25 Червня 2022

Біологія та методи контролю вовчка соняшникового

Раніше вовчок соняшниковий був поширений здебільшого в Середземномор’ї, але завдяки чинникам, які своїм походженням зобов’язані будь-якій діяльності людини, наразі зустрічається на всіх континентах.

ПОШИРЕННЯ

На сьогодні вовчок соняшниковий поширений у більшості європейських країн, в Туреччині та Ізраїлі, азійських країнах – Афганістані, Вірменії, Азербайджані, Узбекистані, Пакистані, Китаї, Індії, а також у країнах Африки.

В США цей бур’ян є карантинним і його поширення контролюється сукупністю карантинних методів. В окремих штатах (Західна Кароліна) цей вид вдалося повністю знищити. За даними науковців, значну проблему становить вовчок на Кубі та Чилі. Обмежене розповсюдження цього виду зафіксовано в Австралії та Новій Зеландії.

В Україні поширено кілька видів вовчків. Вовчок гіллястий (Orobanchе ramosa L.) поширений у південних областях України. Уражує тютюн, махорку, коноплі, помідори, рідше – соняшникВовчок єгипетський (Orobanchе aegyptica Pers.) зустрічається переважно у південних областях України, уражує тютюн, махорку, соняшник, картоплю та помідори.

Вовчок соняшниковий (Orobanchе cumana Wall.) зустрічається переважно на рослинах соняшнику, а також тютюну.

Існують різні біологічні раси цього виду. Перша раса – А з’явилась ще в 1882 р., В – у 1925, С – у 1960-х, D – у 1990-х, E – у 1990-х, F – в 1995 р., G – у 2004 р., H – у 2004 р.

Останні раси вовчка з’являються за більш короткий строк і швидше розповсюджуються. Селекціонери світу не встигають виводити сорти та гібриди, стійкі до всіх рас вовчка.

В Україні за останніх 10 років площа ураженого вовчком соняшнику збільшилась у три рази. В Луганській, Донецькій, Запорізькій областях уражено вже понад 80% соняшнику. Ці цифри зростають з кожним роком. Зараз спостерігається стрімке накопичення у ґрунті насіння вовчка та його поширення (комбайни, автотранспорт, насіння, пилові бурі).

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ПАРАЗИТА

З дрібного насіння вовчка соняшникового з’являється первинний корінець, який має дуже малі розміри і помітний лише під мікроскопом. Ріст його обмежений (лише кілька міліметрів). Формування гаусторій розпочинається тоді, коли паразит знаходить господаря. Інтрузивні клітини гаусторій проникають через коріння, поєднуючи провідні судинні системи господаря та паразита. Після поєднання провідних систем рослин на підземній поверхні коріння рослини-господаря вовчок формує кореневу бульбу, яка росте протягом кількох тижнів чи навіть місяців. Вона коричнувато-жовтуватого кольору, сферичної форми. Від кореневої бульби розвиваються бокові відростки, які теж здатні сформувати гаусторії, якщо поблизу з’явиться корінь рослини-живителя. Таким чином, один паразит має велику кількість гаусторій, які можуть уражати одного чи більше господарів. З часом на поверхні ґрунту біля ураженої рослини з’являються генеративні пагони, які утворюються з кореневої бульби. Сходи вовчка соняшникового з’являються на 40–65 день після посіву соняшнику і впродовж двох тижнів здатні досягати повної висоти і цвісти.

Насіння вовчка соняшникового проростає під впливом кореневих виділень рослин-господаря. Але це не єдина умова, що зумовлює проростання насіння вовчка. Обов’язковими є наявність вологи і оптимальна температура впродовж кількох днів. За таких умов насіння паразита кілька місяців може бути чутливим до кореневих виділень рослин-живителів. Якщо ж кількість вологи недостатня, то насіння не проростає навіть за наявності кореневих виділень.

