16 Вересня 2021

Особливості десикації. Коли, навіщо і чим?

Далеко не завжди під час збирання врожаю складаються сприятливі погодні умови. Для зменшення ризиків підприємства планують проведення десикації. Цей захід не тільки дає змогу вчасно зібрати врожай, знизити ступінь засміченості посівів і втрати зерна, а й є важливим агроприйомом при обробці культур із нерівномірним терміном дозрівання. У цій статі ми розповімо, як правильно виконати десикацію і які засоби краще використовувати.

Сьогодні складно знайти агронома, який не чув би про десикацію. Більш того, дехто взагалі не уявляє, як можна обходитися без цього агроприйому.

Десикація – це висушування або доведення вологості рослинної маси на полі до показників, прийнятних для обмолоту. Цей прийом особливо важливий при збиранні культур із нерівномірним дозріванням (ріпак, соя, горох, соняшник). Іноді в період дозрівання культур випадають опади, які уповільнюють процес висихання культурних рослин, внаслідок чого збиральна кампанія затягується. У таких випадках десикація виправдана, адже вона допомагає провести збиральну кампанію у стислі терміни, зменшити втрати врожаю та зберегти якість продукції.

Крім того, цей агрозахід актуальний, коли виникає необхідність прив’язати збирання врожаю до певного графіку. Наприклад, якщо потрібно пришвидшити дозрівання культури, щоб не було технологічного розриву.

Десикація, за умови правильного її проведення, є ще й економічно вигідним заходом. Вона знижує вологість зерна на 7,5–15%, його засміченість – на 2,5–2,6%, зменшує надземну масу бур’янів і стебел культур на 88–100%, зберігає до 10–15%, або три-чотири ц/га врожаю зернових завдяки зменшенню втрат при збиранні. До того ж десикація дає змогу економити до 15% пального при збиранні, перевезенні та доробці зерна.

ОСНОВНІ КУЛЬТУРИ, НА ЯКИХ ПОТРІБНА ДЕСИКАЦІЯ

Десикація, тобто підсушування під час вегетації, застосовується в основному при вирощуванні зернових, зернобобових і олійних культур. Що до останніх, то, сою, ріпак і соняшник часто важко збирати без десикації через нерівномірність дозрівання.

Крім того, ці культури схильні до ураження хворобами (особливо шкідливі біла і сіра гнилі) й осипання насіння, тому їх своєчасне збирання має велике значення і забезпечує збереження врожаю. Штучне підсушування рослин сприяє припиненню розвитку хвороб, збереженню більш високих якісних показників олієнасіння та полегшує проведення збирання врожаю.

Так, на посівах соняшнику, ураженого білою чи сірою гниллю, десикацію проводять при вологості насіння 35%. Завдяки цьому прийому кількість хворих рослин збільшується тільки на 2–4%, без десикації ураження соняшнику до збирання зростає на 22–27%. Якщо кількість хворих рослин перевищує 10%, то десикація може бути ефективною і при вологості насіння 40%.

До десикації на соняшнику вдаються ще у двох випадках. По-перше, якщо необхідне підсушування самої культури. Наприклад, проведення десикації виправдане в тих випадках, коли культура не встигає дозріти, а технологічно вже надходить час наступної агротехнічної операції. Так, часто вдаються до десикації, коли після соняшнику настав час сіяти пшеницю або несприятливі погодні умови змушують сільгоспвиробника у стислі терміни зібрати врожай, щоб підготувати ґрунт під ярі культури. По-друге, десикацію проводять для боротьби з бур’янистою рослинністю в посівах соняшнику в другій половині вегетації. В цьому випадку правильніше говорити про гербіцидну обробку, але оскільки препарати застосовуються одні й ті ж самі, то більшість аграріїв називають операцію десикацією.

Завдяки десикації соняшнику, ураженого білою чи сірою гниллю, кількість хворих рослин до збирання збільшується лише на 2–4%, без десикації ураження культури зростає на 22–27%
Завдяки десикації соняшнику, ураженого білою чи сірою гниллю, кількість хворих рослин до збирання збільшується лише на 2–4%, без десикації ураження культури зростає на 22–27%

При вирощуванні ріпаку десиканти застосовують переважно не для боротьби з бур’янами, а для підсушування культури. Як і у випадку з соняшником, цей прийом сприяє збереженню врожаю і запобігає розвитку основних хвороб. Ріпак має таку особливість: верхні стручки дозрівають швидше, ніж нижні. А у сої, наприклад, все відбувається з точністю до навпаки. Тому проведення десикації в більшості випадків буває виправданим як із технологічної, так і з економічної точки зору.

