24 Жовтня 2021

Мікрозаказники – збереження біорізноманіття агроландшафту

Як стверджують сучасні науковці, для підтримки сталого розвитку територій необхідно, щоб співвідношення площ між природними екосистемами, сільгоспугіддями та урбанізованими територіями становило 60% : 30% : 10%. А що ми маємо зараз? Загальна площа сільгоспугідь в Україні дорівнює 71%! Це більше ніж удвічі перевищує норми. Наприклад, у Харківській області площа тільки ріллі становить 75%. Все це, разом із різким підвищенням температур повітря та зменшенням кількості опадів, робить нашу країну зоною екологічного лиха. Посилюється ерозія, падає родючість ґрунтів, що приводить до зниження врожайності сільськогосподарських рослин і зменшення біорізноманіття в цілому на такій великій території, якою є Україна.

Всім відомо, і це доведено наукою, що життя на Землі можливе тільки у вигляді різних екосистем, стабільність і тривалість існування яких підтримується високим рівнем їх біорізноманіття. А нині в Україні природні екосистеми займають менше ніж третину площі. Рівень біорізноманіття в сучасних агроландшафтах України не в змозі підтримувати стале існування та стабільний розвиток. Ми спостерігаємо поступове опустелювання нашої країни.

Вирішення цієї проблеми – дуже складне завдання, що має багато складових: соціальних, правових, фінансових, наукових та інших. Але вже зараз можливо і потрібно її вирішувати. І насамперед за рахунок збереження та збільшення біорізноманіття в агроландшафті. Відповідна робота ведеться за багатьма напрямами. Один із них – створення на залишках природної рослинності мікрозаказників і мікрозаповідників.

Мікрозаказники та мікрозаповідники – це відносно невеликі ділянки, в тому числі й серед сільгоспугідь, на яких заборонено господарську діяльність з метою створення численних осередків збереження і відтворення біорізноманіття. Як правило, це схили балок, яруг, смуги відчуження поблизу доріг, межі – різноманітні ділянки місцевості, непридатні для сільгоспвиробництва, площею 0,1–10 га. Мікрозаказники передусім призначені для охорони залишків природної степової та лісової рослинності, дрібних тварин – павуків, комах, молюсків, жаб, ящірок, маленьких видів ссавців та пташок.

Перші мікрозаказники та мікрозаповідники в нашій країні з’явилися ще в 70–80-х роках ХХ століття. Але, з відомих причин, ідея їх створення не набула достатнього розвитку. На сьогодні природоохоронним законодавством України офіційно передбачено таку форму охорони довкілля, як мікрозаказник і мікрозаповідник. Для їх створення обов’язкова наявність на цій території «червонокнижних» видів рослин і тварин, проведення відповідних досліджень, прийняття рішень на рівні районних і обласних рад для офіційного затвердження. Тому їх кількість у сотні разів менша, ніж це потрібно. Але для збереження біорізноманіття в цілому, а не тільки охорони «червонокнижних» видів, не обов’язкове офіційне рішення. В межах свого господарства кожен сільгоспвиробник може обмежити господарську діяльність на придатних для мікрозаказника землях.

Такі «неофіційно» створені охоронні території різко збільшують загальне біорізноманіття прилеглої території, гальмують процес його зменшення в агроландшафті та країні в цілому.

У 2019 році, згідно із програмою «План успішного зростання» Syngenta Group, у ФГ «Широкоступ» Кагарлицького району Київської області було створено один із таких неофіційних мікрозаказників. Для нього відвели ділянку, на якій складали брухт. Ділянку очистили, для приваблення комах і створення додаткової кормової бази на частині площі висіяли пилко- та нектароносні рослини (рис. 1). Результати не змусили довго чекати. Проведені в нинішньому році дослідження показали, що загальна кількість видів тільки комах у мікрозаказнику перевищила кількість їх видів на сільськогосподарських полях навкруги більше ніж у 10 разів. Хоча площа мікрозаказника в тисячі разів менша.

Рис. 1. Мікрозаказник ФГ «Широкоступ»
Рис. 1. Мікрозаказник ФГ «Широкоступ»

Від зменшення площ під природними екосистемами потерпають усі живі організми. Але особливо катастрофічне становище спостерігається зі станом комах-запилювачів. До того ж він загострюється різким скороченням чисельності медоносної бджоли у світі та Європі. Стан настільки важкий, що в 2018 році ЮНЕП (Програма ООН із навколишнього середовища) ухвалила спеціальні рекомендації для всіх урядів та організацій щодо збереження і використання запилювачів як обов’язкову умову збереження біорізноманіття на планеті.

Рис. 2. Мікрозаказник СВК «Восток»
Рис. 2. Мікрозаказник СВК «Восток»

На сьогодні на Землі відомо понад 20 000 видів бджіл, більшість із яких веде усамітнений спосіб життя (поодинокі бджоли). Вони є основними запилювачами квіткових рослин, в тому числі сільськогосподарських. Для їх існування необхідна відповідна кормова база (рослини, що квітнуть весь теплий період року) та місця для гніздування (переважно не розорані ділянки ґрунту). І в цьому сенсі мікрозаказники – майже єдина можливість зберегти цю важливу для природи та сільського господарства групу тварин. Особливо зростає роль комах-запилювачів у тих господарствах, де вирощують ентомофільні культури: соняшник, ріпак, люцерну, конюшину, баштанні та плодові культури. При недостатньому запиленні такі культури майже не плодоносять або ж різко зменшують кількість і якість отриманого урожаю.

Рис. 3. Поодинока бджола-листоріз
Рис. 3. Поодинока бджола-листоріз

Рис. 4. Насіння люцерни, СВК «Восток»
Рис. 4. Насіння люцерни, СВК «Восток»

Ще одним прикладом успішного використання мікрозаказників для збереження біорізноманіття і збільшення урожайності ентомофільних культур може слугувати мікрозаказник, розташований у СВК «Восток» Ізюмського району Харківської області. В ньому охороняються залишки колись багаточисельних степових рослин і комах-запилювачів (рис. 2). На схилах степової балки площею кілька гектарів живуть близько 100 видів поодиноких бджіл і джмелів (рис. 3). Завдяки їх роботі як запилювачів урожайність насіннєвої люцерни на сусідніх полях була на рівні 6–11 ц/га (рис. 4). Для порівняння: середня урожайність віддалених від мікрозаказника полів люцерни не перевищувала 1,5 ц/га.

Наведені приклади наочно свідчать про те, що створення в господарствах таких невеликих мікрозаказників на непридатних для сільгоспвиробництва землях не тільки гальмує зменшення біорізноманіття в агроландшафті, а й приносить фінансову вигоду сільгоспвиробникові.

М. О. Філатов, канд. біол. наук, І. П. Леженіна, канд. біол. наук, Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2020

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Управління рослинними рештками на полі

Далеко не кожному господарству з різних причин...

Непродуктивні гектари: засолення й осолонцювання ґрунтів

Аграрії відчувають зміни клімату «на собі». Збільшення...

Погода

Kyiv
рвані хмари
7.6 ° C
8.7 °
5.2 °
76 %
0.9kmh
75 %
Нд
7 °
Пн
8 °
Вт
11 °
Ср
11 °
Чт
14 °