У сучасних інтенсивних технологіях вирощування польових культур система удобрення передбачає внесення не лише NРК, а й усіх необхідних для рослини макро- та мікроелементів.
Внесення сірки стало вже таким звичним, як і внесення азоту, фосфору та калію. Дещо меншу увагу в системі живлення звертали на забезпечення рослин кальцієм. Внесення кальцію взагалі сприймалось лише в контексті вапнування з орієнтовною нормою внесення вапнякових матеріалів 3–7 т/га. Зростання інтересу до кальцію в Україні відбулось з 2015 року, коли науковці й товаровиробники наполегливо і переконливо заговорили про внесення кальцію не лише як вапнякового матеріалу, а й як елемента живлення у значно менших нормах – 200–500 кг/га завдяки запропонованому кальцієвому добриву POLCALC,в якому доступність кальцію у 200 разів вища, ніж у вапнякових матеріалах.
Кальцій потрібен для нормального росту надземних органів і коренів рослин. Потреба в кальцію проявляється вже у фазі проростання. За сильного дефіциту кальцію корені зупиняють ріст, потовщуються, а кореневі волоски руйнуються (стінки клітин слизнуть, тому що пектинові речовини і ліпоїди за відсутності кальцію розчиняються, вміст клітин витікає, тканина перетворюється в ослизлу безструктурну масу).
Кальцій забезпечує добрий розвиток кореневої системи, сприяючи формуванню більшої кількості кореневих волосків, за допомогою яких із ґрунту до рослин надходить основна маса води й розчинених у ній поживних речовин.
Кальцій потрібен рослині постійно, він накопичується в старих листках і не може повторно використовуватися, тому молоді листки вкриваються світло-жовтими плямами (хлороз) і гинуть.
Роль кальцію тісно пов’язана з фотосинтезом, оскільки він поліпшує синтез хлорофілу. Кальцій активує ферменти, посилює обмін речовин, позитивно впливає на процес перетворення азотовмісних сполук у рослинах.
Важлива роль належить кальцію у створенні клітинних оболонок, підтриманні кислотно-лужної рівноваги (буферності) в рослинних організмах.
Він впливає на обмін вуглеводів, білків, забезпечуючи краще їх транспортування; входить до складу пектинових речовин та деяких інших органічних сполук; нейтралізує важкі метали в ґрунті; підвищує в’язкість цитоплазми, сприяючи цим кращій жаростій кості рослин.
Втрати кальцію відбуваються не так внаслідок виносу із врожаєм, як в результаті вилуговування. Втрати кальцію при внесенні фізіологічно кислих мінеральних добрив в умовах вологого клімату можуть становити 0,6–2,0 ц CaO з 1 га і більше.
ДЕФІЦИТ КАЛЬЦІЮ СПРИЧИНЯЄ:
1) Втрату гумусу, внаслідок чого погіршуються фізичні, фізико-хімічні, біологічні властивості ґрунтів, а саме:
- збільшується питома щільність ґрунту;
- погіршується його структура, буферність;
- зменшується забезпечення ґрунту елементами мінерального живлення і ступінь насичення основами;
- збільшується кислотність ґрунту;
- знижується інтенсивність біологічних процесів – сповільнюється розклад рослинних решток;
2) Знижується стійкість до грибних хвороб;
3) Зменшується ефективність мінеральних добрив на 30–50%, залежно від рівня кислотності ґрунту;
4) Зменшується врожайність культури.
СИМПТОМИ ДЕФІЦИТУ КАЛЬЦІЮ:
1) Буріють жилки на листках, тому що провідні пучки забиваються бурими продуктами розпаду клітковини;
2) Характерним є скручування листків по краях і ушкодження бруньок;
3) Затримується ріст листків, на них з’являються світло-жовті плями (хлоротичність), після чого молоді листки відмирають.
4) Старі листки залишаються нормальними, кальцій не реутилізується (не піддається повторному використанню), він майже не рухається з нижніх частин рослини до точки росту.
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2016