ГЛІФОСАТ ЧИ ДИКВАТ

На сьогодні в Україні зареєстровано широку лінійку препаратів для десикації. Їх випускають, як правило, на основі ізопропіламінної і калієвої солі гліфосату кислоти, диквату і глюфосинату амонію. Ці діючі речовини відрізняються, головним чином, швидкістю та механізмом дії.

Так, наприклад, гліфосат – це системний гербіцид, термін дії якого становить не менше ніж сім днів залежно від умов (складу бур’янів і етапу їх розвитку). Дикват – контактна речовина з терміном дії в середньому три-сім днів – також залежно від умов застосування.

Десикантів на ринку дійсно багато. Значна частина з них – це препарати на основі диквату. Відмінність між ними полягає у вмісті діючої речовини в літрі препарату. Однак навіть якщо вміст д.р. однаковий, ефективність препаратів може істотно відрізнятися, так само як і ціна. Дикват дибромід, що входить до складу десикантів, складається з дикват-іона і двох іонів брому. Неякісні продукти можуть містити практично вдвічі менше дикват-іона, ніж якісні. Тож не дивно, що одні десиканти працюють швидше, інші – повільніше.

Крім того, відрізняється також і формуляція. Інноваційні препарати завдяки наявності спеціальних компонентів забезпечують більш якісне, рівномірне покриття цільових об’єктів робочим розчином.

Використання гліфосатів як десикантів має свої плюси й мінуси, які стають більш очевидними при порівнянні зазначених продуктів, наприклад, з дикватами.

Основне, на що варто орієнтуватися при виборі препарату, – це як швидко треба висушити посіви і які технологічні операції планується проводити після збирання.

Так, дикват-іон – порівняно «швидкий» десикант, він висушує цільовий об’єкт за п’ять–сім днів, гліфосату потрібно 10–12 днів. Однак низька швидкість дії гліфосату не є його недоліком. Швидше це додаткова можливість диверсифікувати строки збирання. І деякі передові агрономи успішно цим користуються, комбінуючи в бакових сумішах диквати та гліфосати.

Читати по темі: Ефективний фунгіцидний захист насіння зернових культур

На думку деяких фахівців, диквати більш ефективні проти однорічних широколистих об’єктів, тоді як гліфосати – проти злакових, як однорічних, так і багаторічних. Диквати краще працюють при застосуванні на старіючих рослинах, а для гліфосатів бажано обирати цільові об’єкти, що активно ростуть.

Застосування гліфосатів найбільш виправдане на посівах, дуже засмічених кореневищними і коренепаростковими бур’янами, такими як пирій, осот, березка та ін. Такий препарат діє системно, в тому числі й на кореневу частину бур’янів. А при використанні диквату вона не зазнає впливу.

Отже, якщо ви збираєтесь оброб­ляти широколисті культури, не засмічені багаторічними бур’янами, то можна використовувати десиканти на основі дикват-іонів. Якщо в посівах багато злакових, в т. ч. багаторічних бур’янів і вони активно вегетують, а у вас в запасі є 10–12 днів до збирання, то перевагу варто віддати препаратам на основі гліфосатів.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ДЕСИКАНТІВ

Оскільки препарати на основі дикватів є контактними, норма виливу при їх використанні буде більшою, ніж для гліфосатовмісних. Так, якщо витрата робочого розчину для гліфосату в середньому може становити 80–100 л/га, то для диквату – не нижче ніж 150 л/га. Крім того, якщо після використання препаратів на основі диквату підуть дощі, це може сприяти подальшому розвитку бур’янів. У 70–80% випадків через пару тижнів після збирання основної культури може знадобиться додаткова обробка гліфосатом, тоді як після застосування гліфосатвмісних десикантів поле залишається чистим, і додаткові гербіцидні обробки не потрібні.

