22 Жовтня 2021

Грибні хвороби колосу зернових культур

Отримання високого і якісного врожаю є результатом успішного вирощування зернових культур. Коли урожай зернових опиняється під загрозою внаслідок небезпеки виникнення грибних захворювань, ключем до ефективної боротьби є рання діагностика.

У цій статті ми зупинимося на основних хворобах колосу зернових, розповімо, як швидко і правильно визначити захворювання за описаними симптомами. Поряд із визначенням хвороб і схожих симптомів їх прояву, детально опишемо біологію збудників захворювань та епіфітотії хвороби, запропонуємо способи боротьби з цими захворюваннями в рамках програми інтегрованого рослинництва.

СЕПТОРІОЗ КОЛОСУ

Ураження прапорцевого листка і колоса Septoria nodorum на посівах озимої пшениці
Ураження прапорцевого листка і колоса Septoria nodorum на посівах озимої пшениці

Неінфекційний некроз листка (сонячний опік) можна сплутати із плямами, викликаними Septoria nodorum
Неінфекційний некроз листка (сонячний опік) можна сплутати із плямами, викликаними Septoria nodorum

Значення. Ураження Septoria nodorum часто стає помітним лише після колосіння через появу некротизованого листя, а пізніше – забарвлення колоскових лусочок у шоколадний колір. За вирощування в умовах вологого літа внаслідок швидкого чергування генерацій патогена втрати врожаю через зниження кількості зерен в одному колосі, а також маси тисячі зернин можуть досягати 30%. При цьому ураження вегетативних органів призводить до значного зниження продуктивності внаслідок зменшення площі асиміляції та негативного впливу на процеси розподілу поживних речовин; асиміляти також утримуються в уражених органах рослини. Septoria nodorum є одним із найважливіших патогенів при вирощуванні пшениці й у разі поширення зараження може спричинити значні збитки вже на стадії молочної стиглості.

Джерело зараження. З інфікованих рослинних залишків, на яких збудник зберігався у вигляді міцелію та пікнід, пікноспори переносяться на невеликі відстані дощовими бризками. Отже, пшениця-попередник підвищує ризик заражень.

Крім цього, з осені до зими аско­спори із плодових тіл розносяться вітром на значні відстані. Перенесення інфекції з посівним матеріалом можливе, але при агротехніці, що передбачає протруювання зерна, його значення обмежене.

Поширення захворювання. Вторинне поширення в посівах збудника Septoria nodorum за теплої і вологої погоди може початися вже з початку колосіння. Епіфітотіологійно значуще розмноження відбувається за допомогою пікноспор, що утворюються у глекоподібних тілах (пікнідах) на некротизированій листковій тканині. При потраплянні дощових бризок пікноспори, що витікають у вигляді слизу з пікнід, переносяться на сусідні, розташовані вище яруси листя й на колоски. Ґрунтуючись на метеорологічних даних, можна зробити висновок, що для поширення інфекції достатньо мінімальної інтенсивності опадів 0,5 мм/год. Грозові шквали дають змогу збуднику за один раз заселити відразу кілька ярусів листя.

Ураження колоскових лусочок Septoria nodorum
Ураження колоскових лусочок Septoria nodorum

Типове для Septoria nodorum ураження листкових пазух і основи листка
Типове для Septoria nodorum ураження листкових пазух і основи листка

Поширення інфекції з бризками дощу пояснює також послідовне заселення ярусів листя знизу догори, до колоса. Розвиток інфекції передбачає температуру вище +10°С. Для лавиноподібного поширення необхідна температура близько +20°С при постійних опадах. За цих умов через 8–12 днів після зараження стають помітними нові симптоми з повторним утворенням пікнід.

Діагноз. Перші симптоми зараження можна побачити на стадії колосіння. Маленькі веретеноподібні плями виникають спочатку на найнижчому, ще зеленому листі. Потім вони збільшуються до великих некрозів із краями неправильної форми. Знову виникають плями, часто оточені жовтуватим ореолом. Із листових пазух інфекція може поширюватися в напрямку листкових піхв. Поряд із листям надалі утворюються колоскові лусочки та інші частини колоса, починаючи з верхньої частини. Кулясті, від жовтого до коричневого кольору пікніди, занурені в листкову тканину, видно лише при 20–30-разовому збільшенні. Утворення пікнід відбувається тільки на некротизованій тканині. У пікнід є кільцеподібний, спочатку світлий, потім темно-коричневе отвір, з якого в умовах зволоження витікає рожевий слиз, що містить спори.

