Для активізації росту озимих зернових після зимового періоду проводять перше весняне підживлення — регенераційне.
Найефективніше його виконувати протягом 10–15 днів після відновлення вегетації, коли рослини починають активно відновлювати ріст.
Про це повідомляють фахівці Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН.
У цей період коефіцієнт використання поживних речовин є найвищим, що сприяє відновленню рослин після зими та активному розвитку кореневої системи і надземної маси.
Дозу азотних добрив визначають залежно від густоти посіву та розвитку рослин. Підживлення рекомендується розпочинати зі слабше розвинутих посівів (2–4 листки, початок кущіння) з густотою 350–400 рослин на м². У такому разі орієнтовна доза становить N45–60, або приблизно 1,3–1,8 ц/га аміачної селітри.
На добре розвинутих посівах із густотою 450–500 рослин на м² і наявністю 3–5 пагонів дозу можна зменшити до N30–45, що відповідає приблизно 0,9–1,3 ц/га аміачної селітри.
За умов пізнього відновлення вегетації (після 1 квітня) перше азотне підживлення проводять на всіх площах озимої пшениці незалежно від стану посівів, а доза азоту має становити близько 25–30 % від загальної норми внесення.
Традиційно для першого підживлення використовують аміачну селітру, яка містить нітратну та амонійну форми азоту і швидко засвоюється рослинами. Водночас за надлишку вологи частина нітратного азоту може вимиватися у нижні шари ґрунту.
Альтернативою є застосування КАС — рідкого добрива, що містить три форми азоту. Його можна вносити по мерзлоталому ґрунту або у фазі кущіння, при цьому втрати азоту не перевищують 10 %, тоді як у гранульованих добрив вони можуть становити 30–40 %.
Фахівці також наголошують, що високі дози азоту під час першого підживлення недоцільні, адже кращий результат забезпечує дробне внесення добрив у ключові фази розвитку культури.
