівби без оранки. Дворічні випробування на частині поля показали, що періодичний обробіток ґрунту може бути корисним навіть у такій системі.
До проведення досліду фермер прийшов після того, як урожайність пшениці на його важких глинистих ґрунтах перестала зростати, хоча пряма сівба мала для господарства чимало переваг.
Серед них — менші витрати на працю, можливість використовувати трактор меншої потужності, менша потреба в придбанні нових шин і нижчі витрати пального.
«Але найбільшою перевагою для мене були стабільні та рівномірні сходи. Саме цього мені не вдавалося досягти під час підготовки насіннєвого ложа на важкому глинистому ґрунті, який бував або занадто вологим, або занадто сухим», — розповідає фермер.
Він також зазначає, що після переходу на пряму сівбу витрати на вирощування культур значно знизилися, а отже, менше капіталу було вкладено у виробництво. Це, своєю чергою, зменшує ризики у разі проблем із врожаєм.
Урожайність вийшла на плато
Однак з роками фермер помітив, що врожайність на полі вийшла на певний рівень і перестала зростати. Частково він пов’язує це зі зв’язуванням поживних речовин у ґрунті.
За його оцінкою, якщо ґрунт щороку накопичує 1 т/га вуглецю, а співвідношення вуглецю до азоту становить 10:1, це означає потенційне зв’язування 100 кг/га азоту, який інакше міг би бути доступним культурі.
З іншого боку, підвищення активності ґрунтової біології може сприяти додатковій фіксації азоту. Тому, на думку фермера, у такій системі може виникати потреба у збільшенні азотного живлення, оскільки одночасно вирощуються товарна культура та культура, що накопичує вуглець.
Він також припускає, що відсутність перемішування ґрунту може сприяти накопиченню у верхньому шарі хімічних залишків, зокрема гербіцидів, а також автотоксичних сполук, які продукують рослини. На його думку, це потенційно може впливати на продуктивність культур. Для подальшого вивчення цієї проблеми він отримав грант у межах проєкту Adopt.
Щоб перевірити, чи допоможе обробіток ґрунту усунути ці проблеми, фермер переорав третину поля перед сівбою пшениці. Результат показав збільшення врожайності на переораній ділянці на 1,7 т/га.
Дослід продовжили й наступного сезону. Ще одну третину поля також переорали, в результаті чого утворилися три варіанти: пшениця після оранки, пшениця прямої сівби на ділянці, яку переорали два роки тому, та ділянка, де пряму сівбу проводили безперервно.
Перевага збереглася і на другий рік
Результати цьогорічного врожаю показали, що позитивний ефект від оранки зберігся і на другий рік.
Урожайність становила:
- 8,1 т/га — на ділянці на другий рік після оранки;
- 7,6 т/га — на ділянці першого року після оранки;
- 7,1 т/га — на ділянці, де протягом 22 років застосовували нульовий обробіток.
«У перший рік після оранки посіви, здавалося, більше потерпали від стресу у квітні та травні, але після кількох невеликих дощів ситуація покращилася», — зазначає фермер.
За даними Nix’s Farm Management Pocket Book, система з використанням плуга та активної борони коштує близько 275 фунтів стерлінгів/га. При цьому загальна додаткова врожайність за два роки становила 2,7 т/га, що за тодішніх цін на пшеницю відповідало близько 486 фунтам стерлінгів/га додаткової вартості врожаю.
«Я задоволений тим, що позитивний ефект від оранки зберігся і на другий рік. Це робить такий підхід більш виправданим», — говорить Ковелл.
Водночас рішення про збільшення площі оранки для нього залишається непростим.
Ефект від оранки в перший рік цього сезону був меншим, а інший дослід, у якому минулого року перед вирощуванням льону застосовували оранку, дав нижчу врожайність порівняно з ділянкою прямої сівби.
Збільшення площі оранки також означатиме більші витрати на працю або необхідність залучення підрядників, що зменшуватиме потенційну маржу.
«Було б добре, якби проєкт Adopt допоміг вирішити деякі проблеми, пов’язані з прямою сівбою та виходом урожайності на плато, без значного збільшення обсягу робіт. На наших ґрунтах пряма сівба все одно залишається правильною системою в цілому».