Диквати також дуже чутливі до кислотності води: оптимальний рівень pH 5–6. Щоб домогтися цього показника, рекомендується застосовувати стабілізатор кислотності.

Використання гліфосатвмісних препаратів, звісно, теж має свої особливості. Наприклад, експозиція гліфосату має становити не менше ніж три години. Якщо дощі змиють д.р. раніше, близько половини ефективності буде втрачено.

А ЯК ЩОДО ГЛЮФОСИНАТУ АМОНІЮ?

Існують також препарати для десикації на основі глюфосинату амонію. Ця діюча речовина відрізняється від диквату механізмом дії, а отже, має свої плюси й мінуси.

Гербіцидна активність глюфосинату амонію ґрунтується на інактивації ферменту синтезу глютаміну (важливої амінокислоти). Загибель рослин відбувається внаслідок численних порушень метаболізму, а як десикант препарат викликає відтік запасних жирів, білків і цукрів у плоди та насіння. Відтак відбувається швидке інгібування фотосинтезу (впродовж двох-восьми годин) із подальшим довготривалим пошкодженням фотосинтетичного апарату та зниження біосинтезу білка внаслідок нестачі азоту.

Дикват відноситься до хімічного класу «похідні біпірідилію» і має інший механізм дії – потрапляючи в рослини, він утворює високоактивні радикали, які викликають значне пошкодження мембран і клітин рослини.

Препарати, що містять як дикват, так і глюфосинат амонію, – контактні. Дикват забезпечує трохи більшу швидкість десикації порівняно із глюфосинатом амонію. З одного боку, це добре. Однак, з іншого, за рахунок швидкого висушування на таких культурах, як ріпак, соя, горох може виникати розтріскування бобів і стручків, наслідком чого стануть втрати врожаю. Глюфосинат амонію проявляє більш м’яку дію, і процес десикації протікає природніше. Збирання врожаю можна проводити на 5–12-й день після використання препарату – залежно від норми витрати препарату, умов застосування та маси вегетативної частини культури.

Крім того, при застосуванні препарату на основі глюфосинату амонію зберігається міцність стебла культури, отже, під час збирання немає проблем вилягання. Завдяки особливостям механізму дії глюфосинат амонію також пришвидшує надходження білків і цукрів, жирів у плоди та насіння після обробки, роблячи їх виповненими. З огляду на цю особливість його застосування буде актуальним для десикації насіннєвих посівів.

Водночас, оскільки глюфосинат амонію, як і дикват, діє контактно, необхідно забезпечити гарне покриття листків культури робочим розчином (обсяг можна збільшити до 300 л/га). При цьому глюфосинат амонію, на відміну від продуктів на основі диквату, менш вимогливий до чистоти води – дикват більш активно поглинається розчиненою в воді ґрунтовою органікою.

Оптимальним для десикації соняшнику вважається термін, коли вологість насіння становить 30–35%, тобто через 40–45 днів після масового цвітіння. У цей час налічується 50–60% рослин із жовтими, 20–30% – з жовто-бурими і 10-20% – з бурими кошиками
Оптимальним для десикації соняшнику вважається термін, коли вологість насіння становить 30–35%, тобто через 40–45 днів після масового цвітіння. У цей час налічується 50–60% рослин із жовтими, 20–30% – з жовто-бурими і 10-20% – з бурими кошиками

ВИБІР СПОСОБУ ОБРОБКИ

Якщо говорити про соняшник і ріпак, то десикацію краще проводити за допомогою авіації, оскільки при використанні польових обприскувачів механічний вплив на культуру практично неминучий, що спричиняє пошкодження посівів і осипання культур. Не завжди вдається працювати в міжрядді, й далеко не у всіх сільгоспвиробників є парк польових обприскувачів із необхідним кліренсом. Особливо це стосується соняшнику, висота якого часто перевищує максимально можливий кліренс більшості обприскувачів.