Хвороби зі схожими симптомами. Симптоми піренофорозної плямистості, на відміну від симптомів, викликаних Septoria nodorum, не проявляються на листкових пазухах. Однак при обох хворобах, насамперед при прогресуючому їх розвитку, некрози уражених листкових пластинок дуже схожі.

Кулясті плодові тіла на листкових пластинах утворюють також патогенний гриб Septoria tritici та гриб Ascochyta/Didymella. Пікніди Ascochyta дуже різної величини, можуть бути білими, жовтими, жовто-коричневими та чорними. Пікніди Ascochyta, що мають жовто-коричневе забарвлення, дуже важко відрізнити від пікнід Septoria nodorum.

Плодові тіла Didymella кулястої форми, не мають отворів, прозоро-білі з жовтуватим відтінком, у більшості випадків за величиною наполовину менші від пікнід Septoria nodorum. Плодові тіла Ascochyta/Didymella утворюються тільки на відмерлих тканинах.

Симптоми ураження листкової піхви, подібні до Septoria nodorum, викликаються також Microdochium nivale, при цьому уражена тканина рівномірно забарвлена ​​в блідо-жовтий колір, пікнід немає. Колос може бути забарвлений у коричневий колір і після ураження борошнистою росою або збудником бактеріальної гнилі колоскових лусочок. У певних сортів пшениці після тривалих опадів, за якими наставав період активної інсоляції при підвищеній температурі, на листках іноді з’являються неспецифічні червонувато-фіолетові плями, що переходять у некрози, зазвичай у центрі прапорцевого листка. Ці фізіологічно обумовлені некрози можна іноді сплутати з симптомами, викликаними Septoria nodorum. Безпомилкове визначення можливе за типовими для Septoria плодовими тілами (пікнідами).

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ

Профілактичні агротехнічні заходи:

  • використання здорового і протравленого посівного матеріалу;
  • ґрунтовне переорювання рослинних решток;
  • запобігання виляганню посівів.

Обробка фунгіцидами. Ефективної дії сучасних фунгіцидів, що дають лікувальний ефект, слід очікувати приблизно до половини терміну латентного періоду, що становить у польових умовах 8–12 днів. Дію фунгіцидів, що зупиняють розвиток інфекції, помітно в перших 4–5 днів після зараження. При цьому системні фунгіциди мають виражену захисно-профілактичну дію. Поступове поширення інфекції дає змогу визначити яруси листя, відповідно до його розвитку, що підлягають індикації. Для прийняття рішення про застосування фунгіцидів на цих листках слід шукати некрози з утворюванням пікнід. Яруси листя, що підлягають індикації, зазвичай можна виявити на місці переходу від зелених листків до тих, які вже гинуть, оскільки з цього місця можливе перенесення інфекції під час опадів на вегетуюче листя, яке ще відіграє роль в отриманні врожаю. Якщо на більше ніж 12% оглянутого листя виявлено ураження, то рекомендується обробка фунгіцидами.

ФУЗАРІОЗ КОЛОСУ

Значення. В усьому світі фузаріоз колосу вважається одним із найбільш небезпечних захворювань зернових. Поряд із втратами врожаю, викликаними зниженням польової схожості насіння, зменшенням кількості зерен у колосі, а також маси тисячі зернин, фузаріоз може погіршити хлібопекарські або пивоварні якості зерна і, крім того, утворювати в зібраному врожаї небезпечні мікотоксини. Найчастіше фузаріоз вражає пшеницю і овес, а також тритикале. Найбільш стійкі ячмінь і жито.

