Дослідники Університету штату Колорадо переглянули поширене уявлення про роль ґрунтового органічного вуглецю у протидії посухі. Виявилося, що його позитивний вплив на врожайність і стабільність продуктивності не означає автоматичного захисту посівів за екстремального дефіциту вологи.
Органічний вуглець справді покращує здатність ґрунту утримувати воду. Проте під час сильного пересихання ця перевага має фізичні обмеження.
Якщо ґрунт втрачає базовий запас вологи, додаткова здатність утримувати воду вже не може повною мірою компенсувати її дефіцит.
Найбільший ефект від накопичення органічного вуглецю дослідники спостерігали у сприятливі та середні за погодними умовами роки. За таких умов покращення властивостей ґрунту сприяє формуванню вищої врожайності.
Водночас багаторічні спостереження показали ще одну важливу перевагу ґрунтового вуглецю — він зменшує міжрічні коливання врожайності. Тобто його накопичення робить результати вирощування культур більш стабільними та передбачуваними.
Дослідження охоплювало три важливі культури — кукурудзу, сою та яру пшеницю. За його результатами, вищий вміст органічного вуглецю загалом пов’язаний із підвищенням урожайності та більшою стійкістю продуктивності від року до року.
Таким чином, ґрунтовий органічний вуглець варто розглядати насамперед як інструмент довгострокового підвищення родючості та стабільності врожайності, а не як захист від екстремальної посухи.
Автори роботи наголошують: користь від здатності ґрунту утримувати додаткову воду проявляється лише тоді, коли в ньому залишається певний запас вологи.
За критичного пересихання навіть високий рівень органічного вуглецю не може створити воду там, де її вже немає.
За словами дослідників, робота стала першою, у якій вдалося кількісно оцінити внесок ґрунтового органічного вуглецю саме у стабільність урожайності, а не лише у підвищення її середнього рівня.
