Оптимізація мінерального живлення, передусім азотного, є головною умовою отримання високих і стабільних урожаїв сільськогосподарських культур та збереження родючості ґрунтів України. Згідно з дослідженнями ФАО, приріст врожаю зерна від застосування 1 кг азоту становить у Німеччині та Франції 20,3 та 21,2 кг відповідно, а в Україні не перевищує 10–12 кг, тому розроблення високоефективних технологій підвищення коефіцієнтів засвоєння макро- та мікроелементів є пріоритетним при використанні мінеральних добрив.
ЩО ВПЛИВАЄ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДОБРИВ
Головними причинами низької ефективності азотних добрив є:
- незбалансованість елементів живлення у повному асортименті добрив;
- наявність кислих ґрунтів, що потребують вапнування, або засолених, яким необхідне гіпсування;
- застосування неякісних органічних добрив;
- нерівномірність внесення добрив;
- недостатнє технічне забезпечення та несвоєчасність внесення;
- низький вміст у ґрунті рухомих сполук мікроелементів;
- інші чинники, які не піддаються або слабо піддаються регулюванню;
- посуха, перезволоження, сонячна радіація тощо;
- не враховані особливості конкретного сорту чи гібрида до удобрення;
- неправильно підібрані сорти і гібриди;
- не враховані особливості ґрунтів.
Головними напрямами вирішення цієї проблеми є: впровадження високоврожайних сортів із генетичною здатністю до покращеного засвоєння макро- і мікроелементів; локальне внесення мінеральних добрив; поділ дози елемента живлення на кілька внесень; позакореневі підживлення; інтеграція систем живлення та захисту рослин.
Важливе значення має також створення високоефективних добрив на основі складних фізіологічно збалансованих препаративних форм.
Читати по темі: Внесення рідких органічних добрив
Система удобрення, спрямована на підвищення коефіцієнтів засвоєння елементів живлення, включає:
- підбір сортів і культур з високою окупністю елементів живлення;
- розрахунок норми/дози добрив – відповідно до запланованої урожайності, агрохімічних характеристик поля та погодних особливостей вегетаційного періоду;
- обґрунтовані строки та способи внесення органічних і мінеральних добрив;
- корекцію живлення методами рослинної діагностики впродовж вегетації;
- передпосівну обробку насіння мікроелементами, регуляторами росту та фосфорними добривами;
- локальне внесення мінеральних добрив;
- позакореневі підживлення.
Оскільки основним способом живлення рослин є кореневе, то внесення добрив у ґрунт має першочергове значення. Проте ефективність використання елементів живлення рослинами залежить від рівня вологозабезпечення ґрунту.
Особливо недопустима нерівномірність внесення азотних добрив на насінницьких посівах, оскільки насіння вирощеного урожаю матиме не лише різні посівні якості, а й різні врожайні властивості
Вода є середовищем для дифузії елементів живлення із ґрунтового розчину і ґрунтового вбирного комплексу до кореневої системи. Оптимальна вологість ґрунту (60–80% повної польової вологоємності) – необхідна умова для нормального живлення рослин. В умовах нестійкого і недостатнього зволоження основне удобрення під культивацію буде недостатньо ефективним, оскільки верхній шар швидко пересихає і внесені тверді мінеральні добрива стають недоступними для рослин. За таких умов внесення рідких форм добрив забезпечить кращу їх доступність для кореневої системи рослин.
ОПТИМАЛЬНА ДОЗА КАС
Розрахунок оптимальної дози внесення азоту при використанні КАС проводиться на основі:
- біологічних вимог культури, сорту чи гібрида;
- попередників;
- використання побічної продукції як органічних добрив;
- системи обробітку ґрунту;
- агрохімічних показників родючості ґрунтів конкретного поля;
- планової врожайності;
- погодних умов;
- фази вегетації та стану розвитку рослин;
- рекомендацій науково-дослідних установ;
- результатів проведених польових дослідів;
- стану вологості ґрунту.
ГРУНТОВА ТА РОСЛИННА ДІАГНОСТИКА
Корегування доз мінерального живлення у процесі вегетації рослин методами ґрунтової і рослинної експрес-діагностики дає можливість:
- встановити фактичну доступність рослинам елементів живлення в умовах конкретної технології у критичні періоди росту та розвитку;
- визначити роль сівозміни і попередника у живленні рослин;
- з’ясувати зміни в доступності елементів живлення залежно від обробітку ґрунту, проведення хімічної меліорації;
- підбирати культури і сорти для конкретних ґрунтово-кліматичних і агротехнічних умов;
- швидко виявити дію будь-якого агроприйому на ґрунт і рослину;
- швидко зорієнтуватися в оцінці стану посівів, виявити, чи дійсно мінеральне живлення є причиною поточного стану рослин;
- впевнитися, що вирощується екологічно чиста продукція;
- правильно контролювати мінеральне живлення в кожний період формування врожаю.
Проведення ґрунтової та рослинної діагностики мінерального живлення рослин, розробка системи удобрення з урахуванням структури сівозміни, системи обробітку ґрунту, біологічних особливостей сортів і гібридів дають можливість досягти максимальної ефективності від мінеральних добрив та засобів захисту рослин.
ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ВИКОРИСТАННЯ КАС
Серед інноваційних підходів до використання КАС на найбільшу увагу заслуговують:
- метод ін’єкції (вприскування) розчину КАС у ґрунт у зону кореневої системи;
- КАС + інгібітори нітрифікації;
- КАС + консорціум мікроорганізмів;
- КАС + гумати;
- КАС + сірка + фосфор.
Про особливості кожного з цих підходів ми розповімо в наступному номері журналу «Агроном».
С. М. Крамарьов, О. С. Крамарьов, В. Г. Демиденко, К. О. Хорошун, С. С. Пісоцький, В. Ю. Бондарь, С. М. Рубан, К. П. Цуркан
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2024