Посіви з ураженим Fusarium spp. колоссям
Посіви з ураженим Fusarium spp. колоссям

Найбільша небезпека грибів Fusarium graminearum і Fusarium culmorum пов’язана з тим, що вони призводять до продукування в ураженому зерні небезпечних для людини і тварин токсинів (таких як деоксініваленол = ДОН і зеараленон та ін.). Підтверджено високий вміст мікотоксинів при значному ураженні зерна фузаріозом і обумовленому погодними умовами повільному визріванні, а також при зберіганні непросушеного зерна або при подальшому підвищенні вологості під час зберігання.

Джерело зараження. Всі види фузаріїв – це неспеціалізовані збудники хвороб, що вражають також інші види рослин, включаючи кукурудзу та численні злаки. Основним джерелом інфекції є уражені післяжнивні рештки. Крім того, іншим джерелом зараження може бути інфікований насіннєвий матеріал.

Fusarium culmorum ураження насіння озимої пшениці при проростанні
Fusarium culmorum: ураження насіння озимої пшениці при проростанні

Поширення захворювання. Внаслідок зараження насіннєвого матеріалу і подальшого розвитку інфекції може уражуватися й основа стебла. Крім того, рослина може бути інфікована спорами з рослинних решток у ґрунті. Зараження листя і колосків фузаріями відбувається або аскоспорами, що утворюються у плодових тілах на післяжнивних рештках, або конідіями, які з’являються на пожнивних рештках або на нижніх інфікованих листках. Зараження колосу здебільшого відбувається під час цвітіння пшениці в умовах достатньої вологості та при температурі вище +20°С. Згодом це призводить до зараження зернівок під час їх розвитку.

Первинне ураження виникає на нижніх ярусах відмерлих листків, якщо впродовж кількох тижнів тримається прохолодна і вогка погода. При цьому в більшості випадків ніяких специфічних симптомів не помітно. Спори, що виникають при цьому, поширюються із бризками дощу. Найвищі вимоги до температури для споруляції та і зараження відзначено у виду Fusarium graminearum.

Поряд із безупинним поширенням інфекції по ярусах листя, колос може бути заражений і через рослинні рештки (наприклад, ті, що залишилися після кукурудзи), на яких навесні дозрівають плодові тіла з аскоспорами. При цьому внаслідок більш короткої відстані, яку доводиться долати інфекції, найбільш схильні до зараження короткостеблові сорти.

Збудникам фузаріозу для зараження колосків потрібна підвищена вологість щонайменше впродовж 24–40 годин при температурі від +20°С. У полі при температурі нижче ніж +20°С поширення інфекції не відбувається. Основним періодом зараження є час цвітіння зернових. При цьому пильники, вочевидь, служать вхідними воротами в кожну окрему квітку. Багатий на поживні речовини пилок, певно, сприяє проростанню грибних спор. Зараження коренів можливе аж до початку стадії воскової стиглості. Будь-яке ослаблення рослини сприяє ураженню колосків фузаріозом. Відомі випадки латентного зараження листя і листкових пазух, починаючи з весни, що тривало багато тижнів, перш ніж за сприятливої погоди починалася споруляція. Якщо період активного спороутворення (конідії або аскоспори) збігається із часом цвітінням пшениці, то слід очікувати значного ураження колосків.

Симптоми фузаріозу в основі стебел плями коричневого кольору, що закінчуються вгорі смугами
Симптоми фузаріозу в основі стебел плями коричневого кольору, що закінчуються вгорі смугами

Часткова пустоколосиця на колосках озимої пшениці, викликана Fusarium culmorum
Часткова пустоколосиця на колосках озимої пшениці, викликана Fusarium culmorum

Ураження колоса Fusarium spp. утворений спородохіями типовий наліт оранжевого або рожевого кольору на колоскових лусочках
Ураження колоса Fusarium spp.: утворений спородохіями типовий наліт оранжевого або рожевого кольору на колоскових лусочках

Діагноз. Вже при появі сходів у посівах видно прогалини, а в уражених рослин – коричневі довгасті плями на колеоптилі та коренях. На стадії кущіння можна виявити виразне забарвлення в коричневий колір основи листкових пазух, а потім основи стебла. Симптоми ураження фузаріозом проявляються також на основі колоса й на нижніх вузлах у вигляді темних розпливчастих виразок, часто у формі смуг.

