Контроль падалиці та бур’янів у міжсезоння, а також зважене управління стернею є ключовими факторами формування здорового фітосанітарного фону перед сівбою зернових культур.
Як зазначається у матеріалі Global Agriculture, одним із критичних елементів є розрив так званого «зеленого мосту» — рослинності, на якій між сезонами зберігаються шкідники та збудники хвороб.
Йдеться про падалицю і бур’яни не лише на полі, а й уздовж доріг, лісосмуг і меж господарств. Саме вони є резервуаром для іржі зернових, вірусів, а також середовищем для попелиць, слимаків і равликів. За відсутності контролю втрати врожайності можуть сягати 0,5–1,0 т/га, а запаси ґрунтової вологи — зменшуватися на 50–75 мм.
Ефективною вважається стратегія, за якої рослинність-господар повністю знищується щонайменше за 4 тижні до сівби. Для цього застосовують гербіциди або механічний обробіток, хоча останній може знижувати запаси вологи. Водночас максимальний ефект досягається за координації дій між сусідніми господарствами.
Окрему увагу слід приділяти управлінню стернею. З одного боку, її збереження покращує водоутримання, зменшує ерозію та сприяє накопиченню органічного вуглецю. З іншого — стерня може бути джерелом інфекції та укриттям для шкідників.
Зокрема, у рослинних рештках можуть зберігатися такі хвороби, як crown rot, Septoria tritici blotch у пшениці, а також scald (Rhynchosporium) і сітчасті плямистості у ячменю. Для ріпаку повторний посів у власну стерню підвищує ризик розвитку blackleg.
Серед практичних рішень — мульчування, тюкування або випасання, що сприяє кращому контакту решток із ґрунтом і зменшенню інфекційного навантаження. Спалювання розглядається як крайній захід через негативний вплив на родючість ґрунту.
Важливу роль відіграють також сівозміна та використання стійких сортів. За ефективного контролю рослин-господарів інфекційний фон у стерні може знижуватися на 60–80% протягом двох років.
Експерти наголошують: рішення щодо збереження стерні та боротьби із «зеленим мостом» мають базуватися на оцінці фітосанітарного стану поля. Комплексний підхід дозволяє мінімізувати ризики поширення хвороб і шкідників ще до початку сезону.
