Сидерація має дві основні форми: самостійну й проміжну. Поле, яке упродовж вегетації засіяне сидеральними культурами, за самостійного вирощування на зелене добриво застосовують, як правило, на дуже бідних ґрунтах.
Сидеральні посіви за проміжного їх вирощування використовують до сівби або після збирання основної культури, де ці посіви займають частину вегетації. Такі сидеральні посіви характерні для інтенсивного землеробства.
«Сидеральні пари в сучасному землеробстві зумовлюють поліпшення умов живлення вирощуваних культур після них, позитивно впливають на біологічний режим ґрунту, де підвищується активність ґрунтових мікроорганізмів», – говорить кандидат сільськогосподарських наук ННЦ «Інститут землеробства НААН» Ярослав Цимбал.
Такі пари дають змогу отримати 20-30 т/га і більше зеленої маси. Її активно використовують за органічного вирощування сільськогосподарських культур як один із засобів біологізації.
Зайняті просапні пари засівають просапними культурами, що рано збирають (не пізніше ніж за 3-4 тижні до оптимального строку сівби озимих). До таких культур можуть належати картопля рання, кукурудза на зелений корм, ранній силос та інші.
Після попередників, що рано звільняють поле, проводять зяблеву оранку на глибину 20-22 см. У посушливих умовах через брак часу для підготовки ґрунту під озимі застосовують мілкий обробіток лемішними або дисковими знаряддями на глибину 12-14 см.
Ефективність оранки підвищується, якщо слідом за збиранням попередника проводять попереднє поверхневе лущення на 6-8 см. На полях під багаторічними травами глибина оранки на чорноземах становить 25-30 см.
Після лущення та оранки проводять культивацію з одночасним боронуванням для знищення бур’янів та збереження розпушеної поверхні ґрунту.
naas.gov.ua
