Про правильне підживлення озимих культур по мерзлоталому ґрунту розповів Сергій Авраменко, доктор с.-г. наук, головний науковий співробітник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН.
Підживлення по мерзлоталому ґрунту: коли і як діяти правильно
За словами науковця, ключове питання — вчасно «спіймати» оптимальний момент. У більшості випадків господарства допускають помилку, вносячи азотні добрива по мерзлому ґрунту зі сніговим покривом ще у грудні–січні. Така практика суттєво знижує ефективність підживлення та створює екологічні ризики.
Як зазначає експерт, у країнах Європейський Союз підживлення по мерзлому ґрунту законодавчо заборонене. Причина — значні втрати азоту через поверхневий стік і його потрапляння у водойми та ґрунтові води.
Основні ризики раннього внесення
- Нерівномірний розподіл добрив через накопичення в мікроложбинах і мікрозападинах поля.
- Втрати азоту зі стоком талої води, навіть на відносно рівних полях.
- Низька засвоюваність елементів живлення рослинами.
- Підвищене екологічне навантаження.
У результаті рослини отримують мінімальний ефект, тоді як значна частина азоту втрачається.
Оптимальні строки внесення
Підживлення по мерзлоталому ґрунту доцільно проводити безпосередньо перед виходом озимих із зими — зазвичай наприкінці лютого або в березні (залежно від регіону).
Найкращий сценарій — коли:
- Вдень ґрунт відтаює.
- Вночі поверхня підмерзає, що дозволяє техніці зайти в поле.
- Після внесення добрив настає денне відтаювання, і азот переходить у талий ґрунт.
Чи можливе підживлення взимку?
Підживлення в грудні або січні можливе лише за умови, що ґрунт не мерзлий. В ідеалі — по талому ґрунту, однак часто це технічно неможливо через перезволоження.
Практична порада агровиробникам
Якщо неможливо охопити всі площі в оптимальний термін, краще:
- частину площ підживити правильно по мерзлоталому ґрунту у відповідний період;
- іншу частину — перенести на період після відновлення весняної вегетації.
За словами Сергія Авраменка, краще відтермінувати внесення, ніж провести його неправильно, адже це забезпечить вищу ефективність агроприйому та мінімізує втрати азоту.
Такий підхід дозволяє не лише підвищити коефіцієнт використання азоту озимими культурами, а й зменшити екологічні ризики та економічні втрати господарства.