Інфекція може проникнути в тканину стебла, в цьому випадку всередині соломини можна виявити пухкий міцелій рожевого кольору. Це негативно позначається на розвитку рослини, викликає її передчасне дозрівання, а при значному ураженні – вилягання і загибель.

Найбільш важливий симптом зараження – це ураження колосків. Якщо гриби Fusarium culmorum і Fusarium graminearum рано досягають зародка насінини, то це призводить до його загибелі або втрати всього колоска.

Проникнення гриба у центральний колосовий стрижень викликає припинення надходження поживних речовин в усі розташовані вище зав’язі зернівок у колосі й проявляється у вигляді симптомів, відомих як часткова білоколосиця або пустоколосиця. Уражені місця спочатку знебарвлюються, потім у сиру погоду фузарії утворюють на колоскових лусочках рожеві спородохії. При постійних опадах частково заражені колоски зрештою заселяють гриби з роду кладоспоріум (Cladosporium).

Ураження збудником церкоспорельозу (Pseudocercosporella herpotrichoides) може також призвести до білоколосиці. Однак, на відміну від ураження фузаріозом, у цих випадках відбувається загибель усієї рослини.

Хвороби зі схожими симптомами. Ураження основи стебла фузаріозом може проявлятися симптомами, схожими на прояви церкоспорельозу (Pseudocercosporella herpotrichoides) або кореневої гнилі, спричиненої Rhizoctonia cerealis.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ

Профілактичні агротехнічні заходи:

  • ретельне переорювання рослинних решток зернових і кукурудзи;
  • розширення сівозміни на наступний рік після зараження фузаріозом (однак можливості обмежені через великий перелік потенційних рослин-господарів фузаріуму);
  • придбання здорового посівного матеріалу (вибір сорту на основі стійкості до ураження колосу фузаріозом);
  • вибір більш скоростиглих сортів;
  • не завищення норми внесення азотних добрив;
  • менш щільний графік сівозміни;
  • своєчасне збирання врожаю, який відразу слід сушити до рівня вологості не більше ніж 14%.

Обробка фунгіцидами. Зараження сходів можна частково знизити за допомогою обробки посівного матеріалу. Значно важче вести цілеспрямовану боротьбу з зараженням колосків. За допомогою дозволених фунгіцидів і при виборі оптимальних термінів обробки можна зменшити зараження й утворення токсинів. Якщо існують названі вище чинники ризику, обробку фунгіцидами слід проводити під час цвітіння і за можливості при настанні сприятливих для зараження погодних умов (температура вище +18°С і достатній рівень опадів).

ЛЕТЮЧА САЖКА

Значення. Летюча сажка (Ustilago  tritici) зустрічається практично в всіх землеробських регіонах світу. Відмова від протруювання може призвести до господарських втрат, особливо внаслідок бракування насіннєвих посівів у елітно-насінницьких господарствах. Ячмінь також схильний до зараження летючою сажкою (Ustilago nuda). Обидва збудники летючої сажки специфічні для своїх рослин-господарів.

Зліва здорові колоски. Справа колоски, уражені летючою сажкою пшениці
Зліва: здорові колоски. Справа: колоски, уражені летючою сажкою пшениці

Джерело зараження. Інфекція поширюється, коли розкриваються сажкові мішечки, утворені замість здорового зерна. З потоками повітря спори сажки переносяться на квітучі колоски ще здорових рослин.

Поширення захворювання. Спори сажки потрапляють на рильця маточки, проростають і утворюють міцелій, який, в свою чергу, інфікує зародок і утворює гіфи з товстими перегородками. Якщо квітка вже була обпиленою і почалося формування зернівки, особливо, якщо вже утворилася її оболонка, то гіфи гриба не можуть проникнути у тканину. У зернівці міцелій перебуває у стані спокою аж до сівби. В такому стані міцелій може залишатися багато років, не втрачаючи при цьому свого патогенного потенціалу. Як тільки інфіковане зерно починає проростати, відразу за точкою росту міжклітиниками починає розвиватися і міцелій. Разом із подовженням міжвузлів міцелій піднімається (іноді не тільки головним пагоном) вгору по стеблах до колоса, що формується. З розвитком колоса всередині зернівок утворюються сильно потовщені гіфи, які, зазвичай, тільки на початковому етапі цвітіння перетворюються на сажкові спори.

