Останніми роками я провів кілька виробничих експериментів, щоб з’ясувати, наскільки ефективним є диференційований посів. Перший експеримент, результатами якого я хочу поділитися, було проведено на полях соняшнику. У цій статті я розповім, як норма висіву вплинула на схожість насіння на каштанових ґрунтах. А головне – чи вдалося підняти врожайність культури за допомогою диференційованого висіву.
З точки зору врожайності будь-яке поле неоднорідне: на одній ділянці щороку ви збираєте, скажімо, 12 тонн зерна з гектара, а на іншій – 4. Чим вища багаторічна врожайність ділянки, тим вона продуктивніша. За логікою, якщо для таких ділянок норму висіву збільшити, врожайність зросте. У зонах із низькою продуктивністю, навпаки, норму висіву можна зменшувати – врожайність не зміниться. Такий підхід до сівби називається диференційованим. Теоретично він економить насіння і підвищує врожай.
Я вирішив з’ясувати, чи це дійсно так, і провів в Україні кілька експериментів на ярих культурах. Почнемо з першого експерименту на полях із соняшником одного із господарств у Херсонській області.
Оптимальна норма висіву соняшнику – питання спірне. Зазвичай господарства дотримуються тієї норми, яку їм рекомендує місцевий постачальник насіння. Я ж вирішив посіяти соняшник зі змінною нормою, щоб дізнатися, як це вплине на врожайність і чи вдасться заощадити на насінні.
Працював на двох полях із різним рівнем вологи: одне поле було на зрошенні, інше – на богарі, тобто землях без штучного зрошення. У ході експериментів команда OneSoil допомагала фермерам проводити аналіз та планувати польові роботи. За вибір насіння та техніки відповідали фермери.
ЯК Я ПРОВОДИВ ЕКСПЕРИМЕНТ
1. Виділив зони продуктивності. Логіку експерименту я вибудував навколо аналізу зон продуктивності. Зони я виділяв за допомогою даних про вегетацію, які отримав із супутникових знімків, та даних про фактичну врожайність. Ними поділився агрохолдинг.
2. Сформував дві гіпотези. Я припустив, що на ділянках з високою продуктивністю зі збільшенням норми висіву врожайність зросте. На ділянках з низькою продуктивністю кількість поживних речовин менша, тому норму висіву для них можна зменшити – на врожай це не повинно вплинути. Але вплине на витрати насіння – я заощаджу. Так було сформовано першу гіпотезу.
Друга, або зворотна гіпотеза народилася з нового припущення. Можливо, на ділянках із високою продуктивністю рослини конкурують не за поживні речовини, а, наприклад, за сонячне світло. А на ділянках з низькою продуктивністю вони можуть бути пригнічені рівномірно.
Диференційований висів – технологія точного землеробства, коли у різні зони поля вносять різну кількість насіння. При диференційованому посіві ми виходимо з того, що поле неоднорідне за складом ґрунту, вмістом поживних елементів, вологи і, як наслідок, врожайністю
Тоді, якщо на ділянках з високою продуктивністю знизити норму висіву, менша кількість рослин дасть більший або такий самий врожай, як при високій нормі висіву. А на ділянках з низькою продуктивністю зі збільшенням норми висіву ми помітимо збільшення врожайності. Такою була зворотна гіпотеза.
3. Склав карту-завдання для техніки. Щоб визначити кількість насіння для різних ділянок та скласти карти-завдання для техніки, я використовував зони продуктивності.
На кожну зону продуктивності я мав три норми висіву. Низька та висока – для тестування двох гіпотез. Середня – та, яку зазвичай використовували у господарстві.
Щоб перевірити другу гіпотезу, на обох полях я заклав дві тестові смуги. На першій сіяв середню норму. На другій – на ділянках високої продуктивності норму висіву знижував, а на ділянках з низькою продуктивністю – збільшував.
4. Визначив обмежувальний чинник у зонах низької та середньої продуктивності. Це потрібно, щоб правильно інтерпретувати результати експерименту і розуміти, що саме могло перешкодити розвитку рослин.
Читати по темі: Склеротиніоз соняшнику
Як свідчить досвід попередніх експериментів, такими чинниками можуть бути брак вологи, викликаний особливостями рельєфу та гранулометричним складом ґрунту, аномальні значення кислотності, низький вміст органіки або засолення ґрунту.
Щоб визначити обмежувальний чинник, цього разу я проаналізував рельєф поля та яскравість ґрунту. Рельєф – за даними техніки, яскравість – за супутниковими знімками.
