Останнім часом площі посівів гороху в Україні суттєво зменшились, і на сьогодні вони значно поступаються посівам сої. Головною причиною зниження обсягів вирощування культури стала низька врожайність (в середньому на рівні 2,3–2,7 т/га) та ціна, що не задовольняє виробників. Звісно, за такого рівня врожайності економічна ефективність малоймовірна. Отже, на сьогодні потрібна розробка сучасних технологій, які б забезпечили врожайність 4,5–5,0 т/га і вище, що дасть змогу зробити культуру більш цікавою для виробників.
РЕЗУЛЬТАТИ ПОПЕРЕДНІХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Урожайність гороху значною мірою залежить від метеорологічних умов року. Важливо також використати всі можливі резерви удосконалення технології вирощування цієї культури. Немає другорядних елементів технології. Так, Є. Д. Бєров зазначає, що горох дуже важливо розміщувати на структурних ґрунтах, для чого потрібно правильно обирати модель вирощування культури.
Важливо встановити оптимальну норму висіву сортів гороху для певних ґрунтово-кліматичних умов. У сучасних технологіях дуже важливо захистити рослини в процесі росту від шкідників і хвороб, правильно контролювати забур’яненість.
Основою високоврожайних технологій є удосконалена система удобрення гороху. На думку М. І. Кондратенка, важливо сформувати оптимальні показники структури врожаю, оскільки між кількістю бобів на рослині, кількістю зерен, масою зерна та врожайністю існує пряма кореляційна залежність.
Незважаючи на великий обсяг досліджень, питання удобрення гороху досі залишається дискусійним. Кожен елемент мінерального живлення має специфічне значення. Нестача будь-якого з них призводить до порушення обміну речовин і фізіологічних процесів у рослин, погіршення їх росту та розвитку, зниження врожаю та його якості. Тому важливо вивчити вплив на формування врожайності гороху найважливіших макро- та мікроелементів.
Для формування 1 ц насіння і відповідної кількості соломи горох використовує 4,5–6,0 кг азоту, 1,7–2,0 кг фосфору, 3,8–4,0 кг калію, 2,5–3,0 кг кальцію, 0,8–1,3 кг магнію та сірки й мікроелементи, передусім молібден і бор. Щоб сформувати врожай зерна на рівні 4,0 т/га, рослини гороху виносять із ґрунту 240–260 кг азоту, 48–50 фосфору і майже 80 кг калію.
За вирощування гороху на родючих ґрунтах, які містять понад 150 мг/кг ґрунту доступних форм фосфору й калію, він здатний забезпечити високі врожаї без внесення добрив. На бідних ґрунтах, де вміст фосфору і калію низький (менше ніж 100 мг/кг ґрунту), потрібно вносити добрива.
За результатами досліджень ННЦ «Інститут землеробства НААН України», внесення азотних добрив у підживлення на IV та ІХ етапах органогенезу забезпечує приріст врожайності на 0,54–1,10 т/га.
Слід зазначити, що при внесенні мінерального азоту рослини переходять на його споживання і бульбочки не утворюються. Азот мінеральних добрив є інгібітором азотфіксації. Тому рекомендації щодо внесення більших чи менших (стартових) норм добрив досить суперечливі.
Застосування фосфорних добрив стимулює ріст кореневої системи і активність бульбочкових бактерій. Бульбочки переводять важкорозчинні сполуки фосфору в доступні для засвоєння рослинами гороху форми, тобто симбіоз бульбочкових бактерій із горохом поліпшує забезпечення рослин не тільки азотом, а й фосфором.
Калійні добрива на азотно-фосфорному фоні в нормі К60 підвищують урожайність на 0,23–0,67 т/га.
Магній входить до складу хлорофілу, позитивно впливає на життєдіяльність бульбочкових бактерій, бере участь у багатьох ланках обміну речовин. На ґрунтах із низьким вмістом магнію (менше ніж 20–50 мг/кг ґрунту) рекомендовано вносити магнієві добрива з розрахунку 30–40 кг/га MgO.
