Урожайність пшениці залежно від осіннього та весняного азотного підживлення

Без використання добрив одержати гарний врожай зерна високої якості неможливо. Застосовування системи добрив, яку розробляли і рекомендували виробництву 15–20 років тому, на сьогодні вже не відповідає сучасним вимогам. Як правило, нинішні рекомендації щодо застосування добрив під пшеницю озиму спрямовані на отримання максимально високого урожаю без достатнього економічного обґрунтування. В умовах ринкової економіки параметри дози та види добрив мають визначатися необхідністю отримання від них якнайбільшого економічного ефекту.

ОПТИМІЗАЦІЯ АЗОТНОГО ЖИВЛЕННЯ

Урожайність пшениці озимої та її якість значною мірою залежать від дотримання певних правил у технології вирощування культури. Оскільки вегетаційний період в озимих культур значно довший, ніж у ярих, необхідно значно більше уваги приділяти виконанню належних технологічних операцій у різні періоди росту й розвитку рослин. Найбільш тривалою (за часом) фенологічною фазою у пшениці озимої є фаза кущіння. Рослини входять в зиму й виходять з неї, перебуваючи в цій фазі в середньому від трьох до шести місяців, що залежить від багатьох чинників вирощування.

Найголовнішим елементом, який до певної міри визначає найбільші прибавки урожайності та покращує біохімічні показники якості зерна, є азот, відомий у агрономічній практиці як елемент росту. Згідно з дослідженнями, сучасні сорти пшениці можуть давати високу врожайність зерна доброї якості лише на родючих ґрунтах і за внесення достатньої кількості добрив. Основною причиною низької якості зерна є дефіцит азоту в агроценозах пшениці, тож без достатнього його внесення одержати урожай високоякісного зерна здебільшого неможливо.

Сучасні стратегії управління азотом для озимої пшениці в посушливих районах основані на дослідженнях, які показують, що всі добрива можна вносити під озиму пшеницю восени, коли річна кількість опадів не перевищує 480 мм. І навпаки, рекомендується ділити норму азоту на осіннє та весняне підживлення в районах, де випадає більше ніж 650 мм опадів.

За багатьма дослідженнями, пшениця значно краще реагувала на осіннє підживлення азотними добривам. Найбільшої урожайності вдалося досягти при N₁₂₀, а при підвищенні дози азоту при осінньому підживленні до N₁₈₀ не тільки не спостерігалося збільшення врожайності, а навпаки – вона значно знизилася. Це означає, що при збільшенні кількості азоту понад оптимальний рівень ефективність використання цього елементу живлення знижується, що призводить до збільшення його втрат у довкілля. Це типова реакція, підтверджена у дослідженнях із пшеницею.

Багаторічними дослідженнями різних установ доведено, що якість зерна польових культур залежить насамперед від ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей сорту та технології вирощування. Для пшениці м’якої найважливішими показниками якості є вміст білка, а також вміст і якість клейковини у зерні.

На якість зерна пшениці впливають генетичні, екологічні чинники та взаємодія між ними. Азотні добрива, що застосовуються при вирощуванні, також впливають на якість отриманого зерна, що насамперед стосується вмісту та складу білкових речовин. З підвищенням дози азоту вміст білка, у тому числі його глютенової фракції, зростає.

Встановлено, що збільшення норми азоту при підживленні не завжди впливає на підвищення рівня клейковинних білків, де генетичний чинник має вирішальне значення.

Важливим показником якості зерна пшениці озимої є натура. Вона залежить від сорту, кліматичних умов, родючості ґрунту тощо. За даними В. П. Муригіна, показник натури зерна зростає: на 5 г/л при застосуванні дози азоту 30 кг/га д.р. та на 8 г/л – при дозі 60 кг/га д.р. порівняно із контрольним варіантом.

На нинішньому етапі досліджень інформації про взаємозв’язок урожайності та показників якості пшениці озимої залежно від фази та дози осіннього азотного підживлення недостатньо, тому це питання потребує подальшого вивчення.

МЕТА ТА УМОВИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Метою дослідження було визначення урожайності та показників якості зерна пшениці м’якої озимої залежно від фази і доз осіннього та ранньовесняного підживлення після попередника соняшник.

Дослідження проводили в польовій сівозміні Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН у 2020–2022 рр. та у 2023/2024 році. Об’єкт дослідження – сорт пшениці озимої Здобна. Сіяли пшеницю після попередника соняшник у другій-третій декадах жовтня.

