Кормовиробництво України переживає сьогодні не найкращі часи, перевитрати кормів на виробництво одиниці продукції тваринництва становлять 20-35% від норми. Провідне місце у годівлі ВРХ впродовж року займають концкорми, а не корм бобових та злакових трав, собівартість молока і м’яса залишається високою.
До злакових трав, які могли б значно покращити кормову базу аграрних підприємств і здешевити продукцію тваринництва, можна віднести і кострицю східну (Festuca orientals (Hack.). Ця злакова трава добре зарекомендувала себе у кормовиробництві країн Австралії, Америки і Європи, у США костриця східна як багаторічна пасовищна культура використовується на площі понад 12 млн га, в Європі має поширення у Великобританії, Франції, Швейцарії. Перспективи широкого використання костриці східної обумовлюються також її посухостійкістю, що дуже важливо в умовах глобального потепління клімату, яке у недалекому майбутньому неодмінно впливатиме на всі галузі агропромислового виробництва і особливо – на кормовиробництво. Тому проведення цілеспрямованих заходів щодо раціоналізації виробництва кормів у нових умовах набуває значної актуальності.
Костриця східна (в зоні Полісся й Лісостепу більше відома як костриця тростинна або очеретяна) – це верховий рихлокущовий злак висотою 70-150 см, озимого типу розвитку, має сильно виражену кущистість і стійкість проти витоптування, майже не уражується хворобами і пошкоджується шкідниками. Коренева система мичкувата, з короткими кореневищами, дуже розвинута, проникає у ґрунт на глибину до 180-205 см, тому часто використовують її для скріплення схилів і ярів, вирощують у передгірських і гірських районах, на еродованих ґрунтах.
Стебла костриці тонкі, прямі, гладкі, біля волоті шорсткуваті. Листки лінійно-ланцетної форми завширшки 6-8 мм, довжиною до 320 мм, темно-зеленого забарвлення. Фаза кущіння триває впродовж всього вегетаційного періоду, виходу в трубку – 6-10 днів, колосіння – 4-11 днів. Колосіння головних пагонів рослин спостерігається через 40-45 днів після відростання. Насіннєва стиглість культури настає через 95 днів.
Костриця східна завдяки своєму довголіттю (8-12 років) і високій врожайності використовується для заготівлі сіна, сінажу, силосу має застосування і як газонна трава. За вирощування в зеленому конвеєрі на зрошенні вона використовується як одна із найбільш ранніх та пізніх рослин, що дозволяє утримувати велику рогату худобу, перш за все корів, на пасовищах півдня України впродовж 190-210 днів (з третьої декади квітня до другої декади листопада). За роками користування костриця східна поряд з грястицею збірною, стоколосом безостим, тимофіївкою лучною формує стійкі фітоценози травостою, за винятком першого року вегетації.
Посіви костриці східної в чистому вигляді у сприятливі роки забезпечують продуктивність зеленої маси на рівні 70-80 т/га, причому основну масу врожаю складає листя. Проведення 3-4 укосів костриці за сезон дає можливість використовувати кормову масу у свіжому вигляді і для технічної переробки фактично від травня до жовтня включно. Найвищий приріст зеленої маси у костриці спостерігається у фазу колосіння. За сінокісного використання забезпечує збір сіна до 9-11 т/га. При першому скошуванні у фазу колосіння костриця дає три укоси і сіно виходить цілком задовільної якості.
Костриця східна добре реагує на скошування, переносить випасання. Відростання травостою починається відразу ж після скошування кормової маси. Для забезпечення швидкого росту рослин після скошування необхідно підживляти травостій азотними добривами дозою не менше N30. Внесення 1 кг азоту за діючою речовиною стимулює отримання не менше 10-13 кг сухої речовини, окупність добрив висока. Добре відзивається костриця і на фосфорно-калійні добрива, які слід вносити восени або рано навесні. Проміжки між укосами залежать від погодних умов. Для формування другого укосу костриця східна потребує 30-40, а третього – 40-45 днів. Забезпечує високу отавність навіть за збирання на насіння. За швидкістю формування травостою костриця домінує над іншими злаковими травами, за винятком грястиці збірної.
