Кожна із культивованих нами культур має свої притаманні тільки їй елементи продуктивності, завдяки яким формується всім очікуваний урожай.
Для однодольних культур (пшениця, кукурудза) основою є густота стеблостою на період збору, кількість зернівок та їх маса 1000.
Для культур дводольних (соя, ріпак) начебто й схожа закономірність але відмінністю є те, що за своїми компенсаційними властивостями окремо взятої рослини, останні є потенційно сильнішими.
У своїй публікації ми хочемо представити спостереження за культурою соя впродовж 2025 року в умовах Західних областей України (Тернопіль-Львів-Закарпаття).
Візьмемо до уваги сорти з різним типом росту і розвитку (індетермінант – МОЦАРТ); проміжний – ЕВЕРЕСТ, ВІНДЗОР) та групою стиглості (2350-2550-2650 CHU), спосіб посіву та густоту на період збору.
Соя впродовж першої половини своєї вегетації вздовж, як основного, так і другорядного пагона (звісно якщо він утворений), формує так звані вузли. У вузлах, як ми знаємо, зароджуються та формуються майбутні наші боби із насінинами в них. Причому, слід відмітити, що кількість стеблових вузлів завжди буде варіювати в залежності від сорту і густоти.
Як показує проведений нами підрахунок кількість вузлів на рослині закономірно зростає зі зменшенням їх густоти стояння на м². Також властива необмеженість у рості та розвитку в індетермінантних типів (МОЦАРТ) завжди забезпечує формування більшої кількості стеблових вузлів, незалежно від густоти стояння в окремо взятому регіоні.
Однак, успадкована певна обмеженість у рості і розвитку проміжними типами (ЕВЕРЕСТ, ВІНДЗОР) від детермінантних сортів (їх більш пізніше, і, головне, дружніше відкриття квіток) сприяє зав’язуванню і формуванню більшої кількості бобів на вузол.
Проведений підрахунок бобів з окремо відібраного рослинного матеріалу показує, що за меншої кількості рослин на м² кількість сформованих бобів, як і насінин із них, йде в сторону збільшення відносно густих стеблостоїв, сягаючи позначки 75 та майже 2 сотні відповідно. Умовне перевищення по даним показникам майже трьох кратне.
Якщо взяти до уваги показник маси 1000 насінин, як один із ключових структурних елементів продуктивності, то у формуванні його крупності прослідковується тенденція залежності від сортової ознаки.
Практично, як ми бачимо на представленій діаграмі: незалежно від області та густоти, якщо у сорту є ця особливість, то вона і підтверджується скрізь.
Фінальним підсумком нашої роботи впродовж вегетації виступає рівень зібраної врожайності. Аналіз представленого матеріалу на діаграмі свідчить, що для сої важливо сформувати певну кількість бобів (шт./м²) за кінцевої густоти на період збору.
З підрахунку випливає, що за умов зрідження (спровокованого точним висівом та доволі широким міжряддям – 75 см) соя здатна до мега компенсації – продуктивності за кількістю бобів на одиниці площі.
Однак, як бачимо, рівень врожайності із представлених регіонів (у 2 із яких був присутній звичайний висів на 15 см) при цьому є, на привеликий жаль, найнижчим.
Наслідком цього, на наш погляд, є те, що надто низькі густоти (особливо індетермінантних типів, як МОЦАРТ) провокують рослини сої до утворення надто розлогого куща зі значно більшою кількістю гілок, в порівняні з щільними стеблостоями.
І, як наслідок, дуже часто ми можемо спостерігати їх відламування або практично паралельне розміщення відносно ґрунтової поверхні, а ці гілки із бобами не завжди нам вийде якісно підібрати.
Втрати також можуть бути спричинені низьким закладанням перших вузлів і в подальшому бобів на них, які також не завжди попадатимуть на обмолот.
Поряд із рівнем врожайності виробнику важлива і якість бобів сої. За багаторічними спостереженнями компанії-оригінатори можуть чітко дати відповідь: зі всього спектру наявних сортів, котрий забезпечує високо протеїнові боби, а котрий – боби із високою олійністю.
Проте, умови дозрівання і збору в осінній період 2025 року були неординарними. Соя на більшості полів дозріла кінець місяця вересня – початок жовтня. Збір врожаю в міру складних вологих та прохолодних погодних умов відбувався у жовтні – листопаді.
Представлена діаграма показує, що вміст протеїну в соєвих бобах, які були відібрані для аналізу у першій декаді жовтня місяця, є вищим в окремих випадках до 3,0%, відносно бобів, які були зібрані з значним запізненням в міру складених погодних умов.
Основними причинами можна вважати втрати найбільш цінних першоутворених бобів, що розміщенні дуже близько до ґрунтової поверхні через перезволоження і погане висихання. Саме ці боби мають найбільш тривалу асиміляцію і являються найкращими по якості.
Ще однією із причин є перестій в умовах перезволоження. І, як наслідок, заселення різного роду патогенами, які також не сприяють збереженню якості. А навпаки – погіршують її, зачіпаючи в тому числі й насіннєві посівні показники.
Іван Тимчишин, кандидат с.г. наук, менеджер з продажу ТОВ «ДСВ-Україна»
