Склеротиніоз соняшнику

Одна з найнебезпечніших хвороб соняшнику – склеротиніоз. Це та  хвороба, яка сприяла падінню валового збору соняшнику та сої в США на 40% і яка опустила Аргентину в світовому рейтингу виробників соняшнику. Тому для збереження врожаю важливо вміти ефективно їй протистояти.

Склеротиніоз (синоніми: біла гниль, Sclerotinia libertiana Fuckel., Whetzelinia sclerotiorum, склеротинія) спричиняє сумчастий сапротрофний гриб Sclerotinia selerotiorum Lib. Це поширене захворювання соняшнику, яке зустрічається майже в усіх зонах його вирощування. В Україні найчастіше зустрічається у Лісостеповій зоні. Особливо шкодочинне у Київській, Чернігівській, Житомирській, Винницькій, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській, Львівській областях та на Закарпатті. У вологі роки та на піщаних грунтах уражує соняшник в усіх зонах його вирощування. Sclerotinia selerotiorum уражує також рослини ріпаку та сої, тому не рекомендується поєднувати в сіво­зміні та вирощувати на тому самому полі ріпак, сою і соняшник.

Склеротиніоз уражує всі частини рослини – коріння, стебло, листя та кошики. Це системне захворювання. Рослину, що захворіла на склеротиніоз, часто можна визначити за раптовим в’яненням. Склеротиніоз уражує рослини соняшнику як на ранніх, так і на пізніших стадіях розвитку. З моменту сходів і до появи 4–6 пар листя зазвичай розвивається прикоренева форма – утворюється густий білий повстяний наліт (цвіль) на сім’ядольних листах, справжніх листках і в основі стебла.

До цвітіння захворювання виявляється в поодиноких випадках, а найчастіше проявляється після цвітіння і до дозрівання.

Білий наліт виявляється на кореневій шийці, на поверхні коренів і між частинками ґрунту в прикореневій зоні (відбувається проростання склероцій, що перезимували, і зараження рослин міцелієм кореневої системи). Зі склероцій гриб формує апотеції (плодові тіла) у вигляді грибоподібних, розширених догори утворень, в яких розташовані сумки з аскоспорами.

За оптимальних умов розвитку патогену за вегетаційний період соняшнику на склероціях може сформуватися до чотирьох і більше генерацій апотецій з аскоспорами. Пізніше в рослинах утворюються чорні утворення щільної консистенції та різної форми – склероції патогену, які можна виявити і всередині стебла. При зараженні в пізніші фази розвитку рослин поверхня стебла стає буро-коричневого кольору, а тканина стебла – мокрою.

Тканини стебла розм’якшуються, гниють, припиняється рух соків усередині рослини. Стебло висихає, тканини стебла руйнуються. Усередині стебла виявляються склероції. За сухої погоди на стеблах рослин, заражених склеротиніозом, з’являються концентричні знебарвлені плями. При ранньому зараженні хворі рослини гинуть до утворення кошиків.

Існує також корзинкова форма склеротиніозу, що розвивається на більш пізніх етапах розвитку рослин.

На тильній стороні кошика утворюються світло-коричневі плями, тканина в місцях плям стає мокрою і легко продавлюється (особливо це помітно за наявності вологи). Плями швидко розростаються і охоплюють більшу частину кошика. Пізніше у місцях плям утворюється густий білий повстяний наліт, що охоплює і проникає у насіння. У насінні та між ними утворюються темно-коричневі або чорні грудкоподібні тверді утворення – склероції. Після руйнування тканин кошика залишається тільки «скелет» із жилок, наповнений склероціями, тому це захворювання і отримало назву склеротиніоз.

Іноді склероції заповнюють весь простір між насінням у кошику і мають вигляд решітки. Склероції довго зберігаються у ґрунті та переносяться разом із насінням. Вони можуть проростати у будь-які періоди: навесні, влітку, восени. У зв’язку з цим зараження рослин може відбуватися впродовж усього вегетаційного періоду, в будь-які фази розвитку. Склероції, що не зазнали дії негативних температур, проростають і розвиваються в грибницю, яка проникає в кореневу систему, кореневу шийку і прикореневу частину стебла соняшника.