Дослідники М. І. Бахмат і К. С. Небаба при вирощуванні гороху посівного в умовах Західного Лісостепу пропонують вносити добрива у нормі N30P30K45.
За даними С. П. Дворецької та В. Ф. Камінського, найсприятливіші умови для формування високої врожайності сортів гороху Вінець (3,5–3,6 т/га), Готівський (3,6–3,7 т/га) та Камелот (3,5–3,6 т/га) склалися на варіантах із внесенням N45P60K60 та N30P60K60 + N15 у підживлення на VII етапі органогенезу. Внесення мінеральних добрив зумовило зростання врожайності в межах від 0,27 до 1,09 т/га, передпосівне інокулювання насіння – на 0,11–0,41 т/га. Застосування препарату рістстимулюючої дії Росток забезпечило приріст урожаю 0,03–0,20 т/га.
Читати по темі: В Україні зібрали найнижчий урожай гороху за останні 10 років: причини
За даними Н. В. Телекало, оптимальна норма добрив становить N45P60K60. У дослідженнях Т. М. Рябокінь під горох рекомендовано дещо вищу норму внесення добрив – N45Р60К90 + N15. Внесення макродобрив може не забезпечувати очікуваного приросту врожайності без застосування мікродобрив. Для поліпшення симбіотичної фіксації азоту потрібно використовувати бор, молібден, кобальт.
В останні роки у технологіях вирощування гороху широко застосовують велику кількість регуляторів росту та біопрепаратів. Доцільність внесення багатьох із цих продуктів, на нашу думку, є досить неоднозначною. Проте частина дослідників вказує, що за обробки насіння і рослин біопрепаратами урожайність зерна гороху зростає.
УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЖИВЛЕННЯ ГОРОХУ
Для оптимізації системи удобрення у 2017–2019 рр. на дослідному полі Львівського національного аграрного університету на темно-сірому опідзоленому легкосуглинковому ґрунті було проведено польові дослідження. Предмет дослідження – продукційний процес формування врожайності зерна гороху. Об’єкт дослідження – горох сорту Мадонна і дев’ять варіантів внесення мінеральних добрив: 1) Р0К0 – контроль; 2) Р0К0 + Оптімайз пульс; 3) Р60К60; 4) Р60К60 + N60; 5) Р60К60 + S30; 6) Р60К60 + N60 + S30; 7) Р60К60 + Mg20 + S30; 8) Р60К60 + N60 + Mg20 + S30; 9) Р60К60 + N60 + Mg20 + S30 + Інтермаг бобові (2 л/га).
Завданням досліджень було встановлення ефективності внесення фосфорних, калійних, азотних, сірчаних та магнієвих мінеральних добрив.
На всіх варіантах, окрім першого, насіння оброблене бактеріальним добривом Оптімайз пульс (3,3 л/т). Цей препарат містить чисту культуру азотфіксуючих бактерій Rhizobium leguminosarum і ліпохітоолігосахарид, який продовжує термін виживання бактерій на насінні.
Суперфосфат потрійний (Р46), хлористий калій (К60) та сірчані добрива (Вігор, S90) вносили восени під оранку, магнієві (сульфат магнію, S30Mg20) та азотні (аміачна селітра, N34) – навесні у передпосівний обробіток ґрунту. Мікродобриво Інтермаг бобові вносили на початку фази бутонізації гороху одночасно з фунгіцидом Фокс (трифлоксистробін, 150 г/л + протіоконазол, 175 г/л).
Вирощували горох за інтенсивною технологією, яка передбачала дотримання усіх її елементів. Протруювали насіння протруйником Максим XL (флудиоксоніл, 25 г/л + металаксил-М, 10 г/л) з нормою 1,0 л/т та обробляли інокулянтом Оптімайз пульс. Для боротьби із дводольними та злаковими бур’янами у фазі 3 трійчастих листків вносили гербіцид Пульсар 40 (імазамокс, 40 г/л) з нормою 1 л/га. Навесні для захисту від хвороб посіви двічі обприскували фунгіцидами: у фазі початку бутонізації вносили фунгіцид Фокс (трифлоксистробін, 150 г/л + протіоконазол, 175 г/л) у нормі 0,5 л/га та у фазі цвітіння – препарат Амістар екстра (ципроконазол, 80 г/л + азоксистробін, 200 г/л) у нормі 0,5 л/га. Проти шкідників двічі використовували інсектициди Фастак (альфа-циперметрин, 100 г/л) у фазі початку цвітіння з нормою 0,20 л/га та Енжіо (тіаметоксам, 141 г/л + лямбда-цигалотрин, 106 л/га) у фазі цвітіння з нормою 0,18 л/га.
