Гумоподібна гниль картоплі. Симптоми та заходи захисту

454
Гумоподібна гниль картоплі

Вперше це захворювання на картоплі було виявлено у Великій Британії в 1948 році. В Україні гумоподібна гниль на сьогодні переходить із розряду потенційно небезпечних до поширених і шкідливих хвороб картоплі.

Поширення хвороби в Україні відбулося в основному в результаті  використання сортів картоплі, насіннєві бульби яких були завезені з Білорусі та Росії. Гумоподібна гниль найчастіше спостерігається на присадибних ділянках Полісся та Лісостепу і суттєво впливає на схожість насіннєвих бульб, формування стеблостою, висоту та продуктивність рослин, тривалість зберігання бульб у сховищах.

Зовнішні ознаки прояву хвороби на бульбі картоплі
Зовнішні ознаки прояву хвороби на бульбі картоплі

Хвороба уражує бульби, паростки та стебла. На бульбах проявляється наприкінці вегетації і в період зберігання картоплі за сприятливих для збудника хвороби умов – підвищеної вологості та відносно високої температури. Найчастіше гумоподібна гниль зустрічається на важких слабо аерованих ґрунтах із надлишковою вологістю У період збирання картоплі на бульбах виявляють поверхневі коричневі плями неправильної форми з чорною облямівкою. Уражена тканина під плямами пружна, гумоподібна, вона поступово розм’якшується, але зберігає достатню еластичність. М’якоть уражених тканин чітко відме­жована від здорової тканини. Якщо таку бульбу розрізати, то через 15–20 хвилин інфікована тканина рожевіє, потім стає сіро-бурою, а через пару годин темніє і набуває чорного кольору.

Формування G. candidum конідіального спороношення на ураженій бульбі з відкритими сочевичками
Формування G. candidum конідіального спороношення на ураженій бульбі з відкритими сочевичками

Однак у деяких випадках колір ураженої тканини може не змінюватися. При подальшому зберіганні, залежно від умов середовища, уражені бульби можуть ослизнюватися або, навпаки, муміфікуватися. Плями з часом зливаються, за високої вологості покриваються білим або світло-зеленим нальотом у вигляді дрібних, діаметром до 2–4 мм подушечок – конідіальним спороношенням гриба. Зі столонного боку ураженої бульби виділяється світло-коричнева рідина з неприємним специфічним «рибним» запахом. Бульби стають водянистими, вони ослизняються, шкірка на них легко відшаровується, картопля повністю розкладається і перетворюється у кашоподібну масу. В умовах підвищеної вологості з огляду на сильне розкладання уражених тканин гумоподібну гниль часто відносять до мокрих бактеріальних гнилей. У сухому середовищі, навпаки, ознаки захворювання набувають подібності до сухої фузаріозної гнилі, або задухи бульб.

Діагностичні ознаки хвороби на поперечному розрізі ураженої бульби
Діагностичні ознаки хвороби на поперечному розрізі ураженої бульби

На паростках картоплі до сходів з’являються ділянки побурілої тканини. Вона стає пухкою, мокрою, іноді на ній можна спостерігати слабке спороношення гриба у вигляді білих подушечок із легким рожевуватим або зеленуватим відтінком. Такі паростки легко ламаються в місцях ураження або згнивають повністю. Інфекція проникає в меристематичні тканини, і утворення нових паростків стає неможливим. Бульби не дають сходів. За незначного ураження бульб з’являються сходи, але рослини пригнічені, вони, як правило, відстають у рості та розвитку, на нижній частині стебла утворюються коричневі плями, іноді зі слабким спороношенням збудника хвороби. Уражена тканина в місцях плям стебла ослизнюється, стебла надломлюються й засихають.

Збудником хвороби є гриб Geotrichum candidum Link ex Pres (син. Oospora lactis Sacc). Конідіальне спороношення гриба становить дихотомічно розгалужені конідієносці, на верхівках яких формуються бочкоподібні або овальної форми безбарвні конідії розміром 5–7×10–15 мкм, зібрані в ланцюжки. Крім конідій, патоген утворює також оідії та хламідоспори. Сумчаста стадія представлена відкритими ​​плодовими тілами, в сумках яких формуються блідо-жовті, до коричневих, напівкруглі або еліпсоподібні за формою сумкоспори розміром 25–30 мкм.

Популяція збудника гумоподібної гнилі гетерогенна за патогенними властивостями. Крім картоплі, хвороба уражує плоди томатів, перцю та дині. Поширюється гриб конідіями, сумкоспорами, хламідо­спорами. Оптимальна температура для проростання конідій гриба та розвитку грибниці становить 25°С. Але інтенсивне зараження бульб відбувається при ще вищій температурі – 25–38°С, що пояснюється зниженням захисних реакцій картоплі.

