Попри війну, соя не втратила цьогоріч у площах посівів. Не втратить і наступного року.
Такий прогноз роблять аналітики Насіннєвої асоціації України.
Експерти назвали низку причин, які збережуть популярність сої.
По-перше, в світі постійно росте запит на білкові культури та продукти з них. Попри те, що в ЄС 2022-го посіви з соєю були найбільшими за останні роки (4,5 млн га), відповідно очікується й високий врожай.
Ціни на глобальному ринку на товар і його потрібність не зменшаться. Причиною є неврожайність і посуха в США та Китаї. Останній виходить на міжнародні ринки соєвих бобів, нарощуючи імпортну активність. Це провокує ріст цін на світовому ринку. А отже, попит на сою і ціна на неї не зменшиться.
По-друге, проблеми з експортом зернових в Україні. На початку серпня Міністерство аграрної політики та продовольства України покращило прогнози щодо збору зернових і олійних – до 65-67 млн тонн.
З одного боку це – хороша новина, але з іншого – новий виклик для аграріїв у зберіганні врожаю. Не зважаючи на розблокування портів, ми все ще маємо дефіцит місткостей, заводів і елеваторів для зберігання й перероблення зібраної з поля продукції.
Разом з новим врожаєм все одно матимемо перехідних залишків продукції. У цій ситуації соя має виграшні позиції для реалізації й експорту. Її менше, ніж зернових, та легше перевезти наземним і водним транспортом.
По-третє, основні регіони вирощування сої (Житомирська, Тернопільська, Хмельницька, Київська) наразі не перебувають у зоні активних бойових дій і не можуть конкурувати з південними регіонами, скажімо, в площах пшениці чи ячменю.
На полях у північних і західних областях гарні показники демонструють такі сорти як Абеліна, Ментор, Сіберія, Амадеа, Аляска та інші. Тож є сенс надалі розвивати й нарощувати площі під цією культурою.
Відтак диверсифікація ризиків, попит на світовому ринку, відносно легке вирощування та інші фактори роблять сою привабливою для аграріїв. Тому площа посівів 2023-го буде або на рівні цього року, або збільшиться.