ВПЛИВ УДОБРЕННЯ НА СХОЖІСТЬ ТА ВИЖИВАННЯ ГОРОХУ
Формування високих і сталих врожаїв бобових культур, зокрема гороху, є значно складнішим процесом, ніж при вирощуванні інших культур. Це пов’язано зі слабшою можливістю регулювання кількості плодоносних стебел, поступовою та тривалою диференціацією генеративних органів і особливо з істотною залежністю їх розвитку від зовнішніх умов.
Якісний обробіток ґрунту, створення оптимальних умов для проростання насіння забезпечили високу польову схожість гороху. Мінеральні добрива впливали на проростання насіння і спричиняли зміну польової схожості. У середньому за три роки найвищою вона була на контролі без добрив і на варіанті з інокуляцією, де становила 83% та 84% відповідно (табл. 1). Внесення фосфорних і калійних добрив (Р60К60) не вплинуло на рівень польової схожості. Це пояснюється тим, що ці види добрив вносили восени під зяблеву оранку і рівномірно розподіляли в орному шарі ґрунту.
Весняне внесення азотних добрив (N60) призвело до зниження польової схожості на 3% внаслідок розміщення гранул добрив у верхньому посівному шарі ґрунту та підвищення концентрації ґрунтового розчину. На варіантах із внесенням сірки та магнію польова схожість теж зменшувалася на 2–3%. Найменшою вона була на варіантах із внесенням азоту, сірки та фосфору і становила 78%, що на 5% менше, ніж на варіанті без добрив (табл. 1).
За даними В. А. Нідзельського, існує пряма залежність між швидкістю проростання насіння та температурним режимом. Польова схожість більше залежала від температури, ніж від сорту. У наших дослідженнях польова схожість теж змінювалася залежно від року. Найвищою вона була у 2018 р. – 84% (80–87%) внаслідок вищої температури у квітні порівняно з іншими роками. У 2017 р. вона становила в середньому 78%, у 2019 р. – 81%.
Густота рослин гороху в фазу сходів визначалася рівнем польової схожості та зменшувалася під впливом внесення мінеральних добрив. Так, на контролі вона становила 91 росл./м2, а на варіанті з внесенням всіх елементів живлення знизилася до 86 шт./м2 (табл. 2).
Протилежною була закономірність зміни густоти рослин гороху перед збиранням. У середньому за три роки найменшою вона виявилася на варіанті без добрив – 77 шт./м2.
На варіанті з внесенням Р60К60 + N60 + Mg20 + S30 густота рослин перед збиранням зросла до 84 шт./м2, або на 7 шт./м2. Поліпшення умов живлення сприяло кращому розвитку рослин, що компенсувало зниження польової схожості та підвищувало збереження рослин до збирання.
Внесення мінеральних добрив сприяло кращому виживанню рослин гороху. Якщо на контролі без добрив за період від сходів до збирання вижило 84,6% рослин, то за внесення Р60К60 + N60 рівень виживання підвищився до 92%, або на 7,4% (табл. 3).
Найкращий показник виживання отримано за внесення Р60К60 + N60 + Mg20 + S30, де він становив 97,7%, що вище порівняно з контролем на 13,1%.
ЗРОСТАННЯ УРОЖАЙНОСТІ
Проведені дослідження показали можливість підвищення урожайності гороху в умовах Західного Лісостепу до рівня 6,4 т/га. Урожайність зерна на контролі без добрив була відносно високою і становила 4,0 т/га (табл. 4).
