Сьогодні вже немає необхідності переконувати аграріїв у тому, що з багаторічними бур’янами краще боротися не в посівах сільськогосподарських культур, а в проміжку між збиранням врожаю та сівбою. Здається, все просто, – застосовуй і будь спокійним. Але на практиці не завжди вдається досягти очікуваного ефекту.
В цій статті ми поговоримо про те, на які підводні камені можна натрапити при застосуванні гліфосатвмісних препаратів, і надамо основні рекомендації, що допоможуть гарантовано отримати очікуваний результат.
ОПТИМАЛЬНІ НОРМИ ВИТРАТИ ГЛІФОСАТУ
Часто аграрії, намагаючись заощадити, знижують норму витрати гербіцидів, і це призводить до неповної загибелі багаторічних бур’янів, а також сприяє розвитку їх стійкості. У таблиці 1 наведено дані щодо норм, необхідних для загибелі деяких видів бур’янів, на прикладі гліфосатів із концентрацією 360 г/л за д.р.
НЕ ПОСПІШАЄМО З МЕХАНІЧНОЮ ОБРОБКОЮ
Після обробки бур’янів гліфосатом поглинання препарату рослиною і його переміщення в кореневу систему відбувається повільно. Провівши механічну обробку не раніше, ніж через 20 днів після обприскування, ми даємо час кореневій системі для додаткового поглинання гліфосату. Особливо це стосується коренепагонових бур’янів.
Мінімальний час, необхідний для проникнення препарату в рослину, – 1–3 дні для однорічних бур’янів і 3–5 днів для багаторічних. Оскільки гліфосат переміщується по всій кореневій системі бур’янів, повна їх загибель (пожовтіння і засихання) відбувається впродовж 21–28 днів.
ВИЗНАЧАЄМО НОРМУ ВИТРАТИ РОБОЧОГО РОЗЧИНУ
При оптимальній витраті води утворюються краплі з високою концентрацією гліфосату, що покращує поглинання препарату бур’янами. Норма витрати робочої рідини може коливатися в межах від 50 до 300 л/га і залежить від температурного режиму, зволоженості поверхні листя, виду техніки для обприскування, наявності сольових домішок, які взаємодіють із солями гліфосату.
Крім цього, слід пам’ятати, що при внесенні гліфосатів методом малооб’ємного обприскування зростає ризик формування дрібних крапель, які можуть переноситися потоками повітря і при поривах вітру викликати пошкодження культур, що ростуть поряд, а при потраплянні на рослини за високих температур повітря вони швидко випаровуються.
ЗВАЖАЄМО НА ПОГОДНІ УМОВИ
Необхідно пам’ятати, що гліфосат – це водорозчинне з’єднання. У багатьох бур’янів на листковій поверхні є щільний восковий наліт, який заважає проникненню гербіциду в тканини листка. У зв’язку з цим ефективність гліфосату зростає, коли продихи рослин відкриті й поверхня листя зволожена, а процеси метаболізму в рослині відбуваються дуже активно. Відповідно його ефективність може знижуватися в умовах низької вологості й коли рослини відчувають стрес від нестачі вологи.
Гліфосат – системний гербіцид, тому перепади температури, холодна або спекотна погода можуть знизити ефективність його роботи, адже бур’ян відчуває стрес і процеси життєдіяльності в ньому сповільнюються.
Оптимальна температура повітря для системних препаратів становить +15…+25°С. Хоча гліфосатвмісні препарати у вигляді калійної солі мають вищу активність, завдяки чому можуть працювати і при температурі від +5°С, проте їх дія все одно сповільнена, тому чекати загибелі бур’янів доведеться довше. Максимальна ефективність досягається при внесенні гербіцидів по рослинах, які активно вегетують.
Для знищення багаторічних і коренепагонових бур’янів гліфосат краще застосовувати в осінній період за 7–14 днів до настання перших заморозків. Навіть після заморозків гербіцид діє, хоч і повільно, але теж ефективно і максимально охоплює всю кореневу систему бур’яну.
НЕ ДОПУСКАТИ ЗМИВАННЯ ПРЕПАРАТУ ДОЩЕМ
Приблизно через годину після обробки вода з поверхні бур’янів випаровується, але поглинання гліфосату рослинами відбувається повільно, тому рекомендується мати в запасі не менше ніж 2–4 години до випадання опадів. Дощі, які пройшли через 1–2 години після обробки, помітно знижують ефект від застосування гербіциду.