Для першого поля я порівняв яскравість ґрунту за березень, коли його було розорано, з картою рельєфу. На зображенні видно, що в низині ґрунт світлий. Її висота на 1 метр нижча за решту площі поля. Оскільки у низинах зазвичай накопичується волога і ґрунт там має бути темнішим, я припустив, що в цих ділянках можуть бути засолення. Після обходу поля це підтвердилося.
Потім я наклав карти яскравості ґрунту на зони продуктивності. Місця з низькою продуктивністю збіглися з місцями, де яскравість ґрунту знижується. Так я остаточно переконався, що обмежувальний чинник першого поля – засолення.
Яскравість ґрунту другого поля виявилася приблизно такою самою. А ось рельєф був неоднорідніший: перепад висот близько 5 метрів. Також я помітив, що на схилах і вищих частинах поля вміст органіки нижчий, ніж на рівних і низьких ділянках, – там ґрунт світліший. Після порівняння карти рельєфу та зон продуктивності з’ясувалося, що схили та височини збігаються із зонами низької продуктивності.
Так я встановив, що обмежувальний чинник для другого поля – рельєф, який впливає на розподіл вологи, вміст органіки і, в остаточному підсумку, на продуктивність поля.
5. Оцінив схожість насіння. Для цього я використав детальні карти полів, отримані за допомогою безпілотника. Потім ми домовились із компанією CropSaver про підрахунок сходів на полях. Ці значення я згрупував за квадратами 10 на 10 метрів і співвідніс із фактичним висівом для кожного квадрата. У результаті отримав схожість у відсотках. Це знадобилося для оцінки залежності схожості насіння від норми висіву.
Що це означає? Схожість насіння не залежить від зони продуктивності поля і падає зі збільшенням норми висіву.
6. Проаналізував урожайність за картами врожайності з бортових комп’ютерів та за зонами однорідності, які я виділив вручну.
Як розуміти карти? На картах видно, що врожайність тестових смуг у зонах із різними нормами висіву та однаковою продуктивністю не змінюється. У першому наближенні це означає, що норма висіву на врожайність соняшнику не вплинула.
Цей спосіб хороший, коли потрібно дати оцінку на око, але в такому разі легко не помітити важливі залежності. Тому я аналізував урожайність ще й у зонах однорідності.
Тут важливо розуміти, чому таку справу не можна довірити техніці. Ці врожайності комбайнів завжди неоднорідні, з шумами.
Шуми – це аномальні значення врожайності у конкретній точці. Якщо комбайн під час збирання забуксував – найімовірніше, у цій точці ми побачимо аномально низькі значення врожайності. При вивантаженні зерна, навпаки, – аномально високі. Якщо комбайн їде технологічною колією, значення знову будуть низькими. Відфільтрувати ці шуми автоматично не можна, тому надійніше зробити ручну обробку.
Що це означає? Тут важливо простежити, чи спостерігається на ділянках тенденція до збільшення або зниження врожайності залежно від норми висіву. Урожайність у межах ділянки відзначено в центрі. Норма на двох тестових смугах різна. Якщо тенденція простежується, ми можемо далі аналізувати дані, робити висновки та приймати рішення. Якщо тенденції немає, то висновок простий: норма висіву не вплинула на врожайність.
Для другого поля я робив аналогічну карту із однорідними ділянками. Щоб зручніше було аналізувати результати, я розрахував середню врожайність однорідних ділянок для кожної зони продуктивності експериментальних полів.
Як видно з таблиць, на обох полях я отримав приблизно однакову врожайність у всіх зонах продуктивності для трьох норм висіву.
ЯКИХ ВИСНОВКІВ Я ДІЙШОВ
Ні на богарі, ні на зрошенні норма висіву не вплинула на врожайність соняшнику. Я припускаю, що так сталося через пластичність самої культури або через гібрид, який я висіяв.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
У ході цього експерименту я сформулював кілька рекомендацій для всіх, хто вже займається диференційованим висівом або планує це робити. Ці рекомендації допоможуть заощадити на насінні та краще контролювати врожайність.
- Тестувати різні норми висіву, щоб зрозуміти, яка норма оптимальна для конкретного поля та гібрида. У цьому експерименті, наприклад, на обох полях збільшення норми висіву не вплинуло на врожайність. Але це не означає, що на іншому полі та з іншою культурою все буде так само.
- Визначати чинник, що обмежує врожайність. Якщо знати чинник, який заважає рослині розвиватися, то його, як мінімум, можна зменшити, а як максимум – виключити.
- Зберігати дані про врожайність кожного поля. Вони допоможуть виділити зони продуктивності для диференційованого висіву або внесення добрив та визначити обмежувальний чинник.
Всеволод Генін, фахівець із ГІС і агрохімії, розробляє інструменти для точного землеробства із 2013 року; співзасновник компанії OneSoil
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2026
