Сподіватися, що ґрунт – це стала категорія, велика помилка. Ґрунти 10 років тому й сьогодні – це абсолютно різна сукупність показників, відповідно, й різний результат господарської діяльності.
Специфіка сівозміни, виробничі схеми, технології захисту та живлення, наявність чи відсутність поливу, а також гідротермічні особливості конкретного регіону – усе це комплексно чи окремо неминуче змінює характеристики ґрунтів.
«Систематично досліджуючи ґрунти впродовж останніх 7 років в Ukravit Institute, ми бачимо тенденцію до їх деградації, – розповідає канд. с.-г. наук, керівник сервісно-технологічного відділу Ukravit Сергій Сальніков. – Йдеться про підвищення кислотності, дефіцити фосфору та більшості мікроелементів, погіршення ситуації із засоленістю. Ця динаміка особливо прискорилася під час війни: адже складна економічна ситуація змушує наших аграріїв, з одного боку, шукати шляхи здешевлення виробничих процесів, а з іншого – вирощувати культури без урахування обґрунтованості їх чергування в сівозміні. А це не завжди добре відбивається на стані ґрунтів».
За даними Ukravit Institute, сьогодні ґрунти України характеризуються численними дефіцитами елементів живлення.
Із проаналізованих за 2025 рік понад 10 тис. зразків ґрунту у 70% був дуже низький вміст мінерального азоту, у 45% – дуже низький вміст рухомого фосфору, у 28% – низький вміст обмінного калію.
Дуже низькою була забезпеченість рухомою сіркою – її нестачу виявили у 62% зразків, низькою та дуже низькою – кальцієм і магнієм, 19% та 15% відповідно. Щодо вмісту гумусу, то його рівень був низьким у 17% досліджених зразків, дуже низьким – у 28%.
Критичною була ситуація й щодо окремих мікроелементів. За отриманими результатами найбільш дефіцитним мікроелементом є молібден – його нестачу було виявлено у 98% зразків.
На другому і третьому місцях виявилися мідь і цинк – їх не вистачало у 96% і 92% зразків відповідно. Марганець був дефіцитним у 72% зразків, бор – у 35% зразків, залізо – у 18% зразків.
«На дефіцити ґрунтів потрібно дивитися не лише з точки зору кількості того чи іншого елемента – потрібно розуміти їхню доступність, – наголошує Сергій Сальніков. – А вона залежить від показника рН ґрунту. Майже 62% ґрунтів України є кислими, а тому більшість поживних елементів в них блокуються. Це особливо актуально для Півночі та Заходу (Чернігівська, Сумська, Львівська, Волинська області). Проблема надмірної лужності (>8.1) є менш масовою (загалом 2.2%), проте гостро стоїть у Дніпропетровській та Миколаївській областях, що часто призводить до дефіциту заліза та марганцю. А деякі регіони, як-от Волинська область, мають надзвичайно широкий діапазон значень рН – від дуже сильнокислих (<4.1) до середньолужних (до 8.0), що ускладнює уніфікацію агротехнічних заходів та потребує індивідуального підходу до кожного окремого поля».
Ґрунти формуються як історично, так і під впливом діяльності людини. В якому регіоні, за яких умов не працював би аграрій, можливо вибудувати формулу успішного господарювання.
Для цього достатньо почати з основ – дослідити ґрунти й пропрацювати їхні «слабкі ланки». І тоді земля віддячить щедрим урожаєм, впевнений фахівець.