Читати по темі: Успішний досвід вирощування соняшнику на Рівненщині

Насіннєва продуктивність вовчка соняшникового дуже висока. Одна рослина може утворити від 60 до 100 тисяч насінин. Така висока продуктивність може зумовити інфікування усього поля, швидке збільшення банку насіння у ґрунті. Дрібне легке насіння паразита поширюється на великі відстані за допомогою вітру, води, тварин і людини. Зберігає схожість навіть при проходженні через травну систему тварин. Також може поширюватися з насінням зернових культур, якщо врожай збирали на полі, забур’яненому падалицею соняшнику, що уражена паразитом. Для попередження подальшого поширення насіння вовчка потрібно очищати сільськогосподарські знаряддя після роботи на забур’яненому полі.

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ПАРАЗИТА І РОСЛИНИ-ГОСПОДАРЯ

Процес проникнення паразита в рослину-господаря – це не лише механічний, а й складний біохімічний процес. Для полегшення проникнення гаусторій у тканину рослини-живителя клітини гаусторій виділяють ферменти, що сприяють розкладу пектинів клітинної оболонки. Такими ферментами є метилпектинестераза і полігалактуроназа.

У стійких сортів соняшнику за спроби проникнення паразита відбувається лігніфікація клітинних оболонок паренхіми кори і судин кореня. Гаусторії вовчка соняшникового виділяють позаклітинну пероксидазу, що інгібує подальше проникнення паразита в клітини.

ПОДІБНІСТЬ З ІНШИМИ ВИДАМИ

З цієї родини близькими видами є вовчок гіллястий, що паразитує на коноплях, тютюні, помідорах, соняшнику та деяких бур’янах, і вовчок єгипетський – на капусті, помідорах, гарбузах та інших баштанних культурах. Вовчок соняшниковий має багато спільних ознак з рослинами-паразитами роду Striga. Зокрема, насіння цих рослин дуже малих розмірів (0,2–0,5 мм завдовжки), і при проростанні з нього формується невеличкий первинний корінець, помітний лише під лупою. Як і вовчок соняшниковий, стрига формує на корінні господаря кореневу бульбу. Але, на відміну від стриги, вовчок соняшниковий – безлиста безхлорофільна рослина, з кореневих бульб утворюються короткі ризоми з гаусторіями.

Вовчок соняшниковий паразитує на дводольних рослинах, а стрига – на зернових злакових і деяких бобових.

ШКОДА

Вовчок соняшниковий в сівозміні здебільшого паразитує на соняшнику. Значно рідше зустрічається на томатах, картоплі, тютюні. Ступінь його шкідливості залежить від відносин із рослиною-господарем і рівня забур’яненості поля. Наприклад, в Іспанії усі посіви соняшнику, який використовують в харчовій промисловості, інфіковані вовчком соняшниковим, а посіви соняшнику, який використовують на виробництво олії, – лише на 50%.

Кілька мільйонів гектарів полів Західної Європи і Китаю забур’янені вовчком соняшниковим. Це зумовлює пригнічений ріст і розвиток культури, низьку врожайність, а на полях, де кількість вовчка дуже велика, урожай взагалі не отримують. В Китаї втрати врожаю сягають 38–70%, що на 3–18% знижує виробництво олії. А в Угорщині зниження врожаю становить 35% за одночасного зниження вмісту олії в насінні з 31 до 19%.

Рівень втрати врожаю від вовчка соняшникового залежить від багатьох чинників, у тому числі й від часу ураження рослини-живителя. Ураження рослин-господарів може відбутися на будь-якій стадії їх розвитку. Якщо паразит уражає сходи, то рослини гинуть. Якщо ж ураження відбулось на більш пізніших стадіях, то пригнічується ріст і розвиток живителя. При цьому на рослині з’являються хлоротичні плями, згодом листя сохне, запилені квітки опадають, плоди або не дозрівають, або не досягають оптимальних розмірів, маса і розміри кореневої системи зменшуються, рослина швидко старіє. За даними дослідників, за ураження рослин плоду томату вовчком зменшується біомаса стебла, коріння та плоду, найменш ураженим залишається листя.

Вирощування томатів на засмічених цим паразитом територіях теж економічно недоцільне. Знижується якість і кількість врожаю. Повернення через деякий час на поля, які були засмічені вовчком соняшниковим, може призвести до реінвазії.

Крім негативного впливу, вовчок соняшниковий має деякі корисні властивості. Його підземну частину використовують в китайській медицині як тонізуючий засіб.

