Активну речовину гербіцидів – гліфосат, постійно критикують екологи. Причина – виявлення залишків препаратів у продуктах харчування та екосистемах, таких як вода. Однак з’явилися докази того, що сільське господарство не завжди цьому є причиною.
Команда вчених під керівництвом хіміка-еколога Керолін Хун з Тюбінгенського університету (Німеччина) порівняла концентрації гербіциду та продукту його розпаду – амінометилфосфонової кислоти (АМРА) у річках Європи та Америки.
Дослідники провели вимірювання гліфосату та AMPA у 73 європейських та 18 американських точках. Результати здивували.
У США залишки гліфосату дійсно з’являються саме тоді, коли цього можна було очікувати: у пік застосування проведення польових робіт. А ось у Європі високі значення фіксувалися з весни до осені та були пов’язані з побутовою хімією у стічних водах.
Цю закономірність вчені пояснюють у такий спосіб. У США широко поширене вирощування генетично модифікованих культур. У цьому контексті часто використовується гліфосат.
У Євросоюзі рослинництво – здебільшого без ГМО. Характер вимірів у Європі вказує на стічні води як на основну причину. Там виявили переважно АМРА — продукт розпаду гліфосату. Це тому, що амінометилфосфонова кислота також міститься у миючих засобах. Речовина утворюється при розщепленні азотовмісних органічних фосфонових кислот, наприклад, тих, які використовуються як пом’якшувачі води.
Таким чином, при оцінці хімічних вимірів завжди слід враховувати нюанси, – роблять висновок автори дослідження.
Аgrarheute.com
