Чи потрібно сіяти більше в зоні високої продуктивності?

Представляємо результати великого експерименту на 6 гібридах кукурудзи, проведенного разом із одним з українських агрохолдингів.

«У зоні високої продуктивності треба сіяти більше.» З такого підходу найчастіше розпочинається диференційований висів для новачка. Щоб перевірити, чи завжди цей підхід виправданий, ми провели разом із одним з українських агрохолдингів великий експеримент – протестували 6 гібридів у різних ґрунтово­кліматичних зонах. Що з цього вийшло, розповімо у статті.

Експеримент проходив на 19 полях загальною площею 2,27 тис. га у різних областях України. Ґрунтово­кліматичні умови на полях відрізнялися. За типами ґрунтів переважали чорноземи, рідше зустрічалися дерново­підзолисті. Гранулометричний склад теж був різноманітним: від піску до суглинку. Кількість опадів та сума активних температур у всіх регіонах змінювалися.

ГІБРИДИ

Для досліду ми вибрали 6 гібридів, які в сезоні­2020 агрохолдинг використав у виробництві – ДКС 3939, ДКС 4590, ДКС 3972, ДКС 4351, P 9241, ДКС 4541.

СТРАТЕГІЯ ВИСІВУ

Як я вже писав вище, у цьому польовому досліді ми перевіряли, чи зросте врожайність кукурудзи, якщо збільшити норму в зоні високої продуктивності та знизити у зоні низької. Для цього на кожному полі закладали додатково два контролі:

1. Для першого контролю ми зменшували норму в зоні високої продуктивності та збільшували у зоні низької;

2. Для другого – у всіх зонах продуктивності використовували середню норму висіву.

Середньою нормою висіву в цьому досліді була стандартна виробнича норма агрохолдингу – 74–78 тис. зернин/га. Решту норм обирали залежно від гібриду: низька – 65–69 тис/га, висока – 80–87 тис/га.

Підкреслю, що для об’єктивних результатів досліду обидва контролі важливо було закласти на одному полі. Якщо порівнювати тестові смуги на кількох полях, через різні дати сівби та обробки результат вийде ненадійним.

СХЕМА ЕКСПЕРИМЕНТУ

Вивчити дані вегетації щонайменше за три роки. Із цього етапу я розпочинаю кожен польовий дослід. У ключових фенологічних фазах дані вегетації на полі корелюють з урожайністю. Тому, спираючись на багаторічні дані вегетації, я можу визначити на полі зони продуктивності та зрозуміти, наскільки вони стабільні.

Дані вегетації за будь­який день і рік можна безкоштовно переглянути у вебдодатку OneSoil.

Читати по темі: Вплив післязбиральної обробки кукурудзи на якість насіння при тривалому зберіганні

Визначити характер зон продуктивності: стабільний чи нестабільний. Якщо зони вегетації на полі з року в рік змінюються, то характер зон нестабільний. Урожайність на такому полі насамперед обмежується зовнішніми чинниками середовища. Наприклад, погода. Якщо розташування зон щосезону стабільне, то на врожайність найбільше впливає внутрішній чинник. На таких полях простіше виділити зони під посів і спрогнозувати результат. Їх я і відбираю для експериментів.

Скласти карту­завдання. На цьому етапі розподіляю норми висіву по полю так, щоб на кожну зону продуктивності припадало по три норми.

Проаналізувати результати після збирання. Усі поля, де проводилися досліди, важливо збирати комбайнами з моніторингом урожайності. Інакше не вдасться правильно інтерпретувати результати експерименту. Після того, як у мене на руках буде карта врожайності, я вручну виділяю на ній повторність. Це ділянки з однаковими значеннями врожайності та нормою висіву в певній зоні продуктивності. Щоб підбити підсумок експерименту, порівнюю середню врожайність повторностей у різних зонах.

ПІДСУМКИ ЕКСПЕРИМЕНТУ

ДКС 3939 (ФАТ 320). На полях, де була нестача вологи, урожайність зростала в зонах низької продуктивності зі зменшенням норми висіву. На полях, де посухи не спостерігалося, врожайність зростала в зонах високої продуктивності зі збільшенням норми висіву й часто – в зонах низької продуктивності зі зменшенням норми висіву.

..

ДКС 3972 (ФАО 300). У зонах високої продуктивності врожайність зросла зі збільшенням норми висіву до 87 тис/га, у зонах низької продуктивності – зі зменшенням до 68 тис/га. Середній приріст врожайності за зміни норми висіву – 1,1 т/га.

ДКС 4351 (ФАО 350). Цей гібрид виявився нестабільним. На деяких полях урожайність зросла зі збільшенням норми висіву в зонах високої продуктивності. На деяких – зростала у зонах низької та високої продуктивності при зменшенні норми. Щоб зрозуміти, чому так сталося і чи є залежність цього гібрида від будь­яких чинників, потрібно продовжувати експерименти. Для цього гібрида я вирішив показати графіки щодо двох полів для повноти картини.

 

..

ДКС 4590 (ФАО 360), P 9241 (ФАО 340), ДКС 4541 (ФАО 360). Урожайність цих трьох гібридів на різних полях і в різних умовах не залежала від норми висіву. Тому їх норми висіву я б рекомендував знижувати у виробництві.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

У цьому досліді ми переконалися, що всі гібриди кукурудзи ­реагують на диференційований посів по­різному. Тому, щоб визначити оптимальну стратегію висіву для будь­якого гібрида, потрібно протестувати його у конкретних ґрунтово­кліматичних умовах.

У ґрунтово­кліматичних умовах агрохолдингу виявилося, що чим нижче ФАО (нижче від 350), тим краще гібрид реагує на диференційований посів. На всіх полях, де врожайність не зросла, ми помітили, що вона не змінилася при зменшенні норми. Це може бути гарною передумовою зменшення норми висіву цих гібридів у агрохолдингу.

Всеволод Генін, фахівець із ГІС і агрохімії, розробляє інструменти для точного землеробства із 2013 року; співзасновник компанії OneSoil

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2024