Спори летючої сажки на колосовому стрижні озимої пшениці
Спори летючої сажки на колосовому стрижні озимої пшениці

Діагноз. Колосіння заражених рослин починається раніше, ніж здорових. Всі частини колоса, крім стрижня, перетворюються в пилоподібну чорну масу сажкових спор. На час цвітіння зернових ці спори розпорошуються, залишаючи порожній чорнуватий прямостоячий колосовий стрижень. Приховане зараження проявляється в його негативному впливі на розвиток рослини. У пшениці та ячменю можуть також зустрічатися і частково уражені колоски.

Хвороби зі схожими симптомами. У посівах пшениці це захворювання важко сплутати з якимось іншим, а у ячменю летючу сажку можна легко прийняти за тверду, або кам’яну, сажку ячменю (збудник Ustilago hordei). При останньому захворюванні спори сажки майже до фази дозрівання зерна містяться у прозорій оболонці й не розпорошуються вітром. При ураженні летючою сажкою ячменю спори вивільняються рано і починають розпорошуватися.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ

Профілактичні агротехнічні заходи:

  • здоровий посівний матеріал;
  • більш пізня сівба озимих і рання – ярих культур.

Обробка фунгіцидами. Обробка зерна дозволеними протруйниками.

ТВЕРДА САЖКА

Колоски пшениці, уражені твердою сажкою
Колоски пшениці, уражені твердою сажкою

Сажкові мішечки, наповнені сажковими спорами, що утворюються замість зерен пшениці
Сажкові мішечки, наповнені сажковими спорами, що утворюються замість зерен пшениці

Значення. До запровадження протруювання зерна тверда сажка вважалася одним із найсерйозніших захворювань пшениці. Сильне ураження твердою сажкою спричиняє високі втрати врожаю. Крім того, значно знижується якість зібраного врожаю, призначеного для використання як продовольчого і кормового (з’являється запах оселедця). Навіть незначне ураження (5 хворих рослин на 150 кв. м) в посівах спричиняє їх вибракування на насіннєві цілі.

Джерела зараження. Щільна маса сажкових мішечків замість зернівок пшениці, наповнених спорами збудника твердої сажки. Вони легко руйнуються і при обмолоті потрапляють на здорові зерна.

Поширення захворювання. Зі спор розвивається інфекційний міцелій, який заражає пшеницю на стадії проростання. Після успішного зараження сходів, просуваючись міжклітинниками разом із ростом рослини, міцелій піднімається по стеблу, не завдаючи спочатку видимої шкоди і не викликаючи візуальних ​​симптомів. Тільки під час колосіння гриб проникає в колос, що розвивається, де потім замість зерен утворюються сажкові мішечки, які містять до 4 мільйонів спор у кожному. Під час обмолоту ці мішечки руйнуються. Спори розпорошуються і міцно осідають на здорових зернах. Потім ці спори при проростанні інфікують проросток.

Діагноз. Тверда сажка пшениці розвивається в зернах. Хворі рослини можуть бути дещо коротшими. Уражені колоски мають блакитно-зелене забарвлення і не зацвітають. Замість здорових, золотисто-жовтих або червонуватих зернівок розвиваються спочатку схожі на густу масу, потім тверді, тьмяні сіро-коричневі мішечки сажки. У фазі молочно-воскової стиглості вони наповнені чорно-коричневими, порошкоподібними спорами, що мають запах оселедцевого розсолу.

Хвороби зі схожими симптомами. Тверду сажку (збудник Tilletia caries) легко можна сплутати із карликовою сажкою (збудник Tilletia controversa). При ураженні твердою сажкою стебла рослин можуть бути значно вкорочені – до однієї третини. При ураженні карликовою сажкою зменшення довжини стебел виражене помітно сильніше. Сажкові мішечки більш опуклі та тверді, ніж при твердій сажці.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ

Профілактичні агротехнічні заходи:

  • використовувати здоровий посівний матеріал;
  • стимулювати швидку появу сходів зернових;
  • віддавати перевагу стійким сортам.

