28 Березня 2024

Позакореневе підживлення рослин. Хибні теорії та практичні помилки

Рівень підготовки агрономів спеціалізованих сільськогосподарських підприємств зростає кожного року. Сьогодні вже не треба роз’яснювати, що для отримання достойного врожаю рослини треба «годувати» – вносити добрива у кількостях, що обумовленні потребами культури, та рівнями забезпечення ґрунтів елементами живлення.

Зростає і середня кількість добрив, що вносяться на гектар ріллі, та різноманітність засобів їх застосування. Зараз спостерігається дуже непростий сезон, коли багато господарств відчувають гострий дефіцит обігових коштів, проблеми інвестування у виробництво, але навіть при цьому планування мінерального живлення ведеться, добрива купуються, тому що майже всі розуміють – без них врожаю не отримати.

Але сьогодні навіть серед досвідчених фахівців існує чимало як хибних поглядів на саму систему живлення рослин, так і практичних помилок під час її реалізації. І найчастіше вони стосуються саме відносно нового методу внесення добрив – позакореневого живлення. Давайте розглянемо їх послідовно.

ПЕРША ХИБНА ТЕОРІЯ: ПОЗАКОРЕНЕВІ ПІДЖИВЛЕННЯ РОСЛИНАМ НЕ ПОТРІБНІ?

Загальновідомо: ще в 1770 р. А.Т. Болотов виклав теорію мінерального живлення рослин, а трохи пізніше Юстус Лібіх переконливо довів, що це живлення переважно відбувається через кореневу систему. Відтоді агрономи систематично вносять добрива у ґрунт (а почали це робити ще за часів Арістотеля). Це надійний засіб, перевірений сторіччями агрономічної практики.

Навіщо ж треба застосовувати добрива ще й по листу?

Причина перша: сучасний розвиток енергозберігаючих технологій. Мінімалізація обробітку ґрунту, а тим більше нульова технологія вирощування рослин, значно скорочує наші можливості вибору методу внесення добрив у порівнянні з класичними (таблиця 1). Таким чином, чим менше в нас залишається методів внесення добрив при запровадженні нової технології, тим більш важливим стає грамотне використання тих, що залишились.

Можливості використання різних методів внесення добрив на польових культурахПричина друга: інтенсивність засвоєння корінням рослин деяких елементів живлення з ґрунту дуже сильно залежить від багатьох факторів: температури, вологості та аерації ґрунту, рівня рН та сольового складу ґрунту, розвитку кореневої системи культури. Тому часто виникає ситуація, коли цей елемент присутній у ґрунті у вигляді принципово доступних рослинам сполук, але у зв’язку, наприклад, з низькою температурою коріння засвоюють його дуже погано і рослина відчуває дефіцит живлення. Оптимальне рішення у такому випадку – позакореневе підживлення. Внесенням невеликої кількості відповідних добрив «по листу» ми можемо отримати швидкий результат і значне покращення стану рослини.

Причина третя: доцільність проведення деяких підживлень, коли активність кореневої системи рослини згасає з часом. Гарний приклад – класичний метод позакореневого підживлення зернових карбамідом заради підвищення рівня клейковини в зерні.

Причина четверта: потреба рослин у підживленнях у строки, коли проведення міжрядних обробітків неможливе, наприклад, коли культура досягла висоти, що не дозволяє провести культивацію з підживленням.

Причина п’ята: економія витрат елементів живлення. При внесенні на лист (особливо якщо вегетативна маса вже добре розвинута) практично виключені непродуктивні витрати добрив. Майже все потрапляє в рослину.

То що ж виходить?

Якщо позакореневі підживлення такі важливі та зручні, то може варто тільки їх і використовувати?

ДРУГА ХИБНА ТЕОРІЯ: ТІЛЬКИ ПОЗАКОРЕНЕВЕ ЖИВЛЕННЯ!

Привабливо, звичайно, але, на жаль, неможливо. І головна причина такої неможливості у тому, що потреби рослин в елементах живлення в десятки разів більші, ніж ті кількості, що ми можемо дати «по листу».

Порівняємо, наприклад, довідкові дані (табл. 2) щодо виносу елементів живлення рослинами з гектара з тією кількістю цих елементів, яку ми можемо дати при позакореневому живленні. Для спрощення ми взяли тільки один елемент – фосфор, а в якості добрива – найбільш концентроване за вмістом фосфору – монокалійфосфат (52% Р2О5).

Винос поживних речовин урожаєм сільськогосподарських культур То скільки позакореневих підживлень треба провести в цьому випадку, щоб забезпечити потреби рослини на ґрунтах з низьким рівнем забезпечення? Близько тридцяти? Так це ж тільки по фосфору… А ще є азот, калій, магній, сірка і таке інше… Навряд чи знайдеться агроном, який серйозно буде розглядати такий «план застосування добрив».

Що ж робити?