Конідії гриба здатні проростати і заражати бульби лише при відносній вологості повітря більше ніж 95% і не раніше, ніж через 18–20 годин після їх утворення. За наявності краплинної вологи період часу, необхідний для проростання, скорочується до 10–12 годин.

Збудник хвороби проникає в бульби через розкриті сочевички, паростки, некрозні плями. Ураженість і розвиток хвороби посилюються за наявності механічних пошкоджень, особливо у вигляді розрізів, тріщин, обдертої перидерми, а також при їх переохолодженні та ознаках фізіологічної задухи.

При пересиченні ґрунту водою бульби картоплі починають задихатися і відкривають сочевички, що сприяє проникненню гриба. Оптимальні умови кислотності середовища для зараження бульб – рН 5,0–5,5.

В польових умовах зараженню картоплі сприяють тепла дощова погода у другій половині літа, високі дози азотних добрив, вирощування картоплі на важких переущільнених і перезволожених ґрунтах.

Джерелом інфекції є заражені насіннєві бульби та рослинні залишки картоплі, перцю, томату, дині. Конідії гриба в міжвегетаційний період добре переносять вплив від’ємних температур і можуть зберігатися на бульбах картоплі та в ґрунті на рослинних рештках на глибині від 5 до 10 см впродовж 8 місяців. Набагато гірше зимують конідії патогена на глибині 15–20 см.

При потраплянні у сховище інфікованих бульб і за наявності сприятливих для розвитку хвороби умов (висока вологість, відносно висока температура повітря) відбувається швидке перезараження значної маси картоплі. Слід пам’ятати, що збудник гумоподібної гнилі досить вільно розвивається в діапазоні температур від +1 до +35°С і його розвиток важко стримати, регулюючи тільки температуру зберігання в сховищах.

Гумоподібна гниль бульб картоплі – дуже шкідливе захворювання. Наявність у садивному матеріалі заражених бульб призводить до значного випадання сходів (іноді до 30–50%), зменшення висоти та кількості стебел і є причиною зниження продуктивності рослин через загибель вічок загнивання й загибель паростків, стебел. Дослідженнями білоруських учених доведено, що наявність у насіннєвому матеріалі бульб, заражених збудником гумової гнилі від 5 до 15%, є причиною зниження врожаю, залежно від сорту, від 12,7 до 19,5%. Заражені бульби, як правило, загнивають у ґрунті й не дають сходів.

При посадці здорових бульб у інфікований ґрунт суттєво затримується ріст і розвиток рослин. Висота їх зменшується наполовину порівняно з контролем, помітно знижується кількість стебел.

Під час зберігання уражується в середньому 2–5% бульб, хоча в окремі роки цей показник може становити від 20 до 30%. За наявності симптомів гумової гнилі схожість бульб знижується на 45% більше.

ЗАХИСНІ ЗАХОДИ

Захист картоплі від гумоподібної гнилі має бути спрямованим насамперед на зменшення або обмеження джерела інфекції. Для посадки необхідно використовувати тільки здоровий насіннєвий матеріал. За наявності уражених бульб доцільно провести його перебирання. Зазвичай це необхідно проводити восени – перед закладанням картоплі на зберігання і навесні – перед посадкою.

Своєчасна підготовка насіннєвого матеріалу до садіння є ефективним заходом обмеження джерела інфекції гумоподібної гнилі. Її слід розпочинати за 20–25 днів до садіння картоплі. Виконання цього заходу забезпечує максимально швидкий ріст і розвиток рослин, суттєво знижує шкідливість хвороби.

Потемніння ураженої тканини бульби на поперечному розрізі
Потемніння ураженої тканини бульби на поперечному розрізі

Насіннєві бульби картоплі спочатку слід витримувати впродовж 10–12 діб на розсіяному світлі за температури 15–22°С, потім температуру знижують до 7–8°С. При цьому на добре освітлених здорових бульбах утворюються міцні короткі, не більше ніж 0,5–1,0 см, паростки, що не заважають механізованій посадці картоплі. Світлове пророщування бульб перед садінням дає можливість підвищити стійкість рослин до гумоподібної гнилі, фітофторозу та інших захворювань, виявити приховані форми ураження картоплі й відтак своєчасно видалити їх із насіннєвої партії.

