Біологічний моніторинг розвитку кукурудзи, проведений науковцями ДУ Інститут зернових культур НААН, свідчить, що рослини за раннього строку сівби (11 квітня), залежно від групи стиглості біотипів, мають висоту 212-238 см, на рослинах по 5-7 зелених листків з площею асиміляційної поверхні 1862-3644 см2.
За оптимального строку сівби (21 квітня) – за висоти 217-235 см, на рослинах по 6-8 зелених листків з площею асиміляційної поверхні 2118-4886 см2. А за пізнього строку сівби (1 травня) – за висоти 209-228 см мають по 7-9 зелених листків з площею асиміляційної поверхні 2591-4365 см2.
В умовах аномально високих температур у рослин гібридів кукурудзи всіх різностиглих форм за пізнього строку сівби спостерігається пришвидшене засихання 9 штук перших нижніх листків, за оптимального та раннього – 10–12 шт.
На сьогодні у рослин скоростиглих гібридів кукурудзи за раннього строку сівби спостерігаються фази «початок повної стиглості» – «середина повної стиглості зерна», оптимального строку – «початок воскової стиглості» – «кінець воскової стиглості зерна». За пізнього строку сівби – «початок воскової стиглості» – «середина воскової стиглості зерна».
За повідомленням Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, на території Харківської області у рослин кукурудзи, залежно від строків сівби, спостерігаються фази від «завершення цвітіння волоті» до «молочно-воскова стиглість зерна». Передчасне пожовтіння та відмирання листків нижнього ярусу відмічено в окремих рослин лише за раннього строку сівби.