Є тільки одне розумне рішення цієї проблеми – грамотне поєднання кореневого та позакореневого живлення відповідно до потреби рослин, забезпеченості ґрунту та вимог конкретної технології вирощування.

Стає зрозуміло, що універсальних рецептів для всіх просто не існує. Планування мінерального живлення – це дуже відповідальний та складний розрахунок, який повинен проводитися фахівцями_професіоналами на основі аналізу ґрунту індивідуально для кожного господарства, для кожного поля.

Таким чином, дуже важливо точно розрахувати кількість потрібних добрив, правильно вибрати їх форми, засоби та строки внесення. Але це ще не все. Важливо пам’ятати – для позакореневого живлення ми використовуємо достатньо концентровані розчини хімічних сполук, що активно впливають на рослини. Будь-яка помилка може призвести до порушення фізіологічних процесів, що відбуваються у рослині, до опіків листя та втрати врожаю.

Саме тому ми не маємо права на ці помилки.

НАЙПОШИРЕНІШІ ПОМИЛКИ ПРИ ПОЗАКОРЕНЕВОМУ ПІДЖИВЛЕННІ РОСЛИН

ПОМИЛКА ПЕРША: ПОРУШЕННЯ ДОЗВОЛЕНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ РОБОЧОГО РОЗЧИНУ

Збільшення виливу робочого розчину на гектар веде до зайвих витрат палива, затягує термін проведення обробітку, порушення оптимальних строків. Для запобігання цьому ми вимушені використовувати розчини достатньо високої концентрації. Але перевищення дозволеного рівня концентрації завжди призводить до опіків листя. Як запобігти цьому?

«Read the label!» (читайте етикетку!) – кажуть американці. Дуже правильно кажуть, треба відзначити! Професійні виробники добрив для листового підживлення обов’язково пишуть на упаковці не тільки рекомендовані дози добрива на гектар, але ще й концентрацію робочого розчину (або рекомендовану дозу робочого розчину на гектар). Якщо не написано – шукайте у довідниках, запитайте у професійного консультанта. Не працюйте навмання! Також потрібно враховувати час проведення обробітку та погодні умови, тому що у багатьох рослин стійкість листової поверхні до опіків залежить від товщини воскового нальоту, а він максимальний під час спеки та мінімальний після дощової погоди.

ПОМИЛКА ДРУГА: ЗМІШУВАННЯ З ІНШИМИ ПРЕПАРАТАМИ

Спокуса велика – зберегти кошти, не робити зайвого прогону обприскувача по полю, провести підживлення у вигляді бакової суміші із засобами захисту рослин. Розумне рішення. Але ж не завжди. На жаль, є виключення. Наприклад: візьмемо два розчини. Один із них – це розчин добрива для позакореневого підживлення, що має високий вміст міді (тому розчин прозоро-блакитний), інший – розчин фунгіциду (діюча речовина – фосетіл алюмінію) для боротьби з грибними хворобами (розчин також прозорий та однорідний). У суміші цих речовин можна виявити утворення великих конгломератів, тобто фактично нових хімічних сполук, які не потрібні ні нашій рослині, ні нашому обприскувачу.

В результаті додавання листових добрив до розчину гербіцидів ми можемо отримати опік. Селективність дії багатьох гербіцидів обумовлена дуже тонким балансуванням доз та концентрацій поміж двома «вогнями» – не опалити рослини та не залишити живими бур’яни. Інколи додавання до розчину гербіцидів зовсім невеличкої кількості іншої речовини порушує цей баланс. І не варто потім висувати претензії виробнику хімічних препаратів. Просто, приймаючи рішення про змішування препаратів, треба ретельно вивчити таблиці можливого змішування. Зазвичай такі таблиці можна отримати від самих виробників або від професійних консалтингових компаній.

ПОМИЛКА ТРЕТЯ: НЕЯКІСНИЙ РОЗПИЛ РОБОЧОЇ РІДИНИ ПО ПОВЕРХНІ ЛИСТЯ

Різні елементи живлення по різному поводять себе всередині рослини. Вченими доведено, що всі необхідні рослині елементи живлення тією чи іншою мірою можуть засвоюватись через листовий апарат. Після всмоктування поживних речовин їх розподілення всередині листка і транспортування до інших частин рослини залежать від ступеню мобільності. Мобільні елементи (азот, фосфор, калій, магній) рухаються вверх і вниз від точки поглинання. Вони можуть рухатись до тих частин рослини, які їх найбільше потребують. Зазвичай це бруньки, молоді листки і ростучі корені. Елементи з низькою мобільністю (мідь, залізо, марганець, бор та кальцій) будуть розподілятися лише в гору від точки потрапляння на листку (акропетально) і тому, якщо при обприскуванні ми не покрили нижні листки рослини розчином, відповідні елементи до них не потраплять.