Водночас незалежно від способу використання – наземного чи авіаційного, в жодному разі не можна скидати з рахунків об’єм робочого розчину при проведенні десикації. Далеко не у всіх випадках допустиме використання МО, а тим паче УМО. Коли йдеться про десикацію препаратами, що містять дикват, то для них критично важлива ступінь покриття цільових об’єктів. Дикват –
це контактна діюча речовина, і для його високої ефективності обприскувальна апаратура має забезпечувати нанесення 50–60 крапель робочого розчину на квадратний сантиметр поверхні цільового об’єкта в верхньому і хоча б середньому ярусі стеблостою культури. Якщо техніка, яка працює в сегменті МО, здатна на це, то, напевно, її можна розглядати як обладнання для нанесення десикантів. Однак на практиці це буває вкрай рідко.

А як щодо дронів? Дрони використовують для ультрамалооб’ємного обприскування з нормою виливу від одного до п’яти літрів. При цьому всі зареєстровані на сьогодні десиканти, щоб забезпечити якісне нанесення, слід використовувати у вигляді робочих розчинів, тобто змішувати з водою в певній пропорції. Для цього способу потрібні спеціальні препаративні форми, яких поки що немає. До того ж через особливості конструкції дронів при маневруванні вони часто не забезпечують стабільну норму внесення.

Та все ж цей метод дуже перспективний для використання в системі точного землеробства, де застосовується диференційоване внесення агрохімікатів.

Що ж до гліфосатів, то завдяки своїй системній дії вони набагато більше придатні для МО обприскування.

Загалом експерти констатують, що малооб’ємне обприскування може використовуватися для десикації. Головне – щоб техніка була добре відрегульована, дотримувалися необхідні умови для обробки, а розмір краплі становив менше ніж 100 мікронів.

ПОШИРЕНІ ПОМИЛКИ ПРИ ДЕСИКАЦІЇ

Хоча на перший погляд десикація може здатися простою технологічною операцією, виконати її грамотно вдається далеко не всім підприємствам. І причини цього бувають найрізноманітнішими.

Досить часто зустрічаються помилки при виборі фази проведення десикації. Так, якщо провести її раніше від оптимальних строків, то існує ризик втрати у кількості та якості врожаю (зокрема, вмісту олії в олійних культур).

У проведених дослідах при обробці посівів соняшнику десикантом у період, коли вологість насіння становила 42–46%, урожай знизився на 2,4–3,9 ц/га. Оптимальним є термін, коли вологість насіння становить 30–35%, – через 40–45 днів після масового цвітіння. У цей час налічується 50–60% рослин із жовтими, 20–30% – з жовто-бурими і 10-20% – з бурими кошиками.

На ділянках, де рослини уражені сірою або білою гниллю до 15%, цю роботу необхідно починати дещо раніше, при вологості насіння 36–38%, що дає можливість локалізувати в полі вогнища ураження і скоротити подальше поширення хвороб.

Іще одна поширена помилка – порушення норм виливу, що негативно впливає на якість внесення десикантів. Так, наприклад, звичайними струменевими розпилювачами не обійтися, якщо рослини (не має значення, бур’яни чи оброблювана культура) мають добре розвинену листкову поверхню. В цьому випадку знадобляться інжекторні різноспрямовані розпилювачі, здатні обробити максимум листкової поверхні. Особливо це важливо для контактних препаратів.

Звісно ж, значення має і правильний вибір дозування десикантів. Як правило, агрономи його зменшують. Тим часом для культур із великою вегетативною масою експерти рекомендують застосовувати максимальну норму витрати препарату, а на ячмені – мінімальну. Щоправда, потрібно ще брати до уваги вихідну вологість і засміченість посівів.

До основних помилок при проведенні десикації також можна віднести і порушення температурного режиму (оптимально +20…+25°С), обробку в умовах низької вологості повітря (оптимально близько 60%), високу швидкість обприскувача при обробці, високий або, навпаки, низький тиск у системі обприскувача. Також необхідно брати до уваги вологість насіння культури перед початком десикації.

Загалом, для запобігання помилкам при роботі з десикантами необхідно суворо дотримуватися регламенту застосування продукту і рекомендацій, розроблених фахівцями компаній – виробників десикантів.

Юрій Гринько, Олександр Олійник, оглядачі

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2021

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Погода

Kyiv
чисте небо
14.3 ° C
16.2 °
14 °
72 %
2kmh
0 %
Чт
16 °
Пт
20 °
Сб
17 °
Нд
17 °
Пн
10 °