У процесі життєдіяльності гриб виділяє різні ферменти та щавлеву кислоту, яка викликає розм’якшення, некроз і руйнування тканин. У цих умовах пектолітичні ферменти, що виділяються склеротинією, активізуються та розщеплюють пектини, які містяться у тканинах рослин соняшнику. Щавлева кислота також захищає гриб від бактерій та інших грибів.

..

Існують форми розвитку склеротиніозу, які не визначаються за зовнішніми ознаками. Зовнішнє захворювання на таких рослинах практично не проявляється, вони лише трохи відстають у зростанні та розвитку. Такі рослини дають низький урожай. Урожайність може знижуватися на 25–30% і більше. При сильному ураженні врожай можна втратити пов­ністю!

Склеротиніоз поширюється від рослини до рослини за допомогою грибниці. Вона дуже стійка до несприятливих чинників зовнішнього середовища і добре переносить сухі умови. Її підсохлі частки можуть розноситися вітром. Вони потрапляють у насіння під час збирання та в сільськогосподарську техніку при обробітку ґрунту і можуть довго зберігати життєздатність. При випаданні опадів ці частки проростають і викликають нове зараження рослин.

Гриб склеротинія зазвичай спочатку поселяється на відмерлих рослинних рештках, а потім заражає живі рослини.

Склеротиніоз сильніше уражує молоді рослини у фазі проростків та рослини при дозріванні кошиків. Більш стійкі вони у фазі бутонізації. Різні гібриди соняшнику відрізняються за рівнем стійкості до склеротиніозу. Але, за данними досліджень, які проводились у Тернопільській і Київській областях на інфекційному фоні (Орлов О. І., 2017), склеротиніозом уражуються усі гібриди соняшнику.

Джерелом інфекції склеротиніозу соняшнику є: міцелій, склероції та аскоспори. Зазвичай це заражені залишки рослин зі склероціями, частинки ґрунту з грибницею, заражене насіння або насіння, що містить їх у вигляді домішки.

Читати по темі: Вплив гербіцидів на урожайність соняшнику

У ґрунті склероції зберігаються тривалий час. Вологі та теплі роки – найбільш оптимальні для розвитку склеротиніозу у посівах соняшнику. Для розвитку захворювання оптимальними будуть відносна вологість 60–100% і температура 15–22°С. При епіфітотії втрати врожаю можуть становити 60% і більше. Епіфітотія склеротиніозу може відбуватись 3–4 рази впродовж 10 років.

Дуже спекотна та суха погода (при середньодобовій температурі від 30°С) не сприятлива для розвитку захворювання – у такому випадку найчастіше розвивається прикоренева форма білої гнилі. Волога та тепла погода, навпаки, сприяє розвитку цієї хвороби на соняшнику.

Шкода, якої завдає соняшнику склеротиніоз, дуже суттєва. Рослини, уражені на ранніх фазах, зазвичай гинуть. При зараженні в пізніші фази рослини формують низький урожай; насіння хоч і утворюється, але його маса і олійність значно знижуються. Кількість легковагового і неповноцінного насіння з уражених склеротиніозом рослин у 10–20 разів більша, ніж у нормальних. Крім того, в уражених захворюванням кошиках міститься велика кількість насіння зі склероціями. Олія, отримана з насіння з домішкою склероцій, має гіркий присмак; її не рекомендується вживати в їжу.

Заходи боротьби зі склеротиніозом:

• дотримання сівозміни;
• використання менш сприйнятливих гібридів;
• передпосівне протруювання насіння фунгіцидними протруйниками;
• обприскування рослин фунгіцидами (наприклад, Піктор 0,5
  л/га, Тайтл 0,5-0,6 л/га, Танос 0,5-0,6 л/га та ін.).

Олексій Орлов, канд. с.-г. наук

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2025