Канадський фітопатолог Юен Еванс рекомендує застосовувати органічні добрива «з розумом».
Поживні речовини з гною, будь то азот (N), фосфор (P), калій (K), сірка (S) або мікроелементи, по суті, нічим не відрізняються від добрив у мішках. Комерційні добрива просто є концентрацією природних поживних речовин, перероблених у зручні форми. Але гній додатково ще й забезпечує органічний вуглець, який благотворно діє на рослини на всіх видах грунтів.
«Однак у кожної медалі є дві сторони. Коли я займався діагностикою хвороб польових культур, мені доводилося стикатися з полями ріпаку, які полягли і були виснажені склеротинією. Багато з цих рослин вирощували на землях, які часто й рясно удобрювалися гноєм, оскільки земля зазвичай належала «молочним» фермерам або власникам відгодівельних майданчиків. Схоже, вони вірили, що їхні орні землі можна значно покращити за допомогою рясного внесення органіки, не особливо замислюючись про перевірку ґрунту. Хоча недарма існують аналізи для рідкого чи твердого гною на вміст поживних речовин для рослин, на основі яких планують норми внесення», – каже Юен Еванс.
За словами фітопатолога, ті посіви ріпаку, які вилягли, добре виглядали на стадії до цвітіння – зелені, густі. Але до збирання врожаю чверть поля вилягла, до того ж практично всі рослини вразила склеротинія. Аналіз ґрунту поля показав класичний приклад переудобрення органікою, яка накопичилася за багато років.
«Тепер про пшеницю та ячмінь. Припустимо, ви вносите гній без тестування – «на око», а наступного року сієте ці зернові знову без жодних ґрунтових аналізів. У червні посіви виглядають добре, але до кінця липня безнадійно вилягають. Ви та ваші сусіди кажете, що азоту надто багато. Дуже високі дози азоту справді заважають лігніфікації.
Також сталося таке: при внесенні органіки ви активізували мільярди «голодуючих» грибів, бактерій та інших мікроорганізмів, які живляться джерелом вуглеводів. Крім того, що мікроорганізми споживають азот, фосфор, калій і так далі, вони ще люблять доступну мідь. Отже, ґрунтову мідь з’їли. Рослини пшениці або ячменю тепер не можуть виробляти стебловий лігнін, який утримує рослину. Результат? Сильне вилягання та значна втрата врожаю.
Мідь необхідна для утворення лігніну та міцності стебла, особливо у пшениці та ячмені. Ви також побачите на рослинах ріжки – ще одна ознака дефіциту міді. Ось чому тестування ґрунту та уважне ставлення до балансу поживних речовин так важливо. Як і за необхідності – внесення під пшеницю та ячмінь міді у формі сульфату. Крім того, я радив би вносити позакоренево мідь на початку подовження стебла пшениці і знову на стадії прапорцевого листа, особливо у вологий сезон», – каже фітопатолог.
grainews.ca