На варіанті з обробкою насіння інокулянтом Оптімайз пульс урожайність зросла до 4,68 т/га, що вище від контролю на 0,68 т/га, або 17,0%. Це пояснюється інтенсифікацією симбіотичної діяльності рослин гороху. Збільшення норми добрив до Р60К60 забезпечило підвищення врожайності на 1,12 т/га порівняно з контролем.
Якщо завдяки застосуванню інокулянту врожайність зросла на 0,68 т/га, то додатковий приріст від внесення фосфорних та калійних добрив був меншим і становив 0,44 т/га. Фосфорні й калійні добрива сприяли кращому розвитку кореневої системи та позитивно впливали на формування бульбочок.
Включення до системи живлення гороху азотних добрив (N60) сприяло подальшому підвищенню врожайності зерна. Так, на четвертому варіанті врожайність становила 5,50 т/га, що вище від контролю на 1,50 т/га, або на 37,5%. Від внесення мінерального азоту N60 урожайність зросла на 0,38 т/га, що менше порівняно з приростом від інокуляції насіння на 0,30 т/га.
Позитивний вплив на формування врожайності гороху мали також сірчані добрива. Приріст від внесення S30 порівняно з третім варіантом становив 0,27 т/га. Це можна пояснити тим, що горох належить до культур, які є досить вимогливими до сірки. Важливо також, що сірка сприяє кращому засвоєнню азоту.
Використання азотних і сірчаних добрив на фоні Р60К60 дало змогу збільшити врожайність до 5,87 т/га, що вище від контролю на 1,87 т/га, або на 46,7%. Порівняно з фоном Р60К60 урожайність від внесення азоту і сірки зросла на 0,75 т/га. На сьомому варіанті за внесення сірки і магнію у формі сульфату магнію в дозі S30Mg20 урожайність становила 5,49 т/га, тобто приріст був нижчим на 0,38 т/га, ніж від внесення сірки й азоту. Слід зазначити, що внаслідок дії магнію урожайність зросла лише на 0,10 т/га.
На восьмому варіанті використання у системі живлення гороху всіх досліджуваних елементів (Р, К, N, S, Mg) забезпечило зростання врожайності зерна до 6,12 т/га, що вище від контролю на 2,12 т/га, або на 53,0%. Приріст урожайності від внесення азоту, сірки та магнію становив 1,00 т/га.
Найвища врожайність зерна гороху була на дев’ятому варіанті – з внесенням Р60К60 + N60 + Mg20 + S30 + Інтермаг бобові (2 л/га), де вона становила 6,43 т/га. Внаслідок удосконалення системи живлення гороху урожайність зросла порівняно з контролем (Р0К0) на 2,43 т/га, або на 60,7%. Приріст урожайності від внесення мікродобрива Інтермаг бобові становив 0,31 т/га.
ВИСНОВКИ
Польова схожість зменшувалася під впливом добрив і була найнижчою на варіантах із внесенням азоту, сірки, фосфору, калію, магнію, де становила 78%, що на 5% менше, ніж на контролі.
Водночас внесення мінеральних добрив сприяло кращому виживанню рослин гороху. На контролі без добрив вижило 84,6% рослин, а за внесення Р60К60 + N60 рівень виживання підвищився до 92%, або на 7,4%. Найкращий показник виживання отримано за внесення Р60К60 + N60 + Mg20 + S30, де він становив 97,7%, що вище порівняно з контролем на 13,1%.
Найбільший приріст врожаю зерна гороху (0,68 т/га) забезпечує проведення інокуляції насіння препаратом Оптімайз пульс.
Внаслідок синергетичної взаємодії основних елементів живлення та мікроелементів за внесення їх у комбінації Р60К60 + N60 + Mg20 + S30 + Інтермаг бобові (2 л/га) урожайність зростає з 4,68 т/га до 6,43 т/га, або на 1,75 т/га. В умовах Лісостепу Західного на темно-сірому опідзоленому легкосуглинковому ґрунті за оптимізації системи живлення рівень урожайності гороху може досягати 6,0–6,5 т/га.
М. О. Андрушко, Львівський національний аграрний університет
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023
