Диференційована сівба: працюємо з картами

208
Диференційована сівба: працюємо з картами

Диференційована сівба може допомогти заощадити посівний матеріал і забезпечити кращу рівномірність стеблестою. У цій статті описано досвід впровадження такої технології.

В останні роки дедалі більшого поширення набуває сівба за допомогою технологій точного землеробства. Це й не дивно, адже технологія диференційованої сівби надає господарствам додаткові можливості для економії. Не секрет, що багато рослинницьких господарств уже давно використовують різні норми висіву на різних полях. Норму знижують або збільшують вручну залежно від ґрунтових проб і рельєфу поля. Нині ж сучасна техніка дає змогу робити це в автоматичному режимі. Потрібно тільки завантажити в термінал управління цифрову карту сівби. Після прив’язки до місцевості за сигналами GPS термінал віддає команди висівному пристрою й норма змінюється автоматично відповідно до значень у цифровій карті.

Як базовий інструмент для аналізу неоднорідності ґрунту та створення цифрової карти посіву багато господарств Німеччини використовують ґрунтовий сканер ЕМ 38 виробництва канадської компанії Geonics. Цей прилад дає змогу виміряти електропровідність ґрунту. Остання більшою мірою (до 85%) залежить від вмісту в ґрунті дрібнозему (глини) й меншою (до 15%) – від іонів води, що міститься у ґрунті. Під час роботи ґрунтовий сканер ЕМ 38 буксирується по поверхні поля. Раз за секунду прилад вимірює й записує дані щодо електропровідності й координати точки вимірюванні, отримані за допомогою GPS. На основі окремих даних, що характеризують ґрунт і рельєф, складають електронні карти полів, які, у свою чергу, використовують як основу для формування цифрових карт посіву. Крім цього, при розробці останніх можна додатково використовувати дані старих карт полів, цифрові моделі рельєфу, карти біомаси тощо. Дані щодо кожної операції мають бути проаналізовані та враховані у стратегії обробки сільгоспкультур. Це означає, що потрібно буде витратити більше часу на планування та розробку карт внесення добрив і посіву. Однак більшу частину роботи можна виконати взимку, і коли настане час сіяти, а також вносити добрива, у фахівця буде менше турбот.

Після завантаження цифрової карти в пам’ять терміналу управління останній з урахуванням даних позиціонування за GPS управлятиме висівним апаратом і автоматично змінюватиме задану норму висіву відповідно до поточних ґрунтових умов. На ґрунтах із ділянками важкої глини, суглинками й/або супісками з невеликим вмістом вологи досвідчені господарства часом закладають зниження норми висіву. За рахунок цього вже на етапі посіву забезпечуються умови для отримання рівномірного стеблестою на полі. Надалі необхідно також забезпечити диференційоване внесення добрив і СЗР.

Ще однією важливою перевагою є полегшення роботи. Якщо механізаторові впродовж сівби необхідно час від часу вручну змінювати норму висіву, то це буде добре виходити лише доти, поки він не втратив концентрації, що після багатогодинної монотонної роботи в кабіні, особливо в нічну зміну, цілком може статись. Звісно, насамперед шляхом установлення підрулівної системи або автопілота потрібно позбавити механізатора необхідності постійно тримати вірну траєкторію в полі. Для більшості саме з освоєння GPS починається шлях до точного землеробства.

РОБОТА З КАРТАМИ

Із 1996 року господарство Neu-Seeland Agrar GmbH (Німеччина) почало працювати за системою точного землеробства.

Базовою інформацією для виділення ділянок усередині полів стали дані щодо фактичної урожайності з географічною прив’язкою. Ці дані використовуються для розробки карт потенційної врожайності.

Саме у використанні останніх директор господарства Герберт Ліссо побачив можливості для поліпшення технології вирощування сільгоспкультур.

Площа сільгоспугідь у господарстві становить 1600 га, причому більшу частину господарство орендує. Середній бонітет ґрунтів – 80,5 одиниці. Зі слів директора, основною особливістю сільгоспугідь є те, що приблизно половина площ однорідна, а інша відрізняється неоднорідністю. Середньорічний рівень опадів – 493 мм. Сільгоспугіддя розташовані нa висоті від 105 до 145 м над рівнем моря на північ від гірського масиву Гарц. Кілька років тому в господарстві повністю відмовилися від молочного тваринництва. Однак, незважаючи на це, кукурудзяний клин у господарстві навіть зріс (21% всіх площ). Причина – висока потреба у великих обсягах субстрату для запущеної у 2008 році біогазової установки потужністю 1,4 МВт.

