Для більшості рослин азот є одним із найважливіших і незамінних елементів живлення. Причому цей елемент особливо необхідний навесні, оскільки його брак гальмує розвиток і ріст рослини. В даний час існує багато різних варіантів та способів внесення азоту в ґрунт. Одним із найефективніших можна назвати внесення безводного аміаку.
У США, Канаді та країнах Євросоюзу безводний аміак застосовується дуже широко, оскільки давно користується заслуженою славою недорогого та ефективного джерела азоту. За масштабами застосування безводного аміаку перше місце належить США — до 60% азотних добрив, що використовуються, там вносяться у вигляді безводного аміаку. У Канаді також велика частка ринку азотних добрив посідає безводний аміак.
Безперечно, головною перевагою використання безводного аміаку є високий вміст азоту — 82,2%. Крім того, висока ефективність цієї технології, в порівнянні, зокрема, з гранульованими азотними добривами, пов’язана з тим, що застосування останніх вимагає додаткового загортання в землю, а ефект від їх застосування залежить від наявності дощів.
Безводний аміак можна вносити як восени, так і навесні. В осінній період вносити безводний аміак у ґрунт з технологічної точки зору доцільніше: інтенсивність роботи в полях нижча, порівняно з весною, коли терміни з підготовки ґрунту до сівби дуже стислі і сама техніка не завжди може вийти в поле на тлі підвищеної вологості ґрунту. Також під час осіннього внесення є можливість більш глибокого розміщення безводного аміаку в ґрунті. Восени поля менш насичені вологою, відповідно, можна глибше закласти безводний аміак, щоб мінімізувати втрати азоту навесні.
У той же час у весняний період безводний аміак закладається більш мілко, оскільки в ґрунті відмічається велика кількість капілярної вологи. Це робиться для того, щоб аміак при взаємодії з водою, яка є в грунті, не перемістився у нижні горизонти і максимально ефективно забезпечив рослини азотом.
До переваг внесення безводного аміаку з осені можна віднести і той факт, що зі зниженням температури повітря грунт поступово починає остигати. Це призводить до пригальмовування процесів перетворення азоту з однієї форми в іншу. Перейшовши в амонійну форму, азот «закріплюється» в грунті і залишається в стані спокою аж до весни. З настанням тепла грунт поступово починає прогріватися і азот з амонійної форми переходить у нітратну, яка відрізняється більшою доступністю для рослин.
А от для посушливих регіонів оптимальним часом внесення є саме весна, оскільки безводний аміак потрібно вносити у вологий ґрунт.
При внесенні безводного аміаку важливо враховувати і тип ґрунту. Наприклад, якщо йдеться про піщані і супіщані грунти, то на них з осені вносити безводний аміак не можна через великі втрати азоту. Як варіант, на таких типах ґрунтів інколи допускається осіннє внесення, але за умови збільшення норми внесення.
Крім типу ґрунту, важливо врахувати рівень залягання ґрунтових вод. Якщо рівень ґрунтових вод на полях, де планується внесення, підвищений, втрати азоту також будуть вищими. Враховується і температура навколишнього середовища – у добре прогрітому ґрунті перехід безводного аміаку до нітратної форми досить високий.
Загалом суттєвої різниці між осіннім та весняним внесенням безводного аміаку немає. Все залежить від конкретних умов. Наприклад, фермери центральних штатів США часто обирають міжрядне внесення безводного аміаку. Причиною тому є надмірна кількість атмосферних опадів, на тлі яких аміак переміщується в нижчі шари ґрунту.