Костриця східна – невибаглива культура, досить добре росте на всіх достатньо зволожених ґрунтах, однак кращі результати отримано в Україні на легких суглинках Лісостепу та на збагачених торф’яниках. До реакції ґрунтового розчину костриця східна малочутлива, добре росте на кислих ґрунтах і при рН більше 9,5, витримує засолення грунту і затоплення травостою на 20-35 днів. Оптимальні умови для вегетації костриці – вологе літо, довгий світловий день та м’яка зима. Однак слід зазначити, що 2 укоси зеленої маси (понад 40 т/га) костриця східна формує майже в усі роки вегетації. Костриця східна має добру облистяність, у першому укосі цей показник може досягати 65%. За вмістом сирого протеїну, каротину, аскорбінової кислоти костриця східна не поступається костриці лучній, однак вміст цукрів дещо менший. Збір кормових одиниць з гектара площі у костриці східної досягає 8 т/га, обмінної енергії – 88-92 ГДж, це на 10-20% більше, ніж в інших злакових трав. Перші два укоси майже рівноцінні за продуктивністю, третій укіс менш врожайний. Корм соковитий, непогано поїдається всіма видами тварин до колосіння, містить у собі до 13% сирого протеїну та до 18% водорозчинних вуглеводів (у перерахунку на суху вагу), перетравність – 60-63%. Кормова цінність зеленої маси костриці значно погіршується у фазу цвітіння, тому скошувати її потрібно до цього.
Мінеральний склад корму костриці східної близький до оптимальних параметрів: вміст золи – 9,5-9,8%, фосфору – 0,38-0,43, калію – 1,9-2,1, кальцію – 0,55-0,60, магнію – 0,23-0,27%. Вміст обмінної енергії на 1 кг сухої речовини перевищує 10 МДж/кг. При запізненні з укосом спостерігається дещо завищений вміст клітковини (30-32%), який знижує поживність корму, оскільки тварина для її засвоєння витрачає значну кількість енергії. Забезпеченість перетравним протеїном 1 кормової одиниці складає 120-130 г.
Серед комплексу факторів зовнішнього середовища на ріст і розвиток костриці найбільший вплив мають водний, температурний, світловий режими та забезпеченість рослин елементами живлення. Вирощування культури можливе на всіх широтах України, де сума опадів за весняно-літній період становить не менше 250 мм. За типом розвитку костриця східна більше відноситься до озимих культур і сівбу її зазвичай проводять у серпні або на початку вересня. Насіння костриці проростає у ґрунті за температури 5-6°С. Оптимальною температурою для проростання насіння костриці в польових умовах є 18-20°С. Схожість свіжозібраного насіння невисока, тому проводити ним сівбу недоцільно.
Однією з причин того, що культура не має широкого поширення в Україні, є гірша якість корму, ніж у пажитниці, костриці лучної, стоколосу безостого, через вміст у зеленій масі алкалоїдів типу проліну і елементів кремнезему, що придають листю дещо гіркуватий смак у більш пізні фази розвитку рослин. За підвищеного вмісту азоту в ґрунті збільшується вміст алкалоїдів. Підживлення фосфором і калієм після проведення укосів зменшує вміст алкалоїдів.
Костриця східна має широке застосування при створенні зла кових і бобово-злакових травосумішок. Конкурентоспроможність костриці в перші 2 роки вегетації невисока, вона поступається сумішкам пажитниці, стоколосу безостому, костриці лучній, конюшині. Кращими травосумішками костриці східної є такі: костриця східна + стоколос безостий + люцерна гібридна або пажитниця багатоквіткова + костриця східна + стоколос безостий + люцерна гібридна, на сході країни – костриця східна + люцерна мінлива. Урожайність кострицево-люцернових травосумішок у вологі роки становить 50-70 т/га, у середньо сухі роки продуктивність їх знижується на 40-45%.
Серед надбань вітчизняної і російської селекції заслуговують на увагу досить зимостійкі та посухостійкі сорти костриці східної: Домініка, Закат, Балтика, Чабанська, Зарниця, Краснодарська 50, Кіровська 50.
Культура костриці східної ще недостатньо вивчена в Україні, якісні зразки цієї культури тільки створюються, технології вирощування її не відпрацьовані і потребують до себе виваженого і диференційованого підходу зі сторони агрономів. Успішне використання потенціалу культури дасть змогу розв’язати багато проблем у кормовиробництві країни. Економічна доцільність вирощування культури буде виражена низькою собівартістю виробництва молока і м’яса у тваринництві.
С.С. Панасюк, к. с.- г. н., ННЦ «Інститут землеробства НААН»
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2012
