Диференційована сівба насіння, диференційоване внесення добрив та ЗЗР часто приносять відчутний прибуток господарствам. Однак кожен випадок унікальний, і результати на полях зі схожими характеристиками можуть відрізнятися. Сьогодні я розповім вам саме про такий випадок. А прикладом стане мій недавній експеримент із дифвнесенням добрив на озимій пшениці.
В експерименті брали участь два поля, розташовані в Північній та Центральній Україні.
РОБОЧА ТЕОРІЯ
На полях я проводжу свої експерименти вже 10 років. Моя основна теорія з дифвнесенням добрив полягає ось у чому: в зону високої продуктивності потрібно вносити більше добрив, в зону низької продуктивності – менше.
Винесення поживних речовин у зонах високої продуктивності більше, й пов’язано це з тим, що на формування однієї одиниці врожаю потрібна певна кількість елементів. Відповідно, в зони високої продуктивності вносимо найбільшу кількість добрив, щоб відновити баланс поживних речовин. У зонах низької продуктивності часто агрохімічні властивості ґрунту не лімітують урожайність, винос у них менший, тож і добрив у них треба вносити менше.
За роки моїх експериментів теорія спрацьовувала по-різному: іноді дифвнесення добрив значно збільшує врожайність або закінчується незначним збільшенням урожаю, але серйозною економією на ресурсах. Іноді зовсім не впливає на врожайність, але економить ресурси. Давайте подивимося, як зустрінуть дифвнесення добрив обрані для експерименту два поля озимої пшениці.
ЩО ТАКЕ «ЗОНИ ПРОДУКТИВНОСТІ»?
Зони продуктивності на полі – це ділянки з певною врожайністю (високою, середньою чи низькою) рік у рік. Якщо ділянка показує стабільно високі показники врожайності кілька сезонів поспіль, можете сміливо вважати її високопродуктивною. Аналогічна ситуація із середньою та низькою продуктивністю.
Чому я вношу добрива саме з огляду на зони продуктивності?
- Щоб внести оптимальну кількість добрив, недостатньо просто провести аналіз ґрунту на вміст поживних речовин. Аналіз може дати спотворене уявлення про стан ґрунту. Зони продуктивності дають змогу отримати не спотворене уявлення про врожайність на основі супутникових знімків, оброблених алгоритмами.
- До того ж, працюючи з технологіями дифвнесення ресурсів із зон продуктивності, ви заощаджуєте свої гроші. Використовуйте для визначення зон продуктивності датчики врожайності на техніці або веб-додаток OneSoil.
ОПИС ПОЛІВ
Поле 1. Локація і ґрунти: північ України, ґрунти дерново-підзолисті. Культура – озима пшениця. 15 вересня було проведено диференційоване внесення діамофоски у нормі 80, 135 та 190 кг/га.
Поле 2. Локація і ґрунти: центр України, чорноземи. 1 жовтня було диференційовано внесено діамофоску в нормах: 80, 135 та 190
кг/га.
КРОК 1. ВИЗНАЧАЄМО ЗОНИ ПРОДУКТИВНОСТІ
ЯК ВИЗНАЧИТИ ЗОНИ ПРОДУКТИВНОСТІ НА ВАШОМУ ПОЛІ (НА ПРИКЛАДІ ПОЛЯ 1)
Щоб визначити зони продуктивності на полі 1, потрібно проаналізувати дані щодо вегетації.
У веб-застосунку OneSoil отримую дані щодо вегетації на цьому полі за останніх чотири роки. Вибираю знімки у ключові фенологічні стадії, коли спостерігається максимальний зв’язок між даними про врожайність і вегетаційним індексом.
Дані щодо вегетації з року в рік мають спільні риси. Це говорить про те, що:
а) зони продуктивності стабільні;
б) на полі є лімітуючий чинник, не пов’язаний з погодними умовами або культурою, що обробляється. Це може бути рельєф, кислотність ґрунту або інший внутрішній чинник.
Об’єднуємо зображення і отримуємо підсумкові зони продуктивності.
Зелені зони – це зони високої продуктивності. У помаранчевих зонах продуктивність середня, а зони червоного кольору – найменш продуктивні ділянки на полі.
КРОК 2. ЗНАХОДИМО ЛІМІТУЮЧИЙ ЧИННИК
Щоб уникнути помилкової інтерпретації результатів експерименту, потрібно знайти лімітуючий чинник. А щоб знайти лімітуючий чинник, порівнюємо зони продуктивності з рельєфом та яскравістю ґрунту.