Досліди передбачали п’ять варіантів довесняного підживлення аміачною селітрою у дозах N₃₀; N₆₀; N₉₀; N₁₂₀ після попередника соняшник:

1 – контроль (без добрив);

2 – при сівбі;

3 – фаза проростків;

4 – фаза 2–3 листків;

5  – по мерзлоталому ґрунту.

Загальна кількість варіантів – 17.

Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем типовий потужний середньогумусний. Після збирання попередників проводили дискування агрегатом БДТ-7 у два сліди. Перед сівбою проводили культивацію за допомогою КПС-4 на глибину 5–6 см. Насіння протруювали препаратом Паскаль (1 л/т), висівали сівалкою СН-16М з нормою 4,5 млн схожих насінин на 1 гектар. Після сівби поле прикочували кільчасто-шпоровими котками. Схема захисту в 2021 та 2024 рр. передбачала обприскування посівів пшениці озимої у фазу кущіння гербіцидом Агент (2,4-Д 2-етилгексиловий ефір, 452 г/л + флорасулам, 6,25 г/л) – 0,5 л/га + Мастак (клопіралід, 300 г/л) – 0,3 л/га. Для захисту посівів від хвороб застосовували фунгіцид Дезарал Екстра (карбендазим, 250 г/л + флутриафол, 125 г/л), від шкідників – інсектицид Антиколорад Макс (імідаклоприд, 300 г/л + лямбда-цигалотрин, 100 г/л).

Внаслідок інтенсивних бойових дій у зоні проведення досліджень навесні 2022 р. засоби захисту рослин не застосовували, що призвело до суттєвого зниження врожайності пшениці озимої порівняно з 2021 р. Зниження врожайності у 2022 р. обумовлювалося насамперед наявністю піренофорозу у пізні фази росту й розвитку рослин. Урожай збирали прямим способом комбайном «Сампо-130».

Погодні умови у роки проведення досліджень різнилися. Осінь 2020 р. була теплою і посушливою. Так, у серпні опадів випало на 40 мм
менше від норми, а дощі пройшли лише в ІІ декаді жовтня (30,4 мм). Середньодобова температура повітря у вересні й жовтні була вищою за багаторічні показники відповідно на 4,3 та 5,2°С. Осіння вегетація рослин озимих припинилася у першій декаді листопада. У 2021 р. її відновлення відбулося у першій декаді квітня. Весна і літо були помірно теплими, на рівні багаторічних показників. Травень і червень виявилися вологими, а липень та серпень – аномально посушливими.

Читати по темі: Диференційоване внесення добрив на озимій пшениці: чи варто спробувати?

Осінній період 2021 р. був менш вологим порівняно з багаторічними даними, температурний режим –
на рівні багаторічних показників. Припинилася осіння вегетація рослин у першій декаді листопада. Перезимівля посівів відбувалася за сприятливих гідротермічних умов. Відновлення їх вегетації розпочалось у першій декаді квітня. Весна і літо були теплими, на рівні багаторічних показників, і дуже вологими.

Осінь 2023 р. загалом була теплою і вологою, недостатня кількість опадів у вересні (66% від норми) компенсувалася вологими жовтнем і листопадом (289 і 141% відповідно). Осіння вегетація припинилася у другій декаді листопада. Відновлення вегетації навесні 2024 р. було аномально раннім, у другій декаді березня. Березень і квітень виявилися посушливими та теплими, а у травні був приморозок до –5°С на поверхні ґрунту, що спричинило значні пошкодження рослин пшениці озимої у фазі виходу в трубку. Літо було сухим і спекотним, що також негативно вплинуло на формування врожайності. У середньому за 3 роки сходи з’являлися на 8–9-й день. Отже, умови при вирощування пшениці озимої за роки досліджень дуже відрізнялися, що дало можливість отримати об’єктивні результати та оцінити їх.

