Мікроелементи у живленні картоплі відповідають не лише за утворення ферментів. Вони визначають стійкість культури до захворювань, сприяють кращому засвоєнню азоту та фосфору.
Результати останніх досліджень на посадках картоплі підтверджують, що внесення мікродобрив сприяє підвищенню врожайності на тлі скорочення обсягів використання азотних і фосфорних добрив.
Потреба у таких мікроелементах, як бор і цинк, донедавна вважалася незначною, проте обсяги їх внесення необхідно встановлювати залежно від запланованої врожайності. Варто не забувати, що на засвоєння цих мікроелементів впливають забезпеченість ґрунтів вологою та їх рівень pH. Так, ті ж бор і цинк, а також марганець і мідь засвоюються погано при високих значеннях pH, а молібден, навпаки, – при знижених. У непростих умовах вирощування культури проблеми із забезпеченням мікроелементами можуть виявлятися частіше, ніж зазвичай, і спричиняти порушення росту та розвитку картоплі.
ВИЗНАЧИТИ ПОТРЕБУ
Високий вміст мікроелементів у ґрунті ще не гарантує достатнього забезпечення ними рослини на весь період вегетації. Причини цього – адсорбція та десорбція мікроелементів у ґрунті й порушення їх мобільності у ґрунтовому розчині в посушливі періоди. Оскільки мікроелементи засвоюються рослинами в розчиненій формі з ґрунтовою вологою, їх доступність у посуху може істотно обмежитися.
Для контролю вмісту мікроелементів у ґрунті рекомендується проводити регулярний аналіз ґрунтів – раз на чотири-п’ять років. З появою симптомів дефіциту слід провести і цілеспрямований ґрунтовий аналіз. При цьому всі обстежувані ділянки можна буде розбити на три групи: 1 – з високою потребою в мікроелементах, 2 – потреба в мікроелементах оцінюється від незначної до середньої, 3 – внесення, що компенсує лише винесення з урожаєм. Саме остання категорія угідь вважається оптимальною за вмістом елементів живлення у ґрунті.
Визначення вмісту мікроелементів у ґрунті найпростіше поєднати із проведенням ґрунтового аналізу на вміст основних елементів живлення. При цьому також буде встановлено рівень pH, що є основною величиною, яка визначає доступність мікроелементів.
При підозрах на дефіцит того чи іншого елемента можна вдатися до аналізу листя і за результатами провести листкові підживлення – вони забезпечать картоплю всім необхідним у фазу росту та розвитку.
Аналіз рослини допомагає встановити актуальний вміст мікроелементів. Але для його проведення важливо, щоб взяття зразків проходило у правильно обраний період, яким є фаза бутонізації, а листочки для аналізу брали повністю сформовані. Взяті зразки необхідно негайно доставляти до лабораторії. Зрозуміло, що за отриманими результатами аналізу ділянки слід розбити на групи за потребою в елементах живлення.
ПРАВИЛЬНА ДІАГНОСТИКА
Із групи мікроелементів для картоплі особливо важливими є марганець, бор, цинк і мідь. Прояв візуальних ознак гострого дефіциту того чи іншого елемента зустрічається відносно рідко. Загалом пожовтіння різного ступеня листя (при нестачі марганцю, бору та цинку) і хлороз (при дефіциті цинку, міді й молібдену) є першими сигналами недостатнього живлення.
При дефіциті марганцю, насамперед на молодих листочках картоплі, з’являються жовті плями, які пізніше стають некротичними. Нестача марганцю сприяє ураженню бульб паршею. Дефіцит бору проявляється в деформації листя, їх міжжильний простір набуває коричневого забарвлення, розвиток уповільнюється, бульби розтріскуються, в них утворюються порожнечі.
При нестачі цинку спостерігається хлороз листя, молоді листочки скручуються кульком. Але ці симптоми стають видимими, коли вміст мікроелементу опускається нижче 15 мг/г в сухій речовині. Цинк сприяє асиміляції вуглекислого газу та покращує коренеутворення картоплі.
Недостатня кількість міді в живленні рослин картоплі зустрічається частіше при її вирощуванні на легких ґрунтах. У цьому випадку листочки схильні до нехарактерного в’янення, а згодом і відмирання. Мідь перешкоджає поширенню чорної плямистості, покращує лежкість бульб.
Якщо в дефіциті молібден, то типовим симптомом є крапчастість листя картоплі.
КОЛИ ВНОСИТИ?
Поля та ділянки з недостатнім рівнем забезпечення поживними елементами слід удобрювати. Однак вносити мікроелементи у ґрунт необхідно тільки тоді, коли за підсумками ґрунтового аналізу встановлено високий рівень дефіциту, тобто поле віднесено до класу 1, хоча використання мікродобрив і у разі полів класу 3 демонструє економічний ефект.
Мікродобрива рекомендується вносити разом з азотними добривами або окремо. Вміст мікроелементів у мікродобривах найчастіше дуже низький і недостатній для доведення рівня забезпечення до оптимального. Тому важливо звертати увагу на склад добрив. Важливою є і форма вмісту окремих елементів у мікродобриві. Наприклад, марганець або бор у зв’язаному в препаратах стані не ризикують залишитися відкладеннями у ґрунті. Та й, у принципі, тут можна посперечатися з тією точкою зору, що ці елементи, особливо на добрих ґрунтах, слід вносити переважно через листкові підживлення.
Внесення мікродобрив у ґрунт слід проводити незадовго до посадки картоплі. З підготовкою поля добриво буде загорнуто в зону росту коріння, що надалі забезпечить споживання мікроелементів через коріння навіть за настання посухи.