ОСНОВНІ ЗАХОДИ БОРОТЬБИ

  • посів гібридів і сортів соняшнику, стійких до всіх рас вовчка;
  • глибока оранка з оборотом пласта на 32–35 см один раз у 10–12 років;
  • повернення соняшника в сівозміну мінімум через 6–7 років;
  • висів кукурудзи кілька років поспіль на одному полі провокує проростання 70–80% насіння вовчка;
  • використання провокаційних посівів льону, сої, що стимулюють проростання насіння вовчка, але які не уражуються ним;
  • використання мушки-фітомизи (Phytomyza orobanchia), личинки якої живляться насінням вовчка;
  • використання зараження грибами роду Фузаріум (Fusarium orobanche);
  • посів соняшнику, не стійкого до вовчка, а потім його викошування через 35–40 днів після сходів (силос, сидерат);
  • використання на соняшнику гербіциду Євро-Лайтнінг. Застосовується в фазі 3–4 пари справжніх листків.

ФІТОСАНІТАРНИЙ КОНТРОЛЬ

У зв’язку з тим, що вовчок соняшниковий має високий рівень шкідливості, в більшості країн (США, Австралія, Ізраїль, Росія, Україна та ін.) він включений до списку карантинних бур’янів, тому ввіз насіння цього виду заборонений. Методика визначення наявності насіння цього виду у зв’язку з малим його розміром має низку особливостей. Для його вилучення із ґрунтового зразка використовують поверхнево активні речовини (зокрема, тринітротолуол X-100) та мікрофільтри з діаметром отворів 100 і 500 μm.

ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ

Запобіжні заходи спрямовані на те, щоб зупинити поширення життєздатного насіння в ґрунті. Це зумовлює мінімалізацію обробітку ґрунту в вогнищах ураження, використання в їжу тваринам сіна, де відсутні рослини-живителі вовчка соняшникового, адже, крім культурних видів, він може уражати такі бур’яни, як полин, ромашка непахуча, будяк акантовидний та ін. Для сівби слід використовувати насіння культури, яке не містить домішок насіння вовчка.

АГРОТЕХНІЧНІ ЗАХОДИ

Щоб запобігти подальшому поширенню вовчка соняшникового на полі, при виявленні хоча б кількох рослин паразита слід застосувати ручне прополювання. Рослини, що цвітуть, потрібно винести з поля, тому що вони можуть продовжувати цвісти і плодоносити ще певний час навіть за відсутності господаря. За масового ураження ручне прополювання неефективне.

Ранні строки посіву соняшнику значно більше уражуються вовчком, тому посів потрібно проводити в оптимальний час, коли умови для проростання насіння соняшнику найкращі.

Сівозміна – один із ефективних способів попередження поширення вовчка на полі. Вирощування рослин, які не уражуються вовчком, призупиняє розвиток паразита, але слід пам’ятати, що його насіння зберігає в ґрунті життєздатність до 10 років. Для провокації проростання насіння вовчка використовують проміжні культури-пастки (льон, кукурудза, соя), з метою очищення ґрунту від насіння цього виду. Проводиться пошук нових видів рослин, які стимулюють проростання вовчка. Так, лабораторні дослідження свідчать, що рослина Arabidopsis thaliana добре стимулювала проростання насіння вовчка єгипетського та гіллястого (67–87%), але слабо – вовчка соняшникового (менше ніж 2%).

З метою очищення грунту від насіння вовчка соняшникового використовують проміжні культури-пастки (льон, кукурудза, соя)
З метою очищення грунту від насіння вовчка соняшникового використовують проміжні культури-пастки (льон, кукурудза, соя)

Соляризація ґрунту протягом кількох тижнів за використання поліетиленових плівок як мульчі зумовлює втрату життєздатності насіння вовчка у верхніх шарах ґрунту. Цей метод може використовуватись лише в регіонах з високим сонячним випромінюванням.

