У більшості областей продовжується заселення площ з-під зернових, багаторічних трав, неугідь, просапних та овочевих культур мишоподібними гризунами, де їх чисельність становить 0,5-2 (макс. 4) колоній на гектарі.
У пошуках зеленого соковитого корму відмічена міграція гризунів на падалицю озимих зернових та ріпаку.
В подальшому чисельність та шкідливість гризунів у посівах озимих культур зростатиме за рахунок міграції їх із площ пізніх просапних та інших культур, де після збирання і зяблевої оранки створюються несприятливі для них кормові умови.
Найбільшої шкоди миші завдають на полях, де був посіяний ячмінь із підсівом багаторічних трав. Після збирання ячменю залишається втрачене під час жнивування зерно, подекуди висівається насіння бур’янів, а це – пожива для мишоподібних гризунів.
Земля на цих полях м’яка, рослини ще не закущилися. Тож, розмножуючись, гризуни риють нірки, мостять гнізда. Тому постає питання захисту цих площ від мишей.
Звісно, падалиця є й на інших полях, де вирощували зернові. Є там і миші. Але певною мірою їхню чисельність обмежує обробка ґрунту під наступний урожай. А от серед багаторічних трав їм живеться досить комфортно.
Першочерговими заходами в обмеженні чисельності мишоподібних гризунів є профілактичні заходи. А саме: знищення бур’янів, зменшення втрат урожаю при збиранні, своєчасна зяблева оранка, що позбавить гризунів кормової бази та надійного сховища, контроль за розвитком та регулювання чисельності цих шкідників у місцях резервацій з метою недопущення їх розселення на посіви сільськогосподарських культур.
