Щороку з наближенням весняно-польових робіт постає питання: «Що робити з озимими культурами?». В управлінні фізіологією й розвитком рослин не існує одного, простого й універсального рішення. Та у весняний період ми маємо принаймні два інструменти впливу на рослини – це азотні добрива та застосування рістрегуляторів.
Перше підживлення азотом по мерзлоталому ґрунту чи на початку відновлення вегетації є вегетативним. Тобто, цим прийомом ми можемо вплинути на збільшення кількості вегетативних пагонів, якщо посів не розкущений, або зберегти вже існуючі, якщо посів достатньо чи сильно розкущений. Зазвичай, в цей час на нормально розвинених посівах вноситься 50-60 кг N в д. р.
Якщо рослини зайшли в зиму слабо розкущені (1-2 міцних пагони), то під час першого внесення азоту потрібно застосувати підвищені кількості азоту (80 кг N в д. р.). Важливо це робити добривами з нітратною формою азоту (аміачна селітра, КАС тощо) та провести якомога раніше BBCH 21.
У випадку, коли ми маємо занадто розкущені рослини, тобто, немає потреби стимулювати додаткове кущення, перше внесення азоту можна зменшити (30-45 кг N в д. р.) та провести його дещо пізніше BBCH 25-29. Перше внесення можна поєднати з внесенням сірки в нормі 20-30 кг в д. р.
Друге внесення азоту – продуктивне. Тобто, в першу чергу, ми впливаємо на елементи продуктивності (кількість квіток, кількість зерен в колосі). На цьому етапі нам не потрібно стимулювати кущення. В нас відбувається редукція кількості пагонів. І, відповідно, в подальшому будемо працювати лише з продуктивним стеблостоєм.
Друге внесення азотних добрив виконується на початку виходу в трубку (BBCH 29-32). Нестача азоту та вологи на цьому етапі розвитку призводить до істотного скорочення кількості пагонів та колосів. Тому для підтримки розвитку та гарантованого отримання компонентів врожаю важливо забезпечити постійне постачання азоту.
В зоні достатнього зволоження також доцільним буде третє внесення азоту (якісне підживлення), яким ми безпосередньо будемо впливати на вміст білку. Це внесення азоту ми проводимо у фазу BBCH 39/49 в дозі 30 кг N в д. р.
На слабо розвинені і нерозкущені посіви разом з підвищеними дозами азоту ми можемо дещо раніше застосувати рістрегулятори (у фазі BBCH 25) для провокування додаткового кущення.
Також наступне внесення буде у фазі BBCH 31 для скорочення та зміцнення стебла озимої пшениці. На таких посівах не потрібно проводити інтенсивну рістрегуляцію, окрім випадків, де маємо раннє відновлення вегетації та велику кількість опадів.
У разі, якщо маємо гарно розвинені та перерослі посіви, слід застосовувати інтенсивну рістрегуляцію: перше внесення у фазу BBCH 31, можливе поєднання різних препаратів для підсилення дії.
Друге внесення – у фазу BBCH 32. Основна задача – скоротити та зміцнити стебло для запобігання виляганню посівів.
Основний підхід роботи з різними за розвитком посівами гібридного озимого жита буде аналогічним, як і для озимої пшениці. Ключовими відмінностями є кількість азоту, яку ми вносимо, що на 25-30% менше, а також відсутність третього підживлення. Для гібридного жита достатньо підживлення по мерзлоталому ґрунту та на початку виходу в трубку.
Гібридне жито розпочинає вегетацію раніше, як порівняти з іншими зерновими культурами. Тому підживлення потрібно розпочинати саме з нього. Основна ціль підживлення гібридного жита – сформувати 550-650 сильних колосків на м2.
Так як жито, в основному, вирощується на бідних піщаних підкислених ґрунтах, актуальним є застосування мікроелементів, зокрема Mn. Його можна внести разом з пестицидами в нормі 100 г/га позакоренево у фазу BBCH 32-49.
Важливо пам’ятати: коли посіви перебувають у стресі або рослини тільки виходять після заморозку, вносити регулятори росту не бажано!
Катерина Осипова, менеджер з продукту Зернові культури ТОВ «КВС-УКРАЇНА»
Джерело: www.kws.com