УРОЖАЙНІСТЬ ПШЕНИЦІ ЗА РІЗНИХ УМОВ АЗОТНОГО ЖИВЛЕННЯ

Дослідами було встановлено, що пшениця озима по-різному реагувала на азотне підживлення аміачною селітрою у різні фенологічні фази після попередника соняшник. Так, зі збільшенням дози азоту спостерігалося підвищення урожайності незалежно від фенологічної фази на час підживлення. Впродовж років дослідження у 2021, 2022 та 2024 рр. найбільшу урожайність отримали при підживленні у дозі N₁₂₀ – в середньому
6,98 т/га (по мерзлоталому ґрунту), 3,17 т/га (фаза проростків), 3,79 т/га (під час сівби) відповідно до років. В середньому за три роки максимальну врожайність було отримано при підживленні по мерзлоталому ґрунту – 4,56 т/га з прибавкою до контролю 61%.

Встановлено, що при вирощуванні пшениці озимої після соняшнику урожайність залежала більше від дози азотного підживлення, ніж від строку внесення. Так, на фоні підживлень незалежно від дози аміачної селітри істотної різниці між різними строками внесення азоту в середньому по роках не було, лише при підживленні дозами N₃₀ і N₆₀ найбільшу урожайність порівняно з іншими строками одержано за внесення азоту у фазу 2–3 листків – відповідно 3,63 т/га і 4,12 т/га з надбавкою до контролю 28 та 46% відповідно. В середньому по всіх дозах підживлення різниця між строками внесення була не істотною, прибавки до контролю становили 43–47% (табл. 1).

ВПЛИВ ПІДЖИВЛЕННЯ НА ЯКІСТЬ ЗЕРНА

Встановлено вплив підживлення аміачною селітрою у фенологічні фази з різними дозами азоту на показники якості зерна. Так, вміст білка істотно підвищувався за підживлення посівів азотним добривом дозами N₉₀ та N₁₂₀ і становив у середньому 11,4 та 12,2% відповідно. Істотної різниці в дозах між осінніми варіантами підживлення у фази «під час сівби», «фаза проростків» та «2–3 листки пшениці» встановлено не було, вміст білка становив 11,2; 11,6 і 11,5% відповідно, за підживлення по мерзлоталому ґрунту вміст білка був менший, ніж при підживленні у інші фенологічні фази розвитку пшениці озимої – 11,0%.

Скловидність істотно зростала зі збільшенням дози азоту, починаючи з N₃₀, та набула свого максимуму при підживленні дозою N₁₂₀ у фази проростків та у 2–3 листки – 69%. В середньому по дозах найбільші значення скловидності було отримано при підживленні у фази проростків та 2–3 листків культури – 55 і 54% відповідно.

На показники натури зерна фактори дози та строку внесення взагалі не мали істотного впливу. Вміст клейковини збільшувався порівняно з контролем із підвищенням дози азоту. Максимальний вміст клейковини отримано за підживлення N₁₂₀ у фазу проростків та 2–3 листків – 22%, але в середньому істотної різниці між різними фазами довесняного підживлення не було, вміст клейковини становив 18,5–19,2%. Показник «індекс деформації клейковини» зменшувався при підвищенні дози азоту, максимум було отримано при підживленні у фазу 2–3 листки з дозою N₃₀ – 48 од. пр., в середньому по дозі виділявся строк підживлення у фазу 2–3 листків, де показник ІДК становив 44 од. пр. (табл. 2).

ВИСНОВКИ

Отримані результати трирічних досліджень свідчать, що за підживлення пшениці м’якої озимої аміачною селітрою після попередника соняшник у різні строки та з різними дозами азоту строк внесення не мав істотного впливу на урожайність, вона підвищувалася за збільшення дози азоту при підживленні.

В середньому за три роки досліджень надбавка до контролю коливалася в межах 22–61%. Щодо показників якості зерна, то їх чіткої залежності від дози та строку азотного підживлення не спостерігали. Так, вміст білка та скловидність істотно збільшувалися при дозах N₉₀ та N₁₂₀, а найбільші значення цих показників в середньому по дозах були отримані при підживленні у фази проростків та 2–3 листків. Вміст клейковини зростав зі збільшенням дози азоту, набуваючи максимуму при підживленні у фазах проростків та 2–3 листків. Індекс деформації клейковини зменшувався зі збільшенням дози азоту, в середньому за строками внесення азоту істотне підвищення ІДК було отримано лише при підживленні у фазу 2–3 листків. Натура зерна істотно не змінювалася під впливом різних доз азоту та різних строків підживлення.

Юрій Попов, аспірант, Сергій Авраменко, д-р с.-г. наук, стар. наук. співр., гол. наук. співр., Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2026