Розмноження рослин-господарів, які мають стійкий генотип по відношенню до вовчка, – один із прогресивних на сьогодні методів. Стійкі культурні сорти соняшнику були виведені в Росії та Іспанії багато років тому і успішно використовувались тривалий час. Але стійкість рослин в деяких країнах була втрачена через те, що паразит мав кілька більш агресивних біотипів, які швидко адаптувалися до стійких видів. Наприклад, в Туреччині навіть в одному регіоні – Фракії ідентифіковано в межах популяції п’ять біотипів вовчка соняшникового. Наразі відомі деякі стійкі та толерантні гібриди соняшнику, які можна вирощувати на забур’янених вовчком соняшниковим полях. Крім традиційних методів селекції, для виведення нових стійких до вовчка гібридів соняшнику використовують методи генної інженерії.

БІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

На сьогодні виявлено дуже обмежену кількість біологічних агентів впливу на присутність і поширення вовчка соняшникового. Із паразитів це муха Phytomyza orobanchia, а із хвороботворних організмів – Fusarium oxysporum, Ulocladium atrum. Всі ці природні організми вивчаються як потенційні агенти біологічного захисту культур від вовчка соняшникового. Найбільше використовувалась впродовж багатьох десятиліть на території колишнього Радянського Союзу муха Phytomyza orobanchia. В Угорщині при її застосуванні насіннєва продуктивність вовчка знижувалась на 37,5–69%. Але ефективність цього агента поступово зменшувалась через поширення гіперпаразитів, які пошкоджували лялечки мухи фітомизи.

Також проводяться дослідження використання грибних організмів Fusarium oxysporum як агентів для контролю вовчка соняшникового.

ХІМІЧНІ МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

Для втрати життєздатності насіння вовчка соняшникового проводять фумігацію ґрунту. На легких ґрунтах більш ефективною є фумігація бромистим метилом.

Вовчок соняшниковий стійкий до комплексу гербіцидів, дозволених для застосування на соняшнику. Однією з причин стійкості паразита є те, що з поглинутої культурою кількостю гербіциду вовчок соняшниковий поглинає лише близько 10%. Наприклад, за даними дослідників, насіння соняшнику адсорбувало 9,8% внесеного пропізаміду, а до вовчка соняшникового надійшов лише 1%.

На сьогодні триває пошук гербіцидів для контролю вовчка соняшникового. Складність полягає в тому, що вовчок – безхлорофільна рослина, тому інгібітори фотосинтезу тут не будуть ефективними. У зв’язку з тривалим розвитком вовчка в ґрунті дія гербіцидів має бути спрямована на знищення підземної частини бур’яну. Післясходові гербіциди не проявляють високої ефективності. Застосування таких гербіцидів, як хлорсульфурон та гліфосат у нормі відповідно 60–180 г/га і 2,0–20 л/га на генетично модифікованих стійких до гербіцидів рослинах тютюну не спричинило негативного впливу на культуру, але й не забезпечило надійний контроль рівня присутності вовчка соняшникового.

На сьогодні існує невелика кількість гербіцидів, що зумовлюють лізис клітин вовчка, але майже жоден із них не може ефективно контролювати рослину через свою недостатню вибірковість.

На посівах соняшнику можна використовувати імазатапір, імазапір.

На томатах ефективним є сульфонілсечовини, а на тютюні –хлорсульфурон, МГ-натрію, 60% п. (5–6 кг/га), який застосовують не пізніше як за 20 днів до збирання листків.

Крім гербіцидів, для контролювання вовчка соняшникового можливе використання стимуляторів або інгібіторів проростання насіння. Наприклад, внесення уніконазолу (інгібітор синтезу гіберелінів) в ґрунт різко знижувало ступінь ураження соняшнику вовчком.

І. М. Сторчоус, канд. с.-г. наук

Опубліковано в журналі “Агроном”

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Приклад

Приклад таб. Системи удобрення Позакореневе підживлення Кількість стручків на 1...

Cпеціальні сезонні ціни на гербіцид Старт

Шановні агровиробники! Повідомляємо про спеціальні сезонні ціни...

Погода

Kyiv
уривчасті хмари
18.9 ° C
18.9 °
18.9 °
71 %
2.5kmh
46 %
Сб
18 °
Нд
27 °
Пн
30 °
Вт
32 °
Ср
32 °