Мікродобрива вже стали повноцінною складовою сучасних технологій вирощування культур. Однак ефективність їх застосування залежить не лише від самого продукту, а й від правильного підходу до вибору елементів, строків і умов внесення.
Фахівці сторінки у Фейсбук «Відверто про живлення рослин» підготували практичний check-list для агровиробників, який допоможе оцінити доцільність використання мікродобрив і уникнути типових помилок.
- Агрохімічне обстеження грунту. Спочатку – треба розуміти чи варто взагалі щось вносити. Класичний аналіз грунту агрохімлабораторій на ринку вказує на вміст рухомих сполук елементів живлення і шкалу їх забезпечення. Наприклад, вміст цинку >2-2,5 мг/кг (ррм) може означати, що додаткове внесення цинкових добрив ефекту на врожай/якість не матиме. Так само і з рештою нутрієнтів.
- Зовнішні умови ефективного застосування препаратів – мікродобрив. Рослина найбільш сприйнятлива до внесення в період активної вегетації та накопичення вегетативної маси, за наявності вологи (відсутність водного і будь-якого стресу), в температурному діапазоні +12(15)…+30 град С.
- Для кожної культури існує критична фаза забезпечення та специфічний мікроелемент, що статистично найчастіше лімітують урожай. Наприклад, цинк для кукурудзи, в період 3-7 справжніх листків (V3-7).
- Хімічна форма елементів в продукті. Найчастіше на ринку: мікс/моно інертних оксидів та гідроксидів металів (концентрати суспензії, порошки) – висока концентрація (200-1000 г/л), дешева вартість 1 г д. р. $, але низька біодоступність. Різноманітні хелати (на основі EDTA/DPTA/EDDHA/IDHA, LSA, амінокислоти і тд) – висока біодоступність, насичений ринок дорогих/дешевих, високої/сумнівної якості завдяки можливості «кустарного» виробництва, низька концентрація д. р. (70-200 г/л, кг). Неорганічні солі (сульфат цинку семиводний, борна кислота, мідний купорос тощо) – низька ціна переважно, низька біодоступність, погана сумісність з ЗЗР та ін баковими партнерами. Окрім того, на ринку ще присутні різноманітні нанодобрива, органічні комплекси з гуміновими сполуками тощо.
- Фізичні властивості, зовнішній вигляд. Продукт має зберігати гомогенність розчину при зберіганні і транспортуванні, не розшаровуватись (спеціальні адʼюванти-антиосаджувачі), не утворювати осаду в каністрі, не змінювати колір.
- Сумісність з ЗЗР. Не всі препарати на ринку (навіть якщо порівнюють два продукти на основі 150 г/л боретаноламіну, наприклад) однаково сумісні з тим чи іншим пестицидом або іншим агрохімікатом. Виробник має базу тестувань сумісностей. Проте, важливо робити тест на малий обʼєм перед виходом в поле самостійно. На змішуваність може вплинути якість води, насиченість розчину (3 і більше бакових компонентів), температура тощо.
- Сертифікація. Виробник гарантує якість конкретної партії продукту та його traceability (весь процес від виробництва, діючих речовин до придбання клієнтом).
