Соняшникова вогнівка – один із найбільш поширених шкідників на соняшнику. Під час його контролю важливо брати до уваги низку чинників, оскільки боротьба з вогнівкою пов’язана з безпекою бджіл, а також можливими фінансовими втратами внаслідок зниження врожайності. У цій статті ми розглянемо, якої шкоди може завдати вогнівка посівам соняшнику, які особливості її розвитку і як із нею успішно боротися.
ПОШИРЕННЯ ВОГНІВКИ ТА ЇЇ ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Соняшникова міль, або вогнівка (Homoeosoma nebulella) (рис. 1) поширена повсюди у Степовій, Лісостеповій та Поліській зонах України. Ареал поширення також охоплює Європу, Азію, Північну Америку, Далекий Схід, Західний Сибір і Кавказ.
Передні (зовнішні) крила у комах світлі, жовтувато-сірі. У середній частині кожного крила по 3–5 чорних цяток (рис. 1, 2). Гусениці завдовжки 15–20 мм. Вони мають жовто-зелене забарвлення з кількома поздовжніми широкими буро-червоними смужками (рис. 2, 3). Голова гусениці темно-коричнева. Лялечки коричневі, довжиною 9–13 мм, зимують у ґрунті в білих щільних коконах.
Шкідник формує за рік два покоління. Друге покоління вогнівки часто є факультативним (тобто йому притаманний змішаний тип харчування: воно може використовувати в їжу не соняшник, а інші рослини).
Літ метеликів відбувається з червня по серпень. Самка вогнівки відкладає на кошики та серединні квітки соняшнику по 120–320 яєць. Яйця прикріплюються по одному в кожному місці відкладання або групами, по 2–5 шт. Гусениці 1–2 вікових періодів харчуються спочатку пилком і серединними квітками. Починаючи з 3-го вікового періоду, гусениці пошкоджують тканини кошика і починають активно виїдати ядра сім’янок (рис. 3, 6). Вони можуть пошкоджувати також листочки обгортки і тканини денець кошиків. Наприкінці вегетації соняшнику гусениці вогнівки переміщуються для залялькування із рослин у ґрунт.
У більшості випадків соняшникова міль – це мігруючий шкідник, який розмножується цілий рік у південних країнах і щороку переміщується на північ із наступними поколіннями. Міграція полегшується завдяки сезонним погодним умовам, які переважають у середині літа і створюють південні вітри, що ідеально підходять для перенесення комах повітрям на великі відстані. На чисельність мігруючих шкідників впливає репродуктивний успіх ранніх поколінь. У теплих умовах міль може завершити покоління за 30 днів.
ЧИ Є ГІБРИДИ СОНЯШНИКУ, СТІЙКІ ДО ЦЬОГО ШКІДНИКА?
Гібриди та сорти соняшнику, насіння яких має «панцирний» шар, стійкі до пошкодження соняшниковою вогнівкою на етапі наливу насіння. Але ці ж гібриди уражує міль під час формування насіння – від цвітіння до затвердіння насіннєвої шкірки.
Панцирний шар – це шар в оболонці сім’янки, що складається з кількох рядів товстостінних клітин, які містять тверду смолянисто-чорну речовину – фітомелан (рис. 5). Панцирність того чи іншого гібрида або сорту соняшнику нескладно визначити в лабораторних умовах. Для цього відбирають по 4 проби (кожна по 100 насінин) кожного гібрида. Проби поміщають у скляні стаканчики і заливають двохромосірчаною сумішшю (85 частин насиченого двохромокислого калію і 15 частин концентрованої сірчаної кислоти). Через 30 хвилин після замочування насіння виймають зі стаканчиків.
Після такої обробки панцирні сім’янки не змінюють забарвлення і залишаються темного кольору. Сім’янки, що не містять панцирного шару, біліють, тому що епідерміс і пробковий шар знебарвлюються.
У кожній пробі підраховують відсоток панцирних (темних) сім’янок і виводять середній відсоток панцирності кожного гібрида (за чотирма пробами). Чим вищий відсоток панцирності, тим більша стійкість гібрида до вогнівки.
ЯК БОРОТИСЯ З ВОГНІВКОЮ НА СОНЯШНИКУ?
Для ефективної боротьби з цим шкідником слід регулярно проводити ретельний моніторинг полів і оперативно застосовувати інсектициди після його виявлення. Завдання полягає в тому, щоб знищити дорослих особин і личинок раннього віку до того, як відбудеться пошкодження квіток, що може призвести до грибної інфекції (рис. 4).
На щастя, личинки раннього віку залишаються вразливими до контактних інсектицидів впродовж декількох днів, оскільки харчуються пилком відкрито, на поверхні кошиків соняшнику. Якщо чисельність дорослих метеликів перевищує граничне значення, слід застосовувати обробку інсектицидом після того, як більша частина квіток відкрилася і почала виділяти пилок (стадія R–5.1). Більшість невдач в отриманні хороших результатів спричинена саме обробками, що пропустили цю фазу.
Мета раннього застосування інсектицидів – винищити самок молі, перш ніж вони відкладуть яйця, а також молодих личинок, поки вони ще харчуються пилком, до того, як вони глибоко проникнуть у кошики. У деяких випадках дуже ефективною може бути обробка і в фазу відкриття кошиків – появи крайових квіток.
Діамідні інсектициди є винятком у тому відношенні, що вони не мають контактної активності й, отже, не вбивають дорослих комах, хоча ефективні проти личинок.
Моніторинг слід продовжувати і після раннього внесення інсектицидів, оскільки додаткові обробки можуть знадобитися при великій чисельності цього шкідника.
Деякі агрономи воліють проводити профілактичні обприскування при настанні фази R–5.1. Але перевагою моніторингу є можливість уникнути обробки і зайвих витрат, якщо чисельність метеликів залишається нижчою за пороговий рівень. Також це може дати можливість відкласти обприскування до пізніших фаз цвітіння чи обмежитися однією обробкою.
Після повного розкриття квіткових дисків або появи значної кількості личинок обробка стає набагато ефективнішою, якщо препарат потрапляє безпосередньо на лицьові сторони кошиків. Найшвидше це зробити за допомогою авіаобробки, пролітаючи щоразу в східному напрямку, а не вперед і назад над полем.
Використання наземного обприскування за допомогою висококліренсного обприскувача, хоч і потребує більше часу, але дає змогу ефективніше застосувати інсектицид із більшим обсягом води. Це забезпечить краще покриття, а відповідно – і кращі результати та більш високу окупність інвестицій в обробку інсектицидами.
Фосфорорганічні інсектициди мають трохи кращу залишкову активність, ніж піретроїди, тоді як останні проявляють репелентні властивості, але обидва можуть швидко втратити свою ефективність у літніх спекотних умовах України.
Читати по темі: Біологія та методи контролю вовчка соняшникового
Кілька нових сумішей поєднують активні інгредієнти з різними способами дії (органофосфат + піретроїд) для підвищення їх ефективності. Та все ж останні спостереження показують, що у популяціях соняшнику можуть розвиватися шкідники, які мають стійкість до фосфорорганічних сполук.
ЗАХОДИ БОРОТЬБИ:
- використання для висіву насіння стійких (панцирних) гібридів соняшнику;
- обприскування інсектицидами, що не завдають шкоди бджолам (тільки вночі) – Моспілан, Біскайя;
- при висіві кондитерського, лущильного або білонасінного соняшнику зі світлим, білим або смугастим насінням обов’язково планувати систему захисту проти розглянутого шкідника;
- при масовій появі гусені на кошиках нестійких гібридів соняшнику в період цвітіння рекомендується обробка препаратом Біскайя (тіаклоприд, 240 г/л), 0,5 л/га. Цей інсектицид не завдає шкоди бджолам;
- внесення біологічних інсектицидів: Лепідоцид (спори та кристали мікробної культури Bacillus thuringiensis var. Kurstaki), 3–5 л/га. Цей препарат безпечний для бджіл.
Біопрепарати слід вносити при масовому відродженні гусениць (ефективніші проти молодих особин), у вечірні години, уникаючи потрапляння прямих сонячних променів на препарат. Бажано додавати синтетичний сурфактант Сільвет Голд 100 г/га або інші препарати для покращення покриття, проникнення робочого розчину в тканини рослин, а також щоб бакова суміш не змивалася дощем.
ЯК МОЖНА УБЕЗПЕЧИТИ БДЖІЛ?
Необхідність боротьби зі шкідниками на квітучому соняшнику може викликати негативний вплив на запилювачів або їх загибель. У більшості європейських країн такі обробки соняшнику та ріпаку заборонено через загибель пасік.
Виробники соняшнику також повинні знати, що більшість обприскувань інсектицидами проти соняшникової молі завдає прихованих фінансових втрат через зниження врожайності. Хоча сучасні комерційні гібриди соняшнику мають підвищений рівень самозапилення і, отже, меншою мірою залежать від запилювачів, дослідження показали, що перехресне запилення комахами покращує вагу насіння та вміст олії. Тому, крім прямої шкоди для бджіл, ми зменшуємо врожайність і прибутковість вирощування соняшнику.
Інсектицид слід застосовувати рано-вранці або пізно ввечері, коли запилювачі не літають. Вечірній час кращий, тому що за ніч встигає розсіятися туман, який містить інсектицид, перш ніж запилювачі повернуться на поле. Невеликий вітер сприяє розсіюванню туману, але водночас зменшує ефективність обробки.
Піретроїди, завдяки своїм репелентним властивостям, як правило, безпечніші для бджіл, ніж органофосфати, за умови, що інсектициди не потрапляють на бджіл безпосередньо. Пилові препарати і змочувані порошки зазвичай більш токсичні, ніж розчини та емульсії, а мікрокапсульовані інсектициди особливо небезпечні для запилювачів.
Дослідження показують, що діаміди, новий клас інсектицидів, які порушують м’язове скорочення комах, мають високий рівень безпеки для запилювачів. Діаміди діють як модулятори ріанодинових рецепторів, щоб паралізувати м’язи комах, і мають поїдатися шкідниками для досягнення їх ефективної дії. Це такі препарати, як Кораген (хлорантраніліпрол) і Белт (флупендіамід). Попередні випробування показують, що з цими інсектицидами можна досягти хорошого рівня контролю, не наражаючи на небезпеку бджіл. Не можна застосовувати неонікотиноїди, оскільки це призводить до загибелі бджіл і їх личинок.
Олексій Орлов, канд. с.-г. наук
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2022