ЯК ЗНАЙТИ ЛІМІТУЮЧИЙ ЧИННИК
Накладаємо зони продуктивності на карту яскравості ґрунту. Виходить, що зони високої продуктивності знаходяться на темних ґрунтах з високим вмістом гумусу, а зони низької продуктивності – на світлих ґрунтах
Читати по темі: Післязбиральне дозрівання насіння нових сортів пшениці озимої
Рельєф не дуже впливає на розподіл вмісту гумусу на полі. Я припускав, що врожайність на цьому полі лімітує ґрунтова кислотність. Польові обстеження року підтвердили цю гіпотезу.
КРОК 3. ДИФВНЕСЕННЯ ДОБРИВ
Тепер, коли зони продуктивності у нас в руках і відомий лімітуючий чинник, можна складати карту-завдання для техніки.
ЯК ПРАЦЮВАТИ З КАРТОЮ-ЗАВДАННЯМ (НА ПРИКЛАДІ ПОЛЯ 1)
Для поля 1 дифвнесення добрив здійснювалося за карткою-завданням, наведеною нижче.
Норму внесення добрив у зони високої продуктивності було збільшено до 190 кг/га, а для зон низької продуктивності знижено до 85 кг/га. Для зон високої та низької продуктивності залишили контрольні смуги для фіксації результату.
Контрольні (або тестові) смуги нам потрібні для того, щоб підтвердити ефективність нашої теорії. За ними ми перевіряємо, чи впливає дифвнесення на врожай у цій зоні. Наприклад, у зону високої продуктивності ми вносимо 190 кг добрив. У тій же зоні високої продуктивності виділяємо контрольну смугу, де вносимо 130 кг. Наприкінці сезону ми з високою ймовірністю отримаємо об’єктивні результати.
Повернімося до поля 1. Давайте поглянемо на дані щодо вегетації на цьому полі в сезон. На картах видно, що в середині та наприкінці сезону в зонах високої продуктивності вегетація вища у зонах із нормою внесення 190. Зони з нормою внесення 130 розвиваються не так активно.
25 липня для поля 1 настав День Х – збирання врожаю. На полі працювали комбайни з моніторингом врожайності. Карту врожайності з комбайна ми наклали на карту-завдання і отримали результати, зазначені на малюнку нижче. На карті врожайності у зонах високої продуктивності добре простежується вплив добрив.
Тепер треба трохи попрацювати руками. На карті врожайності виділяємо повторності – ділянки, на яких збігаються врожайність та норма внесення у певній зоні продуктивності. Для отримання надійного результату нам потрібно буде порівняти середню врожайність повторностей у зоні високої, середньої та низької продуктивності. Також для чистоти експерименту важливо відібрати дані без шумів.
Створюємо повторності та заносимо дані до таблиці.
КРОК 4. АНАЛІЗУЄМО РЕЗУЛЬТАТИ
ПОЛЕ 1
У зонах високої продуктивності зі збільшенням норми внесення врожайність пшениці збільшилась на 0,53 тонни. У зонах низької продуктивності впливу норми внесення на фактичну врожайність не виявлено.
ПОЛЕ 2
В зонах низької та середньої продуктивності впливу норми внесення добрив на врожайність не виявлено. У зонах високої продуктивності врожайність явно зростає, але не суттєво (на 0,16 тонни).
ВИСНОВОК
Обидва поля показали приріст урожайності в зонах високої продуктивності. Поле 1, безперечно, порадувало нас кращими показниками. Але й поле 2 не дуже засмутило. Чому? А тому, що на цьому полі надалі можна неабияк економити ресурси в зонах низької продуктивності.
Те, що два поля показали різні результати при схожих вихідних даних, – ситуація досить типова. Щоб знайти причину, потрібні більш детальні дослідження полів. Як мінімум дослідження на кислотність.
Загальний висновок щодо двох полів: озима пшениця позитивно реагує на диференційоване внесення добрив у зонах високої продуктивності.
Проте щоб визначити, наскільки добре конкретне поле «відповість» на дифвнесення, необхідне тестування у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.
Всеволод Генін, фахівець із ГІС і агрохімії, розробляє інструменти для точного землеробства із 2013 року; співзасновник компанії OneSoil
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2025
