До хвороб зберігання картоплі в міжнародній практиці віднесено тільки ті, які можуть суттєво прогресувати в післязбиральний період і розвиток яких багато в чому залежить від умов зберігання: це фітофтороз і рожева гниль, антракноз, бактеріальна гниль (кільцева, дикея, пектобактеріум, парша горбиста), ооспороз, ранова водяниста (пітіозна) гниль – типіум, срібляста парша, фомоз, фузаріоз.
Ринок митої упакованої картоплі, зростаючи дедалі більше, обумовлює високі вимоги до дефектів, які помітні на чистих бульбах (парша, фітофтора, суха і мокра гнилі, механічні пошкодження), тому поява додаткових проблем з якістю бульб у період зберігання вкрай небажана.
Кожна хвороба має специфічні біологічні особливості й умови розвитку, а відповідно – й певні методи контролю.
М’ЯКА ГНИЛЬ
При зберіганні зазвичай цю хворобу спричиняють бактерії роду Реctobacterium і Dickeya. Інфекція м’якої гнилі проникає у бульби на полі через заражені столони материнських рослин. При зберіганні м’яка бактеріальна гниль є умовно патогенною і може викликати серйозні проблеми в поєднанні з іншими захворюваннями.
Зовнішні прояви ураження м’якою гниллю: інфіковані ділянки стають темними (до темно-коричневого кольору), із просоченою водою текстурою шкірки.
Внутрішня м’яка гнильна тканина має вологу, кашоподібну або кремову консистенцію, містить білий або сірувато-коричневий слиз. Уражені ділянки окреслені чорною межею, що відділяє їх від здорової тканини. Після висихання гнилі уражені ділянки стають білими, як крейда. Якщо інфекція охопила великий обсяг бульб, у сховищі з’являється характерний аміачний запах.
Партія бульб, сильно уражена цим захворюванням, може мати одну або кілька із таких характеристик: об’єм камери здається меншим; із контейнерів або повітроводів витікає густа темна рідина, у приміщенні фіксуються підвищена температура та/або неприємний запах.
Причини розвитку захворювання:
- екстремально вологі умови під час росту картоплі та збирання врожаю;
- неефективна боротьба з бур’янами (бур’яни, як правило, накопичують цю інфекцію);
- заражене насіння (воно збільшує шанси розвитку хвороби в бульбах потомства);
- збирання незрілих бульб;
- збирання врожаю при температурі понад 20°С;
- надмірний витік повітря у сховищі, а також несправні жалюзі;
- вільна волога на бульбах (конденсація, поганий повітряний потік / вентиляція);
- велика кількість ґрунту в партії бульб;
- інші хвороби, такі як водяниста і суха гнилі.
Велика кількість «синців» на бульбах і неправильне загоєння ран також сприяють зараженню м’якою гниллю.
Контроль: на сьогодні офіційної інформації, що підтвердила б використання бактерицидів або дезінфікуючих засобів для безпосереднього контролю бактеріальної м’якої гнилі при зберіганні, небагато. Але відомо, наприклад, що синтетичний антибіотик стрептоміцин широко застосовується у країнах, для яких притаманні високі показники температури та вологості повітря (Індія, Китай), а також у США.
У переліку основних рекомендацій щодо запобігання зараженню врожаю м’якою гниллю виділимо такі пункти:
- Перед використанням ретельно слід очистити сховище і контейнери (і продезінфікувати, якщо раніше там зберігалася хвора картопля);
- Закладати на зберігання картоплю, вирощену зі здорового сертифікованого насіння, при контролі поливу та живлення, в умовах грамотно вибудованого захисту від бур’янів, комах і хвороб;
- Забезпечувати нормальне формування шкірки та дозрівання врожаю. Збирати з обережністю, не допускаючи появи «синців», не збирати під дощем.
Якщо є підозра на зараження м’якою гниллю, розміщувати партії ближче до дверей доступу, щоб їх можна було швидко видалити, якщо вони почнуть псуватися. Якщо високий відсоток захворювання виявлено під час передзбиральних перевірок або збору врожаю, використовувати невелику вологість і безперервне вентилювання під час лікування/раннього зберігання.
Надалі слід організувати правильну витримку здорової картоплі впродовж 2–3 тижнів при температурі 10–13° С та вологості 95%. Тримати температуру основного зберігання нижче 5°С. Не використовувати зволоження. Якщо хвороба помічена після лікування, зниження температури до умов витримки має бути швидким, з великою кількістю вентиляційного повітря. Слід запобігати утворенню конденсату на бульбах. Для цього доцільно використовувати вентиляційні системи, які можуть забезпечити безперервну, але низькошвидкісну подачу повітря. Використовувати безперервне вентилювання без зволоження для ділянок, які сильно постраждали, за можливості ізолювати такі партії.
СУХА ГНИЛЬ (ФУЗАРІОЗ)
Це грибне захворювання викликають Fusarium sambucinum та інші Fusarium spp. Грибок проникає в бульби через рани та забиті місця, завдані під час збирання врожаю та вантажно-розвантажувальних робіт. Симптоми сухої гнилі зазвичай вперше з’являються навколо пошкоджень приблизно через місяць після того, як бульби поміщено на зберігання. Хвора тканина набуває кольору від світло-коричневого до чорного. Великі поглиблені концентричні кільця, які руйнуються внаслідок легкого натискання, можуть утворюватися на будь-якій частині бульби.
Бульби, які повністю згнили, зморщуються і муміфікуються. Порожнини під гниллю зазвичай вистелені білим, рожевим або блакитнуватим міцелієм фузаріозного гриба. Бульби можуть бути м’якими і вологими, якщо також є м’яка гниль. Всередині заражені ділянки бульб чорно–білі з розсипчастою масою.
Між здоровою і ураженою тканинами є чітко розмежовані ділянки. Їхня зовнішня поверхня може бути запалою та зморшкуватою. Іноді зовні можна побачити білі чи рожеві грибки. Результатом розвитку сухої гнилі може стати вторинна м’яка бактеріальна гниль.
Умови, що сприяють поширенню хвороби: суха і тепла погода. Необхідно зважати на те, що хвороба може швидко поширитися, якщо картоплю неправильно лікувати впродовж перших 2–3–х тижнів.
Сприятливе середовище для поширення хвороби створюється у сховищах, якщо туди разом із картоплею надходить надто багато ґрунту. Швидкому зараженню сприяють удари картоплі під час збирання та обробки.
Контроль: звести до мінімуму удари під час збору врожаю та його обробки. Уникати збирання врожаю при низькій температурі м’якоті, оскільки холодна картопля дуже чутлива до ударів. Перед збиранням урожаю переконатись у правильному наборі шкірки та зрілості картоплі. Видалити зайві забруднення і грудки землі під час збирання та перед лікувальним періодом. Рекомендується проводити лікування при 13°C та 95% відносної вологості, що сприяє загоєнню ран, яке потрібно завершити за 2–3 тижні. Після закінчення лікувального періоду поступово знижувати температуру зі швидкістю 0,5° С за день до рівня тривалого зберігання.
РОЖЕВА ГНИЛЬ
Це порівняно нове небезпечне грибне захворювання, яке викликається ооміцетом Phytophthora erythroseptica. Зовнішні ознаки ураження: в’янення надземної частини рослин, симптоми хлорозу на листі.
Бульби картоплі заражаються через паростки, чечевички і рани, зазвичай у польових умовах. Уражена зовнішня тканина на бульбі може мати коричневе знебарвлення, особливо навколо природних отворів (чечевичок) і в паростках. Усередині заражена область поширюється майже по прямій лінії через тканину картоплі. Коли уражені бульби розрізають, внутрішня тканина стає губчастою і рожевіє через 30 хвилин. На пізніх стадіях уражена тканина може виділяти при стисканні прозору рідку рідину без запаху.
Умови, що сприяють поширенню хвороби: надмірна кількість вологи на полях наприкінці вегетаційного періоду та спекотна погода (температура повітря вище ніж 35°С).
Контроль: уникати надмірного поливу наприкінці вегетаційного періоду, особливо при високій температурі. Обстежити низинні застійні ділянки поля, у разі виявлення симптомів рожевої гнилі не збирати бульби на таких ділянках. Якщо хворобу виявлено після того, як картопля надійшла на зберігання, забезпечити достатній повітряний потік і температуру 7–10°C впродовж часу, необхідного для сушіння. У разі, якщо захворювання виявлено лише у невеликої частини партії, пролікувати здорову картоплю за температури 10°C. Після цього застосовувати швидке охолодження при безперервному вентилюванні.
РАНЕВА ВОДЯНИСТА ГНИЛЬ
Грибне захворювання, викликане ооміцетом Pythium ultimum (ґрунтовий гриб, заражає через пошкодження та природні отвори на шкірці картоплі). Внутрішні уражені ділянки зазвичай чітко відокремлені від здорової тканини темним кордоном. Гнила тканина має губчасту консистенцію, при цьому уражені ділянки можуть бути лише всередині, залишаючи шкірку непошкодженою. Розрізана тканина набуває білого, сірого і темно-коричневого кольору. Захворювання може проявитися впродовж 2–3 тижнів зберігання. Перша ознака проблеми – поява вологих плям на нижніх планках контейнерів через змочування рідкою рідиною від уражених бульб.
Умови, що сприяють поширенню хвороби: надзвичайно висока вологість, яка змінюється коротким періодом сухості під час дозрівання бульб. Хвороба особливо непокоїть, якщо температура бульб перевищує 20°C. Pythium збільшує ризик зараження бактеріальною м’якою гниллю, але сама ранова гниль не поширюється при зберіганні.
Контроль: заходи контролю водянистої гнилі спрямовані на запобігання ситуаціям, що сприяють інфекції та розвитку хвороби. Вони включають вибір полів із хорошим дренажем і без прояву хвороби в минулому, мінімум трирічну сівозміну. Слід уникати надмірного зрошення, особливо наприкінці сезону, щоб мати достатньо часу на десикацію бадилля та гарне формування шкірки. Бульби треба забирати в прохолодних сухих умовах, коли шкірка зміцніла, а температура м’якоті опустилася нижче 20°C.
Якщо симптоми хвороби почали проявлятися у сховищі, то температуру в приміщенні необхідно знизити до 12–15°C і збільшити циркуляцію сухого повітря. Обробки фунгіцидами в період вегетації та зберігання у боротьбі з Pythium ultimum досить ефективні – так само, як і у боротьбі з рожевою гниллю, сріблястою паршею, антракнозом та фузаріозом. Про це докладно буде сказано нижче.
ФОМОЗ (ГАНГРЕНА)
Це грибне захворювання картоплі, закладеної на зберігання, останнім часом набуває дедалі більшого поширення. Першими симптомами фомозу є маленькі круглі темні заглиблення, які можуть здаватися темно-сірими або коричневими. Поглиблення нагадують відбитки великого пальця і можуть поєднуватися та перекриватися. Плями зазвичай мають тенденцію витягуватися впоперек і тим самим відрізняються від концентричних кілець, характерних для фузаріозу. Гангренові гнилі часто дуже темні й мають чітку межу зі здоровою тканиною.
Умови, що сприяють поширенню хвороби: зараження фомозом найчастіше відбувається, коли збирання врожаю затримується через холодну та вологу погоду. Інфекція проникає у бульби через пошкодження на шкірці. Сприятливе середовище для розвитку фомозу може сформуватися і в сховищі, якщо картопля зберігається в холодніших умовах (порівняно зі стандартом) та/або не було проведено якісне лікування пошкоджень шкірки.
Контроль: найкраща профілактика захворювання – зменшення ушкоджень при обробці. Друга необхідна умова запобігання поширенню інфекції – щорічне очищення та дезінфекція сховища. Ранній збір урожаю та сухе лікування також допоможуть уникнути проблем. На початку зберігання бульб ефективними у боротьбі з хворобою будуть фунгіциди тіабендазол та імазаліл.
АНТРАКНОЗ, АБО ЧОРНА ПЛЯМИСТІСТЬ БУЛЬБ
Дуже поширене захворювання, збудник якого – гриб Coccodes Colletotrichum. На бульбах хвороба проявляється у вигляді коричнево-сірого знебарвлення шкірки на округлих або неправильної форми ділянках. Пошкодження можуть набувати сріблястого блиску, тому антракноз легко сплутати зі сріблястою паршею. Головна відмінність – плями неправильної форми з нечіткими обрисами і періодично розташовані чорні крапки.
Контроль: використання сертифікованого насіннєвого матеріалу, обробка бульб, яка не обов’язково обмежує антракноз, але покращує здоров’я рослин та їх енергію, знижує стрес і таким чином підвищує стійкість до антракнозу. Використання збалансованого добрива та поливу дощуванням для зниження стресу рослин, своєчасне знищення бур’янів (резерваторів латентної інфекції антракнозу). Виключення ґрунтів із нерегульованим водним і повітряним режимом, які мають тенденцію до утворення товстої кірки. Сівозміна з культурами, не сприйнятливими до патогену, – такими як злаки, соя, кукурудза. Досить глибока оранка, що сприяє розкладанню рослинних решток. Збирання врожаю відразу після дозрівання картоплі. Точне регулювання температури та вологості у сховищі: високі температури і конденсація водяної пари сприяють розвитку захворювання.
СРІБЛЯСТА ПАРША
Збудник – гриб Helminthosporium solani. Хвороба поширена повсюдно. Основні джерела інфекції – уражені посадкові бульби. Симптоми захворювання можна виявити вже під час збирання або незабаром після закладки на зберігання: це малопомітні світло-коричневі плями без блиску, різної величини та форми. До кінця зберігання захворювання досягає масового розвитку, і уражена тканина набуває добре вираженого металічного або сріблястого блиску. На поверхні плям гриб розвиває конідіальне спороношення та дрібні точкові чорні склероції.
При сильному ураженні картопляна шкірка починає зморщуватися, її пропускна здатність зростає, внаслідок чого відбувається втрата вологи. Срібляста парша – класична хвороба зберігання. Часто при закладенні у сховище бульби здаються здоровими, і лише під час посадки виявляється 100% ураженість. При перевезенні хворі бульби контактують зі здоровими, а в умовах різкої зміни температури, вологості, при трясці та вентиляції відбувається масовий прояв симптомів і перезараження здорових бульб.
Контроль: практика хороших сівозмін, мінімум трирічна ротація. Використання насіння без наявності сріблястого нальоту. Перевірка покупного насіння на наявність сріблястої парші. Поділ насіннєвих партій різних поколінь при зберіганні (не слід розміщувати їх в одному сховищі). Використання зареєстрованих продуктів обробки насіннєвих бульб при посадці.
Збирання врожаю картоплі відразу після того, як шкірка зміцніє. Адекватне налаштування комбайна. Ретельне очищення та дезінфекція сховища та всього обладнання перед новим сезоном. Перевірка картоплі на зараження сріблястою паршею перед закладенням на зберігання. Відділення лотів із сріблястою паршею від тих, у яких майже немає інфекції. Застосування післяжнивної обробки для контролю хвороби в період зберігання. Лікування бульб в умовах високої температури (10–15°С), вологості (90%) і хорошої вентиляції (найвища витрата повітря). Негайне охолодження картоплі після лікування до рівня основного зберігання. Організація зберігання в умовах особливого температурного режиму: при найнижчому діапазоні оптимуму для даного напряму використання картоплі. Заборона часткового відвантаження, якщо планом передбачено тривале зберігання.
ЗМІШАНА ІНФЕКЦІЯ
Бульби рідко уражуються лише одним збудником хвороби. Як правило, аналіз хворої бульби підтверджує наявність кількох видів патогенів.
Змішані грибні та бактеріальні інфекції зумовлюють набагато більші втрати, ніж окремі інфекції. Очевидно, різні патогени стимулюють зростання один одного.
Оскільки хвороби зберігання можуть призвести до великих втрат врожаю, боротьба з ними має бути системною, у тому числі безпосередньо на етапі зберігання. На прикладі низки хвороб доведено, що ризик захворювань можна знизити за рахунок мінімізації механічних пошкоджень (які стимулюють розвиток і поширення всіх складських захворювань) і використання сортів з генетичною стійкістю до патогенів.
Читати по темі: Мікродобрива в живленні картоплі
Боротьба із хворобами є фундаментальним компонентом системи управління зберіганням насіннєвого матеріалу. Деякі з них виникають у сховищах, при цьому головними джерелами інфекції, як правило, є насіння або ґрунт.
Тому основний захисний ефект забезпечують такі заходи, як підбір здорових попередників, робота на неінфікованих полях, використання високоякісного насіннєвого матеріалу, хороший дренаж ґрунту, оптимальний полив, своєчасне і якісне збирання.
Зниженню ймовірності розвитку захворювань сприяють такі дії:
- своєчасне видалення/висушування бадилля для забезпечення надійної, міцної шкірки;
- ефективний збір урожаю, що дає змогу швидко заповнити сховище;
- оптимізований повітряний потік для ефективного сушіння та охолодження;
- запобігання утворенню конденсату;
- хороша гігієна сховища і обладнання.
Збирання врожаю в умовах, коли картопля вже сформувала міцну шкірку, щадна організація транспортування та завантаження на зберігання – все це має важливе значення для забезпечення збереження продукції, оскільки хвороби проникають у бульби в основному через зовнішні ушкодження. Під час збирання врожаю тріщини та порізи бульб неминучі, й патогени поширюються по партії картоплі. Але те, чи розвиватиметься хвороба у сховищі, залежить від трьох ключових чинників:
- кількість інокуляту хвороби, зазвичай грибних спорів або бактерій, присутніх на бульбах;
- умови мікроклімату;
- природна стійкість бульби до захворювання.
Стримування хвороб на етапі зберігання можливе за рахунок мінімізації ушкоджень, швидкого просушування, якісного заліковування ушкоджень, управління температурним режимом та вологістю, дотримання правил гігієни. Схематично і в розрізі хвороб це показано в таблиці.
УНІВЕРСАЛЬНІ ПРИЙОМИ КОНТРОЛЮ ХВОРОБ ПРИ ЗБЕРІГАННІ:
- Збирання сухої, здорової картоплі з температурою м’якоті від 7 до 15°С. Максимальне видалення пошкоджених бульб на комбайні, забезпечення умов якісного виконання цієї роботи;
- Ретельна підготовка сховища та системи подачі повітря. Важливо завчасно переконатися, що у всіх приміщеннях сховища забезпечується достатня швидкість повітряного потоку. Додати портативні системи активної вентиляції до приміщень із загальнообмінною вентиляцією. Гарний рух повітря конче необхідний для зберігання проблемної картоплі;
- Коригування регламентів сушіння, лікування та охолодження. Проблемна картопля зазвичай волога і заражена організмами, що викликають гниття, тож завдання фермера – якнайшвидше охолодити і висушити врожай. Кінцева температура зберігання має бути 3–5°С. Не зволожувати хвору картоплю;
- Запуск вентиляторів (установка додаткових, якщо це необхідно) в режимі безперервної роботи, поки врожай не висохне. Циркулювання повітря через бульби має здійснюватися постійно впродовж усього проблемного періоду, навіть якщо немає умов для використання зовнішнього повітря;
- Забезпечення руху повітря через шар продукції. Гнила картопля і бруд створюють перешкоди. Необхідні вентилятори з високим тиском повітряного потоку;
- Щоденний контроль сховища. Інфрачервоні «гармати», термометри в різних зонах забезпечують гарну індикацію середньої температури;
- Виключення впливу теплого зовнішнього повітря на холодну картоплю (інакше шар вільної води конденсуватиметься на бульбах). Вода на бульбах має тенденцію душити картоплю і створює сприятливе середовище для бактерій м’якої гнилі. Температура повітря має бути приблизно на 1°С вище бажаної температури бульб.
Фунгіциди можна застосовувати у процесі завантаження, під час зберігання та при відвантаженні зі сховища.
Речовини, що використовуються для обробки картоплі проти хвороб перед зберіганням у деяких західних країнах:
- Німеччина – імазаліл, пенцикурон, протиоконазол;
- Англія, Бельгія – імазаліл, тіабендазол;
- Франція – флуталаніл, манкоцеб, пенцикурон, протиоконазол, флудіоксоніл;
- Канада – тіабендазол, флудіоксоніл, азоксистробін, дифеконазол, фосфориста кислота, фосфіт калію, Pseudomonas suringae;
- США – азоксистробін, флудіоксоніл, дифеконазол, седаксан, манкоцеб, флуталаніл, пенфлуфен, протиоконазол, тіофтанатметил, фосфориста кислота, фосфіт калію, діоксид хлору, пероксиоцтова кислота.
Обробка насіннєвого матеріалу має забезпечувати захист від хвороб і шкідників, стимулювати розвиток рослин та бути досить технологічною.
Ефективність операції безпосередньо залежить від якості її проведення та правильного підбору препаратів, що має ґрунтуватися на розумінні цільового призначення конкретних фунгіцидів і урахуванні фітопатологічних проблем конкретної партії посадкового матеріалу та конкретного поля.
Завчасне протруювання має низку переваг: спокійніший режим, більш точне дозування робочого розчину, підвищення продуктивності посадки картоплі. Але якісна обробка на стаціонарі – це ультрамалооб’ємне обприскування з витратою робочої рідини трохи більше ніж 3 л/т. Це можливо здійснити при використанні дискових розпилювачів на будь-якій поверхні, що обертається, як-от ролики бункерів, інспекційні столи або спецобладнання Mafex.
У сучасній фітопатологічній ситуації явне зволоження бульб – це свідоме провокування розвитку бактеріальних хвороб. Після обробки на стаціонарі, навіть напередодні посадки, картоплю потрібно просушити, інакше проблем зі схожістю і загниванням бульб не уникнути.
Сергій Банадисєв, д-р с.-г. Наук
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2025
