Сорго має перспективи для розширення вирощування на півдні України, однак повністю замінити кукурудзу чи соняшник в Одеській області навряд чи зможе. Натомість культура може стати важливим інструментом диверсифікації посівів та зниження ризиків у посушливі роки.
Таку думку висловив агроексперт Ігор Бойко. На сторінці Інституту зернових культур НААН зазначають, що сорго доцільно розглядати не як пряму заміну кукурудзі або соняшнику, а як третю стратегічну культуру.
«Там, де головним обмеженням стає вода, його перевага полягає у здатності стабільніше формувати врожай за дефіциту вологи», — наголосив експерт.
Актуальність такого підходу демонструють і показники посівних площ. У 2025 році площа кукурудзи на Одещині скоротилася до 110,7 тис. га (-29,8%), соняшнику — до 348,4 тис. га (-18,7%).
Водночас область залишається одним із лідерів України за вирощуванням сорго: у 2024 році на Одещину припадало 27,4% загальноукраїнського виробництва цієї культури.
Однією з ключових переваг сорго є його здатність ефективніше використовувати вологу. Для формування 1 кг сухої речовини культурі потрібно близько 300 кг води, тоді як кукурудзі — 388 кг, а соняшнику — 895 кг.
«У південній Одещині питання часто стоїть не в тому, яка культура має максимальний потенціал, а в тому, яка культура дасть урожай за критичного дефіциту води. Тут сорго має дуже сильну позицію», — пояснює Ігор Бойко.
Водночас сорго має обмеження. Повністю конкурувати із соняшником воно поки не може через значно слабше розвинені ринки переробки та експорту. Основними напрямами збуту сорго залишаються зерновий і кормовий сегменти.
На півночі Одеської області за достатнього зволоження кукурудза має вищий потенціал урожайності, тому тут сорго радше доповнюватиме її.
За оцінкою експерта, оптимальною моделлю для регіону є поєднання кукурудзи, сорго та соняшнику. А співвідношення площ між ними господарствам варто визначати з урахуванням запасів продуктивної вологи, можливості зрошення та ризику посухи.
Таким чином, у найближчі роки сорго може найбільше поширюватися у найпосушливіших районах Одещини, виконуючи роль своєрідної «страхової» культури для господарств.
