Доцільність внесення підвищених норм азоту під час сівби, зокрема у формі карбаміду, залежить від багатьох чинників: типу ґрунту, регіону, запасів елементів живлення, планової врожайності та погодних умов. Втім, у більшості випадків така практика не є оптимальною. На цьому наголошують фахівці сторінки «Відверто про живлення рослин» у Facebook.
Скільки азоту фактично вноситься?
За норми внесення карбаміду 50–100 кг/га аграрій фактично додає 25–50 кг/га діючої речовини азоту. Проте ефективність такого підходу восени викликає сумніви.
Азот у нітратній (NO₃⁻) та амідній формах є надзвичайно рухомим у ґрунті. Нітратний іон має негативний заряд і не закріплюється у ґрунтовому вбирному комплексі.
За даними експертів, 1 мм опадів може промити нітрати на 0,5–1,5 см углиб, залежно від гранулометричного складу ґрунту. Тобто 15 мм дощу здатні перемістити азот за межі кореневмісного шару пшениці ще до початку кущення.
На важких, переущільнених ґрунтах можливий інший ризик — змив поживних речовин у пониження рельєфу, що також призводить до непродуктивних втрат.
Обмежене осіннє споживання
Гектар озимої пшениці до початку кущення засвоює не більше 15–20 кг/га азоту. За всю осінню вегетацію — близько 30–35 кг/га за оптимального розвитку та входження в зиму у фазі ВВСН 20–21.
З огляду на те, що осіння вегетація триває 2–2,5 місяці й супроводжується опадами, значна частина азоту, внесеного з карбамідом під час сівби, може бути втрачена.
Ризик осмотичного стресу
Мінеральні азотні добрива мають порівняно високий сольовий індекс (SI), що підвищує ризик осмотичного стресу для молодих рослин, особливо за дефіциту вологи.
Показники сольового індексу (SI):
- карбамід — 75,
- аміачна селітра — 104,
- сульфат амонію — 68,
- КАС-32 — 71,
- KCl — 120.
Для порівняння:
- MAP (моноамонійфосфат) — 26,
- DAP (діамонійфосфат) — 29.
Високий SI формують передусім нітратний азот і калій. За локального або ультралокального внесення понад 80–100 кг/га азотних добрив у фізичній масі, особливо на легких ґрунтах, можливе пригнічення сходів і навіть їх зрідження.
На важких ґрунтах із високим вмістом органічної речовини негативний ефект може бути менш помітним завдяки кращій буферності.
Альтернатива: розподіл акцентів у живленні
Експерти рекомендують:
- азотні добрива вносити переважно як вегетаційні підживлення;
- під час сівби робити акцент на фосфорі або комплексних NP, NPK-добривах.
Азот, внесений врозкид, рівномірно розподіляється по площі та стимулює розвиток кореневої системи через явище хемотропізму.
Чому фосфор критично важливий на старті?
Фосфор є малорухомим у ґрунті, схильним до ретроградації та особливо чутливим до низьких температур і нестачі вологи. Саме на етапі сходів і формування кореневої системи рослина потребує доступних фосфатів найбільше.
Наявність легкодоступного фосфору поблизу зони розвитку коренів:
- стимулює формування потужної кореневої системи;
- забезпечує енергетичні процеси;
- формує передумови для високого потенціалу врожайності.
Якими мають бути стартові добрива?
Оптимальні стартові добрива повинні:
- мати низький сольовий індекс;
- містити високий відсоток водорозчинних сполук;
- швидко розчинятися у ґрунтовій волозі;
- містити макро-, мезо- та мікроелементи;
- відзначатися високою хімічною чистотою.
Таким чином, внесення високих доз азоту під час сівби у більшості випадків економічно й агрономічно невиправдане. Раціональніше розділяти живлення: фосфор — на старті, азот — у період активної вегетації, коли культура здатна максимально ефективно його використати.
