Україна посідає 10-те місце у світі та перше у Східній Європі за площею насаджень лохини. Водночас за врожайністю українські виробники поки суттєво поступаються провідним країнам-виробникам.
За даними асоціації «Ягідництво України», отриманими в результаті аналізу IBO Global Blueberry Report 2026, загальна площа лохинових насаджень в Україні становить близько 6 тис. га, з яких приблизно 5 тис. га вже вступили у плодоношення. У 2025 році українські господарства зібрали близько 14,33 тис. тонн ягід.
При цьому середня врожайність становила лише 2,87 т/га. Для порівняння, у Польщі цей показник сягає 7,13 т/га, а середньосвітова врожайність становить близько 9,05 т/га.
Молоді насадження стримують урожайність
Однією з основних причин невисокої продуктивності українських плантацій є значна частка молодих насаджень, які ще не вийшли на повну врожайність.
Серед інших факторів називають невеликі розміри частини господарств, недостатній рівень механізації та використання сортів північного типу, яким потрібно більше часу для досягнення максимальної продуктивності.
Негативно на врожайність також вплинули весняні заморозки 2024–2025 років. Однак, за оцінкою галузевої асоціації, вони не є головною причиною відставання України за цим показником.
Українська лохина змінює експортну географію
У 2025 році експорт свіжої української лохини скоротився приблизно на 25% порівняно з піковим показником 2024 року.
Водночас змінюється структура зовнішніх ринків збуту. Частка Польщі в закупівлях української ягоди скоротилася з 27% у 2023 році до 15% у 2025-му. Натомість основним покупцем української лохини стали Нідерланди.
Серед перспективних напрямків для подальшого експорту української ягоди називають Нідерланди, країни Скандинавії та Велику Британію.
При цьому галузь поступово зміщує акцент із простого нарощування обсягів виробництва на підвищення якості ягоди та вихід безпосередньо на більш платоспроможних покупців.
Галузі потрібна вища продуктивність
Для посилення позицій України на світовому ринку виробникам необхідно насамперед підвищувати врожайність із гектара. Серед ключових напрямів — удосконалення агротехнологій, оптимізація сортового складу, розвиток зрошення та захист насаджень від заморозків.
Не менш важливими залишаються механізація збирання й догляду за плантаціями, післязбиральна доробка та якісне пакування.
Для експорту до ЄС додаткового значення набувають відповідність вимогам щодо паковання та сертифікації, а також суворий контроль залишків засобів захисту рослин.
Таким чином, Україна вже має значну площу під лохиною та потужну виробничу базу, однак головним резервом зростання галузі залишається не розширення плантацій, а збільшення врожайності та якості продукції з кожного гектара.
