На одному полі кукурудзи, висіяної в однакові строки та за однакових погодних умов, окремі ділянки можуть суттєво відрізнятися за фазами розвитку та станом рослин. Як пояснюють польські фахівці, однією з головних причин такого явища може бути нестача стартового живлення.
Під час аналізу одного з посівів агрономи встановили, що в процесі сівби в сівалці закінчилися добрива. У результаті частина секцій продовжувала вносити фосфат амонію, тоді як інші висівали насіння без стартового удобрення.
Спочатку різниця між рослинами була майже непомітною. Однак приблизно через чотири тижні після сходів вона стала очевидною. Кукурудза, яка отримала стартову дозу фосфору та азоту, почала значно випереджати у рості рослини, що розвивалися без локального забезпечення поживними елементами.
Фахівці наголошують, що на ранніх етапах розвитку коренева система кукурудзи залишається поверхневою та малорозвиненою. Саме тому локальне внесення фосфору поблизу насіння відіграє важливу роль у формуванні потужної кореневої системи.
Рослини активно спрямовують ріст коренів до джерел поживних речовин. А фосфор стимулює розвиток підземної частини та прискорює стартовий ріст культури.
Додатковим обмежувальним фактором може бути дефіцит доступного азоту. Навіть, якщо перед сівбою було внесено значні норми карбаміду, наприклад 250 кг/га, амідна форма азоту на початкових стадіях розвитку культури ще не є доступною для рослин.
Крім того, поживні речовини, загорнуті під час передпосівного обробітку ґрунту, можуть залишатися недосяжними для слабкої та неглибокої кореневої системи молодої кукурудзи.
Для часткового пом’якшення наслідків дефіциту елементів живлення агрономи рекомендують використовувати позакореневі підживлення. До їх складу можуть входити фосфор, цинк, марганець, мідь та бор. Однак такий захід має лише підтримувальний ефект і не здатний повністю компенсувати відсутність основного удобрення.
Експерти зазначають, що за низької забезпеченості ґрунту макроелементами та відсутності передпосівного внесення фосфору і калію ефективність позакореневих підживлень буде мінімальною. Після короткочасного покращення стану рослини знову можуть перейти до стадії пригнічення.
Крім того, ослаблені рослини мають значно меншу листкову поверхню, що знижує здатність до поглинання поживних речовин через листок. За наявності пожовтіння, знебарвлення або відмирання листків ефективність таких обробок знижується ще більше.
Ще одним наслідком нестачі живлення є посилення забур’яненості. Через уповільнений розвиток кукурудза не здатна швидко зімкнути міжряддя. Що створює сприятливі умови для появи вторинної хвилі бур’янів, зокрема злакових та дводольних видів.
У результаті конкуренція за світло, воду та поживні речовини може ще більше послабити рослини та призвести до суттєвих втрат урожайності.
За словами польських агрономів, цей випадок вкотре підтверджує важливість контролю роботи висівної техніки та забезпечення кукурудзи стартовими дозами поживних речовин, особливо фосфору, який має вирішальне значення для інтенсивного розвитку культури на ранніх етапах вегетації.