Позакореневе внесення добрив
Однією з найефективніших є хелатна форма добрив, що забезпечує стабільність у розчині та високий ступінь поглинання рослинами

ПОМИЛКА ЧЕТВЕРТА: ПОМИЛКА РОЗРАХУНКУ ДОЗИ ПРИ СТРІЧКОВОМУ ВНЕСЕННІ

Це питання стало дуже актуальним саме сьогодні, коли добрива такі дорогі, а коштів так бракує. Стрічкове внесення (обприскування тільки рядочків з молодими рослинами, не витрачаючи добрива на обробіток ґрунту в міжряддях) дозволяє розумно зекономити, особливо на перших етапах розвитку, коли рослини ще невеличкі. Але треба ретельно перерахувати дозу та кількість робочої рідини. Тому що, наприклад, якщо наш стрічковий обприскувач покриває робочим розчином тільки третину ширини міжряддя, то і витрати препарату та розчину мають бути зменшені втроє. Помилка буде дуже небезпечною. Нам доводилося не раз слухати від фермерів, що тримали в руках рослини із опіками на листі фразу «Я ж видав по 3 кілограми на гектар, як написано» (але вони не подумали, що фактично обприскали не гектар, а тільки третину).

ПОМИЛКА П’ЯТА: ПОМИЛКОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ СТРОКІВ ВНЕСЕННЯ

Для кожної рослини характерна відповідна динаміка споживання елементів живлення. При позакореневому живленні ми не маємо змоги давати «про запас», як це часто роблять при внесенні в ґрунт, оскільки все, що ми вносимо, дуже швидко потрапляє всередину рослини. Тому дуже важливо розуміти, коли рослина найбільше потребує азоту, коли – фосфору, а коли настають критичні періоди щодо забезпеченості мікроелементами. І враховувати це при проведенні листових підживлень.

ПОМИЛКА ШОСТА: «КОКТЕЙЛЬ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ»

Іншими словами – які саме добрива застосовувати? Сучасний арсенал добрив для позакореневого живлення дуже великий. Ці препарати дуже відрізняються за своїм складом, формою діючої речовини та ціною. Не завжди самий дорогий препарат є самим якісним. Усю їх різноманітність коротко класифіковано у таблиці 3.

Класификація добрив для позакореневого живлення Сучасні добрива для позакореневого живлення – це не просто тукосуміш, заправлена мікро- та макроелементами. Для їх виробництва серйозні компанії використовують чисту хімічну сировину з високим ступенем подрібнення, низькою вологістю, мікроелементами в хелатній формі, стабілізаторами, ад’ювантами (прилипачами).

Перше, на що слід звернути увагу при виборі листового мінерального добрива, це його склад. Простіші добрива мають досить бідний хімічний склад, низький ступінь чистоти, досить низьку розчинність і погану змочуваність листової поверхні. Крім того, після їх використання на листі може з’явитися сольовий наліт. Використання їх виправдано тільки на культурах екстенсивного типу, коли з будь-яких обставин ми не можемо розраховувати на отримання дуже великого врожаю, але все одно маємо забезпечити рослини відповідним елементом. Не менш важливо знати, в якій формі представлена діюча речовина. Однією з найефективніших є хелатна форма, що забезпечує стабільність у розчині та високий ступінь поглинання рослинами, але є основним компонентом у складі ціни. Інколи замість хелатів використовують більш дешеву форму комплексонів (комплексів органічних кислот). Такі сполуки менш стабільні і трохи гірше засвоюються, але у багатьох випадках можуть допомогти відкоригувати живлення рослин. Найсучасніші розробки – це полімерні хелатні комплекси та сполуки на основі амінокислот. Ці речовини практично не втрачають ефективності при обробках за дуже низьких чи дуже високих температур, крім того, високий ступінь чистоти сполук забезпечує їх більшу ефективність.

І все ж як прийняти правильне рішення? Коли, скільки та яких добрив вносити по листу? Відповідь на ці питання може дати тільки агрохімічний аналіз тканин рослини. Найчастіше такий аналіз проводять методом мокрого озолення – спалювання органічної речовини концентрованою сірчаною кислотою з подальшим хімічним аналізом по кожному елементу. Результати аналізу порівнюють з довідковими даними стосовно рівня забезпечення кожної культури для даної фази розвитку рослини і на підставі такого порівняння дають рекомендації з підбору добрива для підживлення. Це робота, що потребує складного обладнання та високого рівня підготовки фахівців, але альтернативи немає. Вносити «усього та багато» – неправильно. Це дуже дорого для економіки підприємства та небезпечно для рослин.

Вадим Дудка, компанія «АгроАналіз»

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2010

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Добрива «Екоорганік» – ключ до вашого найкращого врожаю!

Стартові добрива від «Екоорганік» – невід’ємна частина...

Розвиток технології стартового живлення

Наступне покоління рідких добрив з підвищеною ефективністю...

Погода

Kyiv
хмарно
12 ° C
12.6 °
11.4 °
83 %
0.5kmh
100 %
Чт
12 °
Пт
12 °
Сб
17 °
Нд
21 °
Пн
20 °