РОБОТА ПО ЛИСТКУ
Листкові підживлення важливі при уповільненні росту та розвитку посадок картоплі, а також при порушенні забезпечення мікроелементами. Вони можуть бути доповненням до внесення мікроелементів із добривами у ґрунт. Ефективними є препарати з мікроелементами (Мn, Zn, Сu, Fе), об’єднаними в хелатний або борний комплекс. Такі препарати швидко проникають у рослину через поверхню листка. Щоб зекономити на внесенні, необхідно підживлення по листку скомбінувати із запланованими заходами щодо захисту рослин.
Читати по темі: Використання мінеральних капсульованих добрив для оптимізації живлення картоплі
Листкові підживлення потрібні іноді й за достатнього забезпечення ґрунтів мікроелементами. Вони допомагають усунути затримки у розвитку рослин, що склалися в актуальних умовах. Картопля на етапі активного утворення листя і до змикання рядів відрізняється високою поглинальною здатністю через поверхню листка. А оскільки технологією передбачено багаторазові обробки посадок фунгіцидами, проводити їх можна з додаванням до робочого розчину листкового добрива. Працювати по листку рекомендується на ранніх стадіях розвитку культури – з початку бульбоутворення і до цвітіння. За можливості слід провести два-три підживлення.
Перевагу слід віддавати цілеспрямованому внесенню мікродобрив з високою часткою мікроелементів у них.
Препарати для листкових підживлень із високим вмістом марганцю і бору, а також добрива, що містять мідь і цинк, позитивно впливають на розвиток картоплі. Однак у багаторічних дослідах листкові підживлення препаратом із високим дозуванням марганцю у своєму складі сприяли отриманню найбільших урожаїв. Це пов’язано з тим, що марганець у великому дозуванні, взаємодіючи з іншими важливими мікроелементами, сприяє збалансованому живленню рослин картоплі.
Препарати із підвищеним вмістом міді та цинку слід використовувати переважно на кислих ґрунтах, хоча і на лужних при проявах тимчасового дефіциту користь від них теж буде очевидною.
Якщо мікродобрива вносили у ґрунт, у внесенні мікроелементів по листку в дозуванні, аналогічному винесенню з урожаєм, загалом, потреби немає (табл. 1). При листкових підживленнях можна орієнтуватися на показник високої врожайності за останні роки і коригувати норми витрати залежно від ситуації в полі (вміст поживних елементів у ґрунті, тип ґрунту, погодні умови) та актуального стану посадок (потреба в мікроелементах або їх вміст у листі, запланована врожайність тощо).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДІВ
Найчастіше ми не маємо результатів випробувань, які були б відповіддю на запитання практиків і враховували зміни погодних умов впродовж року. Тому метою трирічних дослідів, що проводились із 2016 по 2018 рік включно, було визначено: встановити, наскільки можливо при скороченні обсягів використання азотних добрив та одночасному застосуванні мікродобрив досягти високих урожаїв.
На лесових ґрунтах порівнювали сім схем живлення картоплі (табл. 2). Було два варіанти без використання мікродобрив: один із повною дозою азотного добрива (100 кг/га), другий – зі скороченою на 30% (70 кг/га).
Далі йшли п’ять варіантів із внесенням у ґрунт мікроелементів у різному їх дозуванні, у двох з них на додаток проводилося листкове підживлення. Як мікродобриво використовували препарат, що містить 3% Мn, 3% Zn, 1%, 11,8% МgО, трохи Мо. Його вносили суцільним способом до посадки картоплі. Листкові підживлення проводили двома препаратами. Дворазово до змикання рядів працювали з нормою 1 л/га препаратом, що містить 6% Мn, 0,25% Сu, 0,25% Zn, 0,08% Мо, 0,45% N, і одноразово з дозуванням 2 л/га препаратом, у складі якого були 28% Р205,13% К2O, 4% N та мікроелементи (В, Мn, Zn, Сu, Мо).
У всіх випадках із внесенням мікродобрив у ґрунт спостерігалося збільшення врожайності картоплі. Середнє збільшення врожайності за трьома варіантами досліду тільки із внесенням мікроелементів у ґрунт становило 2,1 т/га (контроль – 53,3 т/га). Найбільшої прибавки врожайності в 2,6 т/га вдалося досягти при внесенні мікродобрива у ґрунт із нормою 80 кг/га. Показово, що у всіх варіантах з використанням мікродобрив, за винятком варіанта з дозуванням 80 кг/га ґрунтового внесення, збільшилася частка бульб фракції 40/50 мм.
Листкові підживлення дали змогу отримати більший урожай. За двома варіантами досліду врожайність збільшилася на 7 та 8% відповідно. Останній у цьому контексті виявився найбільш виграшним: збільшення порівняно з контролем становило 4,3 т/га. Тут позитивним чином позначився вміст у препараті для роботи по листку фосфору, оскільки у двох із досліджуваних років констатували нестачу цього елемента у ґрунті.
Отримані результати дали змогу зробити висновок про можливість досягнення вищої врожайності навіть за стриманого внесення азотних добрив: мікродобрива сприяли зростанню виходу продукції. Їхня головна заслуга полягає в тому, що вони покращують засвоєння різних поживних елементів із ґрунту, сприяють досягненню оптимального забезпечення рослини мікроелементами на важливих етапах розвитку, що позитивно впливає на формування врожаю.
Рудольф Хаберланд, фахівець із вирощування цукрових буряків та картоплі, Німеччина
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023