Загальний вигляд загниваючої темної паренхіми ураженої бульби
Загальний вигляд загниваючої темної паренхіми ураженої бульби

Наведені організаційно-господарські заходи дадуть змогу повніше використовувати агротехнічні та погодні умови, сприятимуть швидкому формуванню коренів, пришвидшать розвиток сходів, збільшать кількість стебел і забезпечать отримання високого і якісного врожаю. Уражені післяжнивні рештки картоплі, як відомо, є також джерелом інфекції, тому треба дотримуватися сівозміни з поверненням культури на попереднє місце не раніше ніж через 3–4 роки. Найкращими попередниками картоплі є ріпак, люпин, багаторічні трави, які не пошкоджуються збудником гумової гнилі, а їхні кореневі виділення помітно знижують запас ґрунтової інфекції патогена.

Не рекомендується в сівозміні розміщувати картоплю після томатів, перцю та дині, які уражуються збудником гумової гнилі й тому є додатковими джерелами інфекції.

Слід також дотримуватися збалансованого внесення органічних і мінеральних добрив. Необхідно пам’ятати, що внесення під картоплю підвищених доз мінеральних добрив, особливо азотних, збільшує ураженість бульб гумовою гниллю. На заражених збудником гумової гнилі ґрунтах дози мінеральних добрив не повинні перевищувати NPK 120:120:160 кг/га.

Під картоплю доцільно відводити ділянки з більш окультуреними легкими супіщаними ґрунтами і легкими суглинками, щоб виключити зараження бульб через сочевички внаслідок нестачі кисню та перезволоження. У місцях, де виявлено осередки захворювання, потрібно висаджувати тільки здорові бульби.

Для протруєння картоплі проти гумоподібної гнилі, сухої фузаріозної гнилі, ризоктоніозу, видів парші, фомозу використовують один із рекомендованих протруйників на основі діючих речовин: азоксистробіну + металаксилу-М, се (Юніформ 446 SE, 1,5 л/т); імазалілу сульфату, к.с. (Фунгазіл 100 SL, 0,15 л/т); іпродіону, к.с. (Ровраль Аквафло, 0,38–0,4 л/т); манкцебу, з.п. (Дітан М-45, 2,0–2,5 кг/т); флудиоксонілу, тн (Максим 025 FS, 0,75 л/т); флуксапіроксаду, к.с. (Серкадіс, 0,2–0,25 л/т).

Проти комплексу хвороб, ґрунтових і наземних шкідників бульби картоплі обробляють комбінованими інсектицидно-фунгіцидними препаратами на основі діючих речовин: дифеноконазолу + флудіоксонілу + тіаметоксаму, тн (Селест Топ 312,5 FS, 0,5–0,7 л/т та аналоги); пенсикурону + імідаклоприду, т.к.с. (Престиж 290 FS, 1,0 л/т та аналоги); пенфлуфену + клотіанідину, тн (Еместо Квантум, 273,5 FS, 0,3–0,6 л/т при обробці бульб або 1,5–1,8 л/т при внесенні у гребені під час висаджування).

З метою попередження передачі інфекції гумоподібної гнилі від бадилля на бульби під час збирання картоплі необхідно застосовувати прийоми, що пришвидшують процес їх дозрівання, зокрема, за 10–14 днів до збирання врожаю видалити бадилля. Цей спосіб сприяє зміцненню покривних тканин бульби, відтак вони менше травмуються під час збирання, транспортування та сортування.

На важких ґрунтах слід провести розпушування міжрядь після видалення бадилля, що дасть змогу запобігти задусі бульб і зараженню їх гумовою гниллю. При збиранні врожаю не можна допускати механічних пошкоджень бульб, оскільки вони є воротами для проникнення інфекції збудника хвороби.

Перед закладанням на зберігання партії картоплі, зібрані з перезволожених ділянок, необхідно витримати в тимчасових буртах, а потім ретельно перебрати.

У початковий період зберігання картоплі слід створити сприятливі умови (лікувальний період) для заживання травм від механічних пошкоджень, що дасть змогу запобігти проникненню інфекції в бульби. Для цього впродовж перших 20 днів після збирання картоплю слід витримувати при температурі 18–19°С і відносній вологості повітря 90–95%.

Необхідно дотримуватися оптимального режиму зберігання бульб у картоплесховищах: температура в них має бути в межах 1–3°С, вологість повітря – 85–90%. За таких умов розвиток хвороби буде мінімальним. Під час зберігання бульб потрібно уникати запотівання верхнього шару насипу картоплі, яке сприяє її масовому перезараженню.

Ефективним заходом проти гумової гнилі є також глибоке заорювання рослинних решток у ґрунт.

І. Л. Марков, канд. біол. наук, професор НУБіП України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2018

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram