29 Березня 2024

Контроль злакових бур’янів у посівах озимого ріпаку

Надмірне забур’янення в посівах озимого ріпаку може значно знизити врожайність культури. Особливо негативний вплив бур’янів відчутний на початкових етапах розвитку ріпаку. В умовах сильної конкуренції за елементи живлення, вологу, світло формується малопродуктивний тип рослин, нестійких до морозів, з обмеженими можливостями до весняного гілкування.

За умов забур’яненості рослини ріпаку будуть швидше рости вгору. Тому осіннє забур’янення культури, спричиняючи надмірний ріст і витягування рослин, призводить до винесення точки росту над поверхнею ґрунту та слабшого розвитку кореневої системи, що загалом підвищує ризик вимерзання, а також спричиняє формування низьковрожайних його посівів.

До основних конкурентів культури за світло, вологу та елементи живлення, окрім бур’янів, належить і падалиця злаків, які у сівозміні найчастіше бувають його попередниками. Крім того, деякі види двосім’ядольних бур’янів, які переважали у посівах таких попередників, впливатимуть також на продуктивність ріпаку. Шкідливість двосім’ядольних бур’янів прямо залежить від таких чинників, як ефективність гербіцидів, застосованих у посівах попередника, строки та якість обробітку ґрунту.

Варто зазначити, що шкідливість падалиці злакових культур на сьогодні є очевидною проблемою. Появі падалиці злаків у посівах сприяє несвоєчасне та неякісне збирання врожаю зернових колосових культур. Навіть за сприятливих умов збирання врожаю злакових культур спостерігаються втрати зерна в обсязі до 2% від загального. Такі втрати відповідають третині від кількості насіння, яку рекомендують використовувати для сівби озимих зернових. Відповідно, ці втрати можуть збільшуватись залежно від урожайності та умов збирання культури.

Падалиця на полі розміщується зазвичай нерівномірно. Найбільша її кількість зосереджується по ходу руху комбайна, тобто смугами з шириною 1,5–2 м. При найбільш поширеному способі обробітку ґрунту під посів ріпаку озимого – неглибокому поверхневому дискуванні сходи падалиці проростають смугами, причому їх густота дуже висока.

З метою обмеження шкідливості падалиці злакових, а також осіннього забур’янення злаковими бур’янами й іншими видами сегетальної рослинності посіви культури обприскують ґрунтовими гербіцидами до або після сівби, але до сходів ріпаку озимого.

До ґрунтових гербіцидів, які вносять у ґрунт до появи сходів культури й мають широкий спектр дії, належать, зокрема, препарати, що є похідними хлорацетаніліду (метазахлор, S-метолахлор, пропізохлор, ацетохлор) та динітроаніліну (трифлуралін). Однак препарати на основі перерахованих вище діючих речовин малоефективні проти багаторічних бур’янів. Для їх раннього післяпосівного контро­лю можна вносити препарат на основі діючої речовини кломазон, а для пізнього – клопіралід (табл. 1).

Таблиця 1. Гербіциди, рекомендовані для застосування у посівах ріпакуДосходове внесення ґрунтового гербіциду на основі діючої речовини S-метолахлор забезпечує ефективний контроль злакових і деяких дводольних бур’янів. Для розширення спектру дії під час контролю злакових бур’янів рекомендовано застосовувати похідні діючої речовини кломазону в баковій суміші з ґрунтовим гербіцидом на основі діючої речовини S-метолахлор.

Для отримання максимальної ефективності застосування ґрунтових гербіцидів необхідно дотримуватися таких вимог.

  1. Структура ґрунту на полях має бути дрібногрудкуватою, щоб гербіциди могли максимально рівномірно розподілятися. Розмір грудок ґрунту не повинен перевищувати 20 мм в діаметрі. Знизити ефективність ґрунтового гербіциду можуть великі грудки, наявність стерні та велика кількість пожнивних решток.
  2. Вологість ґрунту має бути помірно високою – тільки за таких умов гербіцид може почати діяти. Зокрема, під час внесення гербіциду необхідно чітко дотримуватися норми витрати робочої рідини – на 1 га рекомендується використовувати не менше ніж 400 літрів води. Підвищити технічну ефективність препаратів можна за допомогою способу, під час якого препарат заробляється у ґрунтові шари ґрунтообробними знаряддями на глибину 3–5 см.
  3. Вид і тип ґрунту, а також кількість органічних речовин, що містяться в ньому, здатні вплинути як на технічну ефективність ґрунтового гербіциду, так і на тривалість захисної дії. Чим легший ґрунт, тим менша кількість препарату використовується для обробки одиниці площі. Наприклад, на піщаних і супіщаних ґрунтах з невеликою кількістю гумусу ґрунтові гербіциди можуть використовуватися в мінімальних зареєстрованих нормах витрати. На суглинистих і глинистих ґрунтах норма витрати середня, на чорноземах і торф’яниках – максимальна. У разі високого вмісту гумусу норму витрати гербіциду слід збільшити, оскільки такі ґрунти характеризуються властивістю надмірного поглинання діючої речовини гербіциду – ґрунт із великою кількістю органічних речовин швидко зв’язує і практично повністю їх деактивує. Так, на ґрунтах, що містять понад 6% гумусу, гербіциди інактивуються або адсорбуються, в результаті їх дія щодо контролю бур’янів різко знижується. У таких випадках краще вносити препарати, які впливають через листя.
  4. Ефективність ґрунтових гербіцидів залежить від погодних умов. Великий вплив має температура навколишнього середовища: чим тепліше, тим вищою буде технічна ефективність гербіцидів, і навпаки – за низьких температур повітря і відсутності опадів їх ефективність буде меншою. Дія ґрунтових гербіцидів найкраща в помірно теплу погоду з температурою повітря 15–20°С і вологістю ґрунту не менше ніж 20–22% польової вологоємкості.

В умовах високої температури ґрунтові гербіциди залишаються на поверхні ґрунту і насіння бур’янів починає утворювати проростки нижче цього рівня. Якщо опади будуть відсутні й верхній шар ґрунту залишиться сухим, гербіцид буде не активним, отже, бур’яни й далі ростимуть.

За наявності помірних опадів складаються найбільш сприятливі умови для прояву технічної ефективності гербіциду. Верхній шар ґрунту змочується, і насіння бур’янів, що містяться в ньому, починає проростати. Водночас дощ сприяє проникненню гербіциду до цих проростків: він встигає подіяти на них ще до сходження.

Велика кількість вологи негативно позначається на технічній ефективності гербіцидів – разом із водою вони вимиваються в нижні шари родючого ґрунту, де надалі вилуговуються. Отже, проростки бур’янів не ушкоджуються.

Для досягнення максимальної ефективності під час застосування ґрунтових досходових гербіцидів важливе значення має не тільки якісний передпосівний обробіток ґрунту, а й дотримання інших важливих вимог, зокрема, проведення обприскування ґрунту впродовж перших трьох днів після посіву, а найкраще відразу ж після нього; коткування ґрунту кільчасто-шпоровими котками в разі нестачі ґрунтової вологи після обприскування.

Загалом ефективність ґрунтових гербіцидів залежить від усіх названих вище чинників, в тому числі й від вчасно проведених захисних заходів із врахуванням даних про забур’яненість і видовий склад бур’янів у посівах попередника. Дотримання названих рекомендацій під час внесення ґрунтових гербіцидів може забезпечити відтермінування появи бур’янів більш ніж на місяць.

На ґрунтах, що містять понад 6% гумусу, ґрунтові гербіциди інактивуються або адсорбуються, в результаті їх дія щодо контролю бур’янів різко знижується

Вибираючи гербіциди, слід взяти до уваги, що препарати на основі діючої речовини хлорацетанілід у рослині впливають на фітогормон гіберелін. Діюча речовина цього класу пригнічує біосинтез гіберелінів на стадії окислення каурена в кауренол. В результаті активізується синтез білків (азотний обмін), сповільнюється мітоз, пригнічуються процеси росту кореня і розтягування клітин. Крім того, зупиняється транспортування ауксинів і амінокислот у колеоптиль, знижується осмотичний тиск, зародок насіння гине. Найбільш чутливим до такого впливу є насіння, що проростає (гіберелін, який блокує хлорацетанілід, «виштовхує» сходи на поверхню), тому гербіциди з цими діючими речовинами ефективні проти проростаючого насіння і проростків бур’янів, які не досягли поверхні ґрунту.

Уражене насіння не проростає, сходи з’являються пізно і в деформованому вигляді. На вегетуючі рослини гербіциди цього класу діють відносно слабко, і чим краще розвинена рослина, тим меншим буде ефект від впливу хлорацетамідів. Деякі діючі речовини (металохлор, пропізолхор, метозахлор) непогано контролюють сходи злаків у фазі до появи першого справжнього листочка.

За сприятливих умов (поверхня ґрунту дрібногрудкувата, без значної кількості рослинних решток, а її верхній шар досить вологий) дія гербіцидів цього класу може проявлятися впродовж 10 тижнів. Вологий ґрунт – необхідна умова для ефективної дії хлорацетамідів, оскільки діючі речовини препаратів активні тільки у ґрунтовому розчині. Тобто вони мають розчинитися в тій волозі, яка міститься у ґрунті, й тільки в такому вигляді здатні проникнути в насіння або сходи бур’янів.

Якщо верхній шар ґрунту пересох, сподіватися на високу ефективність контролю злакових бур’янів за допомогою цих препаратів не варто.

Крім цього, ґрунтові препарати класу хлорацетамідів мають ще кілька особливостей. По-перше, вони не контролюють багаторічні злакові бур’яни. Тобто падалицю пшениці або ячменю знищують, а ось свинорий пальчастий або пирій повзучий – ні. По-друге, за певних умов вони можуть продемонструвати побічний ефект, проявляючи фітотоксичну дію по відношенню до культурних рослин. Несприятлива холодна погода (температура повітря нижча від 12°С, надлишок вологи) знижують рівень специфічних амінокислот і ферментів, які інактивують діючу речовину. Це може викликати пошкодження рослин, зокрема, зрідження сходів і їх деформацію. Особливо яскраво виражену фітотоксичність в холодну вологу погоду мають препарати з діючою речовиною ацетохлор. Втім, інші препарати цього класу також можуть проявляти фітотоксичність.

Слід сказати й про таку особливість метазахлору, як дуже повільний прояв гербіцидного ефекту (через 3–5 тижнів після застосування). В умовах суворої конкуренції падалиці злаків з рослинами озимого ріпаку така повільна дія небажана.

Було багато спроб розширити спектр дії препаратів на основі хлорацетамідів шляхом їх посилення діючими речовинами інших класів, наприклад, комбінуючи з квінмераком. Це діюча речовина є синтетичним ауксином (аналогом індолілоцтової кислоти). Потрапляючи в рослину через листя і коріння, квінмерак сприяє підвищенню рівня абсцизової кислоти й етилену в рослинах. Ці речовини є інгібіторами росту, протилежними за дією гібереліну, ауксину та цитокінінам. У природних умовах вони накопичуються в рослині наприкінці її життєвого циклу. А штучна стимуляція їх синтезу призводить до раптової загибелі рослини в результаті порушення водного балансу. Комбінація метозахлору і квінмераку дає змогу ефективно контролювати падалицю злаків, а також підмаренник чіпкий і ромашку непахучу.

Статті по темі: Вплив сульфату магнію та сульфату амонію на урожайність озимого ріпаку

Ще одна успішна комбінація для контролю злакових бур’янів – це поєднання хлорацетамідів із кломазоном. Комбіновані препарати на основі кломазону з метазахлором або з пропізохлором краще діють в умовах дефіциту вологи завдяки дуже гарній розчинності у воді й низькій летючості кломазону. Ця діюча речовина поглинається переважно молодими пагонами (гіпокотилем і колеоптилем) та корінням, переміщуючись по ксилемі. За механізмом дії відноситься до інгібіторів синтезу пігментів. Кломазон у ґрунті досить стабільний, тому існують обмеження щодо сівозміни (впродовж року не рекомендується вирощувати зернові колосові культури). На жаль, кломазон має істотний недолік – токсичність для теплокровних. У зв’язку з цим у Німеччині названа діюча речовина з 2011 року заборонена до застосування.

Дещо меншу ефективність захисту озимого ріпаку в умовах дефіциту вологи забезпечує обробка гербіцидами з діючою речовиною тріфлуралін. Ця діюча речовина є інгібітором меристематичного мітозу – пригнічує процес поділу (мітозу) в результаті інгібування синтезу нуклеїнових кислот. Це призводить до порушення поділу клітин в коренях рослин. В уражених бур’янів не розвиваються вторинні корінці, припиняється ріст пагонів, рослина гине.

Діюча речовина досить активна навіть у сухому ґрунті, але відрізняється надзвичайною летючістю. Тому технологія внесення препаратів із цією діючою речовиною передбачає негайне їх загортання у ґрунт. Якщо не встигнути загорнути препарат впродовж 3–4 годин при помірній температурі або за 30 хвилин у спекотну погоду, то вираз «гроші на вітер» буде точним визначенням проведеної операції.

Таким чином, застосування ґрунтових гербіцидів до сходів культури не є універсальним методом контролю злакових бур’янів, оскільки ефективність ґрунтових препаратів залежить від наявності вологи у верхньому шарі ґрунту (металохлор, пропізохлор, метазохлор) і якості його підготовки, а також від своєчасності загортання (трифлуралін). Якщо ж умови не відповідають вимогам для застосування ґрунтових препаратів, доцільно застосовувати післясходові гербіциди.

У такій ситуації надійним способом контролю падалиці є використання грамініцидів – страхових протизлакових препаратів.

Грамініціди, що застосовуються на ріпаку озимому, в основному містять одну із двох основних діючих речовин: клетодим або хізалофоп-П-етил.

Обов’язковою умовою використання клетодиму є наявність 3-х справжніх пар листків у культури і температура повітря від 15°С. Таким чином, за оптимальних умов восени можна застосовувати препарати з діючою речовиною клетодим для осіннього захисту озимого ріпаку.

Контроль сегетальної рослинності за допомогою післясходового внесення гербіцидів дає можливість ідентифікувати видовий склад бур’янів та їх чисельність
Контроль сегетальної рослинності за допомогою післясходового внесення гербіцидів дає можливість ідентифікувати видовий склад бур’янів та їх чисельність

Також варто звернути увагу на гербіциди з діючою речовиною хізалофоп-П-етил, які можна застосовувати буквально з моменту отримання сходів культури (навіть у фазу сім’ядоль). Хізалофоп-П-етил – це досить відома діюча речовина (препарати Ачіба, Тарга Супер, Міура), яка відноситься до похідних 2-(4-арілоксіфеноксі) пропіонових кислот. Хізалофоп-П-етил має системну дію, вона дуже швидко поглинається листям та іншими надземними частинами бур’янів і переноситься до точок росту пагонів, коренів і кореневищ. Діюча речовина порушує синтез ліпідів, що в підсумку призводить до загибелі бур’яну. Швидкість дії хізалофоп-П-етилу досить висока: перші симптоми пригнічення бур’янів з’являються вже на 2–3 добу після обприскування у вигляді пожовтіння верхівок пагонів. Гербіцид зупиняє розвиток злаків уже через кілька годин після обробки, але оскільки в рослині падалиці є певний запас поживних речовин, оброблені бур’яни мають цілком бадьорий і здоровий вигляд у перших 3–5 днів після обробки. Надалі рослини жовтіють і сохнуть. Повна загибель настає через 1–3 тижні після обробки (залежно від виду бур’янів і погодних умов). Подібні механізми дії мають також інші препарати на основі діючих речовин, подібних до хізалофоп-П-етилу. Такі, наприклад, як феноксапроп-П-етил (Фуроре Супер) або флуазифоп-П-бутил (Фюзілад Форте).