ПРЕПАРАТ МАЄ ПОТРАПИТИ НА БУР’ЯН
Гліфосат – це системний гербіцид листкової дії. Тому перед обробітком парового поля або при осінньому внесенні необхідно рівномірно розподілити всі рослинні рештки по полю, оскільки вони не повинні екранувати бур’яни, перешкоджаючи потраплянню на них препарату. Крім цього, поле має бути максимально покрите бур’яном, що активно вегетує, – для цього краще провести провокаційний механічний обробіток. Повільне поглинання гліфосату може бути викликане брудом або пилом на листках рослин, принесеними пиловими бурями, тому найкращий час обробки цим засобом – після дощу, який змив пил із листя бур’янів.
ВПЛИВ ВОДИ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ГЛІФОСАТУ
Для отримання максимального ефекту від обробки гліфосатом необхідно брати до уваги ще один важливий чинник – жорсткість води. Жорстка вода містить солі-антагоністи, які вступають у взаємодію з іонами гліфосату, знижуючи тим самим ефективність гербіциду. Інактивують солі гліфосату і частинки мулу, глини, органічна речовина ґрунту, тому вода для робочого розчину має бути максимально очищеною.
Для підвищення ефективності гліфосатвмісних препаратів у робочий розчин можна додати азот в амонійній формі, який збільшує ефективність більшості гербіцидів у формі солей. Чим жорсткіша вода і чим вищий у ній відсоток не потрібних нам іонів, тим більшою може бути користь від додавання азотних добрив.
Читати по темі: Вплив препаративних форм на ефективність пестицидів
Антагонізм солей можна подолати, збільшивши концентрацію гліфосату в розчині або додавши іони амонію, які, з’єднуючись з іонами солей гліфосату, зменшують їх взаємодію з катіонами інших солей у воді. Щоб знизити концентрацію іонів кальцію, магнію і заліза, присутніх у робочому розчині, необхідно пов’язати їх з іонами сульфату або фосфату. Тож у воді, що має підвищену жорсткість, ефективність гліфосатів підвищується шляхом додавання сульфату амонію або ортофосфорної кислоти. У воді слід спершу розчинити сульфат амонію або інші добрива, а вже потім додавати гліфосат, інакше цей прийом втрачає сенс.
Крім цього, сьогодні існують препарати, які виконують функції регулятора кислотності, ад’юванта, пенетранта й дають змогу поліпшити якість води і ефективність застосування гліфосатвмісних препаратів.
НЕОБХІДНО ПРАВИЛЬНО ПІДБИРАТИ БАКОВІ СУМІШІ
Застосування гліфосату в суміші з дікамбою і/або 2,4-Д дає змогу не тільки контролювати пирій повзучий, а й домогтися майже повної загибелі видів осоту. У разі масового поширення коренепагонових бур’янів – молочаю лозового або березки польової доцільно застосовувати гліфосат у суміші з гербіцидом на основі 2,4-Д ефіру. З огляду на те, що 2,4-Д ефіри дуже швидко проникають у коренепагонові бур’яни, тут головне – не давати великі норми ефіру, оскільки це призводить до швидкого відмирання надземної частини бур’яну, викликаючи лише видиму дію гліфосату, а ось коренева система залишається неушкодженою. Тому не варто застосовувати високі норми 2,4-Д ефіру, дозування має забезпечити ослаблення бур’янів і зниження щільності воскового шару, що послужить передумовою швидкого проникнення гліфосату.
ІННОВАЦІЙНІ ФОРМУЛЯЦІЇ
На сьогодні створено безліч гербіцидів на основі гліфосату. За останніх 5 років особливої популярності набули більш концентровані препарати, зі вмістом д.р. 500 г/л і більше, які, крім гліфосату, також можуть включати суміш поверхнево-активних речовин, азотне добриво, рістрегулюючі компоненти, що в підсумку дає змогу посилити ефективність роботи гліфосатвмісного препарату.
Отже, для отримання найвищої ефективності при знищенні бур’янів, застосовуючи гліфосатвмісні препарати, необхідно вибирати оптимальні норми витрати препарату і робочого розчину, брати до уваги погодні умови, контролювати рівень рН і жорсткість води, застосовувати гліфосат по бур’янах, що активно вегетують, а також правильно підбирати гербіциди для бакової суміші.
Олександр Малінніков, агроном-консультант
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2021