Обробка фунгіцидами. Обробка зерна дозволеними протруйниками.

КАРЛИКОВА САЖКА

Значення. У той час як тверда сажка пшениці (збудник Tilletia caries) вражає переважно озиму пшеницю, часом яру, а також полбу, карликова сажка (збудник Tilletia controversa) може зустрічатися і на озимих житі та тритикале. На відміну від твердої сажки пшениці, карликову сажку можна виявити майже завжди в місцях, розташованих порівняно високо над рівнем моря, із суворим кліматом і сніговим покривом, що довго зберігається. Наявність карликової сажки в зібраному врожаї спричиняє значні економічні збитки, оскільки зерно не може бути використане.

Колоски пшениці, уражені карликовою сажкою, загальний вигляд
Колоски пшениці, уражені карликовою сажкою, загальний вигляд

Джерело зараження. Джерелом інфекції є сажкові спори (теліо­спори), які завдяки дуже товстій оболонці можуть зберігатися у ґрунті до 10 років. Через посівний матеріал зараження відбувається досить рідко, але збудник карликової сажки може бути занесений із насіннєвим матеріалом у ґрунт і почати розвиватися.

Поширення захворювання. У період збирання пшениці сажкові мішечки руйнуються, теліoспори заспорюють насіння і обсипаються на ґрунт. Спори карликової сажки проростають тільки на поверxні ґрунту.

Зліва здорові зерна. Справа сажкові мішечки
Зліва; здорові зерна. Справа: сажкові мішечки

Для проростання спор і утворення інфекційного міцелію необхідна температура від 0 до +5°С впродовж 3–5 тижнів і слабке освітлення (100–150 лк). Зараження озимої пшениці відбувається переважно біля поверхні ґрунту в момент появи сходів і до початку виходу в трубку.

Збудник системно розвивається в інфікованій рослині й досягає зав’язі. У міру розвитку міцелій у колосі трансформується в темні щільні фрагменти, з яких надалі формуються соруси з теліоспорами.

Більш короткі рослини пшениці, уражені карликовою сажкою
Більш короткі рослини пшениці, уражені карликовою сажкою

Діагноз. Симптоми ураження стають видимими в період колосіння пшениці. Заражені рослини сильно кущаться і відстають у рості порівняно зі здоровими (в 1,5–4 рази).

Уражені колоски більш щільні, злегка вкорочені й іноді не виходять із пазух верхніх листків або залишаються прикритими наполовину до повного дозрівання. Ості помітно скорочені. Колоски розростаються, збільшується кількість зав’язей в одному колоску. У колосках замість зерен формуються сферичні або широкоеліптичні «сажкові мішечки» з теліоспорами (соруси).

Хвороби зі схожими симптомами. Карликову сажку можна сплутати із твердою сажкою, однак соруси карликової сажки в більшості випадків менші, кругліші та твердіші, ніж у твердої сажки, вони важче розпорошуються.

Як і при ураженні твердою сажкою, зараження збудником карликової сажки призводить до укорочення стебла, яке, однак, більш чітко виражено в останньому випадку.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ

Профілактичні агротехнічні заходи:

  • використання здорового посівного матеріалу;
  • частка озимої пшениці в сівозміні не повинна перевищувати 20%;
  • відмова від занадто ранніх строків сівби.

Обробка фунгіцидами. Обробка зерна дозволеними протруйниками.

Д-р Г. Прігге, д-р М. Герхард, д-р І. Хабермайєр, за матеріалами компанії BASF

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2021

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Багаторічна пшениця – революція в рослинництві чи повернення до джерел?

Глобальні зміни клімату спричинили низку проблем, пов’язаних...

Як за допомогою польового досліду скоротити витрати на насіння пшениці на 50%

Дослідним шляхом визначаємо найбільш рентабельну схему сівби...

З яким добривом сіяти озиму пшеницю?

При сівбі озимої пшениці восени (а також...

Погода

Kyiv
чисте небо
14.8 ° C
16.5 °
14.1 °
41 %
1.3kmh
0 %
Пт
14 °
Сб
11 °
Нд
8 °
Пн
7 °
Вт
11 °