– Завдяки цьому ми змогли гнучко чергувати культури в сівозміні й скоротити витрати, – пояснює директор. – На 15% своїх площ ми вирощуємо тритикале на зерносінаж. Відпрацьований субстрат із біогазової установки використовуємо як органічне добриво. Його вистачає приблизно на половину наших площ. На всіх культурах спостерігається позитивний ефект, – резюмує пан Ліссо.

Озимі зернові займають лише 30% площі полів господарства, що нетипово для сільськогосподарського підприємства; всі гарні землі – під пшеницею.

За останніх 20 років господарству Neu-Seeland Agrar GmbH поступово вдалося створити просту й водночас ефективну, що підтверджено на практиці, нову систему диференційованого підходу до вирощування сільгоспкультур з урахуванням потенціалу ґрунтів і планових витрат. Нова система успішно замінила колишню, яку найчастіше називали «сховищем інформаційного сміття».

КАРТУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ

Вперше картуванням урожайності на комбайновому збиранні тут зайнялися в 1995 році. Потім робили крок за кроком у бік точного землеробства: відбір ґрунтових проб, диференційоване внесення добрив, диференційований посів зернових. Рік 2001-й став роком прориву для цього господарства. Було знайдено вірне практичне рішення для системи калібрування неоднорідності та створення довгострокової карти потенційної врожайності. Для калібрування вибирали дані щодо озимої пшениці А6 (німецький клас якості, близький до пшениці 1–3 класів) у середній за агрометеорологічними умовами рік і при озимому ріпаку як попереднику в сівозміні.

Карта потенційної врожайності й посіву
Карта потенційної врожайності й посіву

– Впродовж трьох із п’яти років ми маємо середні умови, один рік – гарні й іще один – погані, – звірившись із погодним звітами двох власних метерологічних станцій, розповідає директор.

З бортового комп’ютера зерно­збирального комбайна дані щодо врожайності передаються на офісний комп’ютер. Береться до уваги інформація від метеорологічних станцій і результати аерофотозйомки ділянок, щодо яких є питання.

Через три роки в господарстві було розраховано дані для картування потенційної врожайності на конкретних ділянках. Використовувати отримані карти можна як для визначення загального потенціалу врожайності та чинників, що його лімітують, так і для можливого калібрування, а також прийняття рішень щодо використання певних агротехнічних прийомів.

ДОТРИМУВАТИСЯ БАЛАНСУ

Складені за даними за три роки карти врожайності регулярно доповнюються інформацією з нових років. Однак інформація про потенційну врожайність змінюється дуже мало. У кліматичних умовах регіону Гарц, що характеризуються малою кількістю опадів, вирішальне значення для потенціалу тієї чи іншої ділянки має його вологозабезпеченість.

– Саме від водопостачання залежить наш урожай, – підкреслює пан Ліссо. – Намагатися отримати максимальні результати там, де однаково не вистачатиме опадів, – даремне витрачання насіннєвого матеріалу й добрив. Дотриматися економічного балансу можна лише за наявності даних про потенційну врожайність і точні електронні системи управління з геопозиціонуванням сільгоспзнарядь і агрегатів. Однак у практичній діяльності не завжди варто скрупульозно використовувати отримані в результаті розрахунку величини.

– Навіть якщо ми бачимо, що потенціал урожайності на ділянці настільки низький, що належну рівномірність ми можемо отримати, занизивши норму висіву до 40–50% від початкової, ми не опускаємо її нижче ніж 60%. За рахунок цього ми домагаємося якомога швидшого «закриття» поля і стримуємо подальший ріст бур’янів. При посіві ріпаку ми також не занижуємо норму висіву більше ніж на 2 кг/га. Робимо це для більшої щільності стеблестою. У випадку з посівом кукурудзи на силос норма висіву коливається в діапазоні від 63 до 90 тис. насінин на гектар, – пояснює директор.

Якщо ж говорити про економічну ефективність проекту для цього господарства, то прорахувати її точно не так і просто. Адже, наприклад, навіть вартість придбання двох терміналів управління ACT фірми Claas не можна чітко віднести до витрат на техніку для диференційованого посіву: їх використовують і при внесенні добрив та ЗЗР. Однак один вид витрат вдалося визначити досить точно. Щоб забезпечити управління сівалками за допомогою термінала ACT, для цих сільгоспзнарядь довелося купувати додаткове обладнання. Це обійшлося в 5000 євро.