Норма витрати препарату з діючою речовиною хізалофоп-П-етил проти однорічних бур’янів становить 0,4–0,8 л/га, проти багаторічних – 0,8–1,0 л/га залежно від виду та фази розвитку бур’янів, а також ступеня забур’яненості посівів. Рекомендована витрата робочої рідини – 200–300 л/га. У разі густих сходів культури або сильної засміченості посівів норму витрати робочого розчину слід збільшити.

Найкращі результати дає обприскування активно зростаючих бур’янів. Важливо, щоб вони мали досить велику площу листя для швидкого поглинання діючої речовини. Однак не слід допускати переростання бур’янів, оскільки для їх знищення в цьому випадку знадобиться більш висока норма гербіциду.

Не рекомендується і дуже рання обробка, коли падалиця культурної рослини перебуває в фазі «шильця». В цю фазу сходи покриті потужним шаром рослинного воску, а мінімальна площа листя при їх вертикальному розташуванні не сприяє надійному покриттю й утриманню робочого розчину. Оптимальна фаза обробки – фаза розвитку падалиці від 3-х листків і до початку кущіння. Багаторічні злакові бур’яни доцільно обробляти з моменту утворення на них 4–6 листків за досягнення висоти 10–15 см. Ефективність препарату може знизитися в тому випадку, якщо опади випали раніше ніж через дві години після обробки.

Препарати на основі хізалофоп-П-етилу можна використовувати в бакових сумішах з гербіцидами, призначеними для знищення дводольних бур’янів (наприклад, з діючою речовиною клопіралід), а також із фосфорорганічними, неонікотиноїдними і піретроїдними інсектицидами. Препарати добре поєднуються з ретардантами і стимуляторами росту (індолілмасляна кислота, гумати і фульвати).

Таким чином, страхові грамініциди з діючою речовиною хізалофоп-П-етил можуть впоратися як із однорічними, так і з багаторічними злаковими бур’янами в будь-яку фазу розвитку озимого ріпаку. Їх дія не залежить від вологості верхнього шару ґрунту і якості передпосівної обробки, їм не страшна низька (близько 10°С) температура повітря і опади, що випали більш ніж через дві години після обробки. А використання в баковій суміші з іншими пестицидами й агрохімікатами дає змогу не тільки вирішити проблему злакових бур’янів, а й позбутися деяких дводольних (у суміші з клопіралідом, клопіралідом+піклорамом, етаметсульфуронметилом), контролювати шкідників (у суміші з інсектицидами) і хвороби (з фунгіцидами), вплинути на ріст і розвиток культури (з ретардантами і стимуляторами росту) в одному технологічному циклі.

В будь-якому разі відкладати обприскування на весну небажано, оскільки конкуренцію бур’яни становлять здебільшого восени (втрата біомаси ріпаку може становити 30–50%). Навесні ж слід обприскувати тільки ті посіви, де бур’яни можуть конкурувати з ріпаком у другій половині вегетації (родина ромашкових, підмаренник чіпкий і злакові).

Загалом практика світового землеробства віддає перевагу контролю сегетальної рослинності за допомогою післясходового внесення гербіцидів. Переваги такого застосування полягають у тому, що після сходів є можливість ідентифікувати видовий склад бур’янів і їх чисельність та провести обприскування на ранніх фазах росту бур’янів.

Головним є те, що знаючи видовий склад бур’янів, можна цілеспрямовано вибрати гербіцид, який забезпечить максимальну технічну ефективність і результативність проведеного заходу.

Таким чином, якісний і вчасний контроль сегетальної рослинності у посівах ріпаку озимого – це ключовий елемент у технології вирощування культури й отримання її високого врожаю якнайкращої якості.

І. М. Сторчоус, канд. с.-г. наук

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2017

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Протоколи захисту озимого ріпаку від бур’янів

Існують дві технології захисту озимого ріпаку від...

Діагностика дефіциту азоту на ріпаку

Дефіцит азоту на ріпаку спостерігається частіше, ніж...

Фунгіцидні системи захисту ріпаку озимого

Вибір фунгіцидів на озимому ріпаку базується на...

Погода

Kyiv
рвані хмари
9 ° C
11.5 °
6.4 °
87 %
3kmh
66 %
Пт
11 °
Сб
18 °
Нд
21 °
Пн
20 °
Вт
13 °