Впродовж останніх 2-х років площі посіву під соєю в Україні перевищують показник 2 млн. га. Це робить нас провідним виробником та постачальником цієї культури серед країн Європи. Площа посіву закономірно визначає висів великого різноманіття сортів різних селекційних програм країн Європи та Канади.
Соя, як відомо, є культурою короткого світлового дня. Перехід від вегетативних до генеративних стадій розвитку провокується зменшенням тривалості світлового дня і збільшенням довжини ночі.
В наших умовах переломна дата настає з максимально довгим світловим днем у понад 16 год. – 22 червня. Тому й основою сортів у нас став матеріал, що є близьким по умовах, як освітлення, так і по погодних.
Світова селекція сьогодення працює над сортами трьох типів росту і розвитку, а саме: сорти з детермінантним типом, індетермінантним та проміжним. Кожному із них приналежні господарсько-цінні ознаки відносно кліматичних умов регіону та вимог фермера виробника.
Сорти детермінанти – це типи з обмеженим ростом у висоту центрального пагона, де з настанням фази цвітіння він досягає своєї кінцевої довжини. Сорти з доволі низьким співвідношенням зерна до соломи.
Рослини короткі по висоті, як правило, несхильні до полягання, з нетривалим і водночас дружнім (гомогенним) цвітінням та високим відсотком реалізації квіток у боби, де закінчення, як головного, так і бічного пагонів, завжди має їх скупчення (китицю).
Саме одночасне відкриття квіток, за обмежений період цвітіння, стає слабкою стороною даного типу. Адже погодні умови можуть виявитись неоптимальними (спека, посуха) і, як наслідок, – редукція та відсутність бобів. А отже для даних типів погодні умови, як і умови вегетації, повинні бути відповідно м’якими та тривалими.
Сорти з індетермінантним типом росту і розвитку – це рослини без обмежень у своїй природі впродовж тривалого періоду вегетації. Ідеально вклинюються в умови короткої та більш строкатої за погодою вегетації. З початком цвітіння утворюються та розвиваються боби, паралельно з’являються нові листки та пагони, вузли і квітки на них.
Тривалість фаз є довшою, зокрема цвітіння, і, як наслідок, рослина може оминати складні умови вегетації (похолодання, спека, посуха). Необмеженість у рості сприяє сильній компенсації за умов зрідження чи регенерації за пошкоджень при втраті частин рослини.
Водночас, притаманна необмеженість у рості за певних виробничих умов може призводити до непродуктивного використання виробничого ресурсу (вода + поживні речовини + світло), що проявляється у формуванні надмірно розвинутого листостеблового апарату.
Однак, завдяки начебто й негативній ознаці, дані типи часто виявляються більш придатними для вирощування за різних способів та ширини висіву.
Звичайно, що завдяки різним селекційним програмам компанії-оригінатори в пошуках та клопіткій праці йдуть далеко попереду. І в результаті поєднання кращих господарсько-цінних ознак від детермінантних та індетермінантних форм створили генетику з проміжним типом росту та розвитку – рослини, у яких, як ріст у висоту, так як і приріст листостеблової маси відбувається впродовж певного періоду з моменту початку цвітіння, з поступовим переходом до утворення скупчень з бобів, як на закінченні пагонів, так і їх більшої кількості на вузлах вздовж них.
Тривалість вегетативних і генеративних стадій розвитку та власне їх нетривале сумісне проходження супроводжується пізнішим та дещо пролонгованим цвітінням. Це забезпечує формування більшої кількості вузлів на стеблах з поступовим утворенням скупчень із бобів практично на кожному із них.
І найголовніше, що це пізніше і не надто коротке цвітіння дає змогу успішно культивувати сорт в умовах короткої вегетації, хоча й мінливої за погодними умовами.
Наявність детермінантних ознак у даних типів сортів створює передумови для більш контрольованого використання виробничого ресурсу, що чітко можна відстежити у площі листкової поверхні, відносно площі ґрунту.
Іван Тимчишин, кандидат с.г. наук, менеджер з продажу ТОВ «ДСВ-Україна»