Тепер про плюси. За розрахунками Герберта Ліссо, економія на посівному матеріалі при диференційованій сівбі дає приблизно 5000 євро за рік. До цього варто додати збільшення врожайності: оскільки щільність рослин менша, то й забезпечені вони ресурсами краще.

Додаткові витрати на придбання техніки й обладнання для точного землеробства становили близько 55 тис. євро, а ефект від зниження витрат на насіннєвий матеріал, добрива й ЗЗР, а також від підвищення врожайності становить на сьогодні майже 56 тис. євро за рік. Вигідна справа! Варто зауважити, що такого результату не було досягнуто відразу після інвестицій. Та й про час, витрачений директором на розробку й налагодження цієї системи, не слід забувати. Добре, що весь персонал (а його, за мірками німецького господарства, в пана Ліссо чимало: сім працівників на ділянці рослинництва й один сервісний інженер) працює самостійно й відповідально. Без цього директор навряд чи зміг би приділяти стільки уваги впровадженню нових технологій.

ПОГОДА НЕПІДВЛАДНА

Основним чинником, на який не може вплинути жоден рослинник, зрозуміло, є погода. А від погоди залежить урожай.

– Найвищі врожаї ми отримуємо, якщо в період від квітня до червня випадає від 170 до 230 мм опадів, як, наприклад, було у 2008 році. Тоді ми отримали пшениці 96 ц/га. Якщо ж у цей період випадає всього лише 128 мм, то ми маємо 66 ц/га, як це було в 2000 році, – розповідає директор господарства.

Однак на практиці Герберту Ліссо доводиться мати справу ще з однією невизначеністю – продуктивним кущенням. Скільки стебел з колосками дасть одна насінина? Це залежить від чинників навколишнього середовища. У звичайних умовах їх буде два-три, але в деяких випадках, наприклад, при обробці спеціалізованих сортів пшениці-дворучки, їх кількість може доходити до семи чи навіть восьми. Спочатку рослина намагається сформувати якнайбільше стебел, особливо якщо вона не відчуває проблем з доступною вологою та поживними речовинами. Якщо ж через деякий час рослині починає чогось не вистачати для подальшого розвитку всіх стебел, то починає діяти захисний механізм. Він же й «відключає» подальший розвиток майже всіх стебел, зосередившись на передачі всіх доступних ресурсів одному чи двом, які залишилися.

– Було б чудово, якби фахівці з насінництва змогли надати нам дані для орієнтування в цьому питанні. Та й додатковою роботою з генетики в цій сфері зайнялися для отримання конкретних властивостей, – висловлює свої побажання пан Ліссо. Але поки що він, як і всі його колеги, змушений працювати тих умовах, які сформувалися на сьогодні.

ІНШІ ЕЛЕМЕНТИ

У 2001 році на базі наявних карт урожайності в господарстві почали розробляти, а також використовувати карти для диференційованого застосування регуляторів росту, фунгіцидів і рідких добрив.

– Використовуючи регулятори росту, на окремих ділянках ми фактично знижуємо норму внесення до нуля. Рослини на цих ділянках і так мають високий рівень зеленої маси. Якщо ж ми їх іще простимулюємо, то не просто не отримаємо нічого в плюс, а й навіть втратимо у врожайності 3–4 ц/га, – пояснив директор.

Узагальнення й обробку отриманих за сезон даних виконують у зимовий час. Причому результати використовують не тільки для складання різних карт внесення на наступний сезон, а й для прийняття економічних і організаційних рішень щодо подальшого використання ресурсів, проведення робіт, застосування техніки, а також збуту продукції. Концепцією точного землеробства задоволені всі: від директора до простого працівника. Варто звернути увагу й на той факт, що нинішня система не лише сприяла зростанню врожайності, скороченню витрат, захисту навколишнього середовища, забезпеченню якості, а й дозволила поліпшувати організацію праці, трудову дисципліну й відповідальність всіх співробітників господарства, що, у свою чергу, привнесло більше порядку в його діяльність і збільшило ефективність проведення сільгоспробіт.

– З кожним роком наша система працює все краще й краще. Насамперед це видно з тих щоденних рішень, без яких ми не можемо обійтися при веденні сільгоспвиробництва. До того ж ми отримали можливість перейти на новий рівень розуміння реакції сільгоспкультур на тій чи іншій ділянці, – підбиває підсумок пан Ліссо.

Йорг Мебіус, traction, Німеччина

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2019

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram