Поширення карантинних хвороб рослин і фітонематод в Україні

Класичними прикладами катастрофічних наслідків ураження рослин збудниками хвороб є Ірландський картопляний голод (Irish potato famine), спричинений грибоподібним організмом Phytophthora infestans (Mont.) de Bary у 1840­-х роках, руйнівне ураження плантацій кави на Цейлоні збудником іржі Hemileia vastatrix Berk. & Br. у 1860­-х роках та Великий бенгальський голод (Great Bengal Famine), причиною якого стало ураження посівів рису грибом Helminthosporium oryzae (Breda de Haan) Shoemaker у 1943 р. Іншим яскравим прикладом впливу хвороб рослин на ландшафт країни в цілому є загибель у середині XX століття 80% дерев американського каштану (Castanea dentata (Marsh.) Borkh.) у результаті ураження грибом Cryphonectria parasitica M.E. Barr.

Прикладами загрозливого поширення збудників хвороб рослин на сьогодні є нові і більш вірулентні штами іржастих грибів Puccinia graminis Pers. та Puccinia striiformis West., а новий патотип P. infestans швидко витіснив інші генотипи збудника фітофторозу. Хвороба Пірса, яку спричиняє бактерія Xylella fastidiosa Well et al., знищила мільйони оливкових дерев в Італії, а також загрожує іншим європейським і середземноморським країнам. Серед нематод найбільш економічно важливими групами у світовому масштабі є ендопаразити з родів Heterodera і Globodera (цистоутворюючі) та з роду Meloidogyne (галоутворюючі). Зокрема, значний вплив на природні екосистеми Африки, Північної Америки, Азії та Європи має нематода Bursaphelenchus xylophilus (Steiner & Bhhrer) Nickle, яка уражує соснові ліси.

Перелік регульованих шкідливих організмів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України № 397 від 16.07.2019, налічує 70 видів збудників хвороб рослин (60 видів – у списку А­-1 «Карантинні організми, відсутні в Україні», п’ять видів – у списку А­-2 «Карантинні організми, обмежено поширені в Україні», п’ять видів – у списку «Регульовані некарантинні шкідливі організми») та 12 видів нематод (дев’ять видів – у списку А-­1, один вид – у списку А­-2 і два види – у переліку регульованих некарантинних шкідливих організмів).

Читати по темі: Рекомендації щодо застосування ЗЗР в умовах стресів

Загрозливою, на нашу думку, може стати ситуація з карантинним станом в Україні у зв’язку зі спрощенням фітосанітарних заходів і процедур в умовах воєнного стану згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2022 р. № 398 «Деякі питання здійснення фітосанітарних заходів та процедур, заходів державного контролю у сферах ветеринарної медицини, безпечності та окремих показників якості харчових продуктів в умовах воєнного стану», що може збільшити ризики проникнення на територію України шкідливих організмів рослин із карантинним статусом.

Метою нашої роботи був аналіз динаміки поширення карантинних видів збудників хвороб рослин і фітонематод на території України впродовж 2015–2023 рр.

ПАСМО ЛЬОНУ

Збудник хвороби – гриб Mycosphaerella linicola Naumov. Це карантинна хвороба, яка уражує льон звичайний (Linum usitatissimum L.), особливо його екотипи: довгунець і олійний льон. Збудник хвороби може уражувати й дикі види льону (Linum marginale Planchon), який зустрічається в Австралії, та льон вузьколис­тий (Linum bienne Miller), що росте і в Україні. Уперше пасмо льону було виявлене в Аргентині 1911 року, а в Україні – у 1973 р. в Житомирській області. На сьогодні хвороба поширена на всіх континентах (рис. 1), в Україні належить до списку А-­2 Переліку регульованих шкідливих організмів.

Площі під льоном в Україні зазнали суттєвих змін. Якщо у 1990 р. льон­-довгунець вирощували на площі 169,4 тис. га, то в 2010 р. ці площі скоротилися до 1,0 тис. га. Площа під льоном олійним зростала з 4,0 тис. га у 1990 р. до 68,0 тис. га у 2015 р., після чого почалося різке зниження посівних площ до 13,7 тис. га у 2020 р. (рис. 2). З 2021 по 2023 р. площі під льоном олійним зросли до 47,5 тис. га. Однією з причин зниження площ як під льоном-­довгунцем, так і під олійними льоном є ураження посівів пасмом і накладання карантину на виявлені осередки поширення хвороби.

Площі посівів льону, на яких виявлено пасмо, упродовж 2015–2020 рр. були зареєстровані в трьох областях: Житомирській, Львівській і Чернігівській із загальною площею вогнищ 225–767 га. З 2021 р. пасмо реєструють у Львівській, Чернігівській та Миколаївській областях із загальною площею зараження 8042 га. Найбільші площі льону, заражені збудником пасма, зафіксовано в Миколаївській області – 7500 га (рис. 3).

РАК КАРТОПЛІ

Збудник хвороби – гриб Synchytrium endobioticum (Schilbersky) Percival. Це хвороба, яка належить до списку А­-2 Переліку регульованих шкідливих організмів. Збудник уражує картоплю (Solanum tuberosum L.), її диких родичів (Solanum spp.), а також дурман індійський (Datura metel L.). Первісним ареалом патогена є Південна Америка (Андійський регіон), звідки він поширився наприкінці XX ст. в Північну Америку та Європу. Перші вогнища хвороби в Європі були відзначені в Австро­-Угорщині у 1888 р. Сьогодні хвороба поширена, переважно, в країнах Європи (рис. 4). На території України рак картоплі вперше виявили в 1935 р. у Хмельницькій області.

За даними Державної служби статистики України, площа, відведена під картоплю, у період 2015–2022 рр. становила 1,204–1,325 млн га (рис. 5). У 2023 р. картоплю вирощували на площі 0,880 млн га. Варто зазначити, 98% площ під культурою в Україні знаходяться в господарствах населення.

Площі, на яких зареєстровано рак картоплі в Україні, впродовж досліджуваного періоду суттєво не відрізнялися за роками: 2307–2554 га. У період 2015–2018 рр. хворобу реєстрували в шести областях: Вінницькій, Житомирській, Закарпатській, Івано­-Франківській, Львівській та Чернівецькій із найбільшими площами зараження в Закарпатській області (2198 га). У 2019 р. хворобу не було зареєстровано в Житомирській, а в 2020 р. – і у Вінницькій області. Проте з 2021 р. до переліку областей із зараженими збудником раку картоплі площами додалася Волинська область. Таким чином, станом на 1.01.2024 хворобу зареєстровано в п’яти західних областях України із загальною площею зараження 2314 га (рис. 3).

БУРА ГНИЛЬ КАРТОПЛІ

Це хвороба, яка вперше була описана наприкінці XIX ст. на півдні США та в Південній Америці. Збудник хвороби (бактерія Ralstonia solanacearum (Smith) Yabuuchi et al.) уражує широке коло культурних і дикорослих рослин, із яких найбільше економічне значення має ураження культур із родини пасльонових (картопля, помідори, перець, баклажан і тютюн). Нині хвороба зареєстрована на всіх континентах, а найбільшого поширення вона набула в Південній Америці. В Україні збудник бурої гнилі картоплі віднесено до списку А­-1 Переліку регульованих шкідливих організмів.

В Україні осередки розвитку бурої гнилі картоплі виявляли з 2016 р. на площі 70 га в Житомирській області (рис. 5). У 2019 р. нові вогнища зараження рослин збудником були зареєстровані також у Тернопільській та Чернігівській областях, і загальна площа, на якій було виявлено буру гниль картоплі, зросла до 183 га. У 2020 р. хворобу реєстрували в Тернопільській і Житомирській областях на загальній площі 113 га (рис. 3).

ЗОЛОТИСТА КАРТОПЛЯНА НЕМАТОДА

Збудник хвороби – Globodera rostochiensis (Wollenweber) Beh­rens. Це вид цистоутворюючих нематод, що уражують корені картоплі, яка є основним живителем паразита. Крім картоплі, нематоди можуть інфікувати й інших представників родини пасльонових, які є потенційними живителями збудника. Золотиста картопляна нематода (ЗКН) поширилася в Європу в середині XX ст. з Андійського регіону (Південна Америка). Нині вид зустрічається на всіх континентах (рис. 7). В Україні вперше ЗКН виявили в 1961 р., на сьогодні входить до списку А-­2 Переліку регульованих шкідливих організмів.

У 2015 р. глободероз, збудником якого є ЗКН, зареєстровано у 17 областях України на площі 4688 га. Вільними від паразита були Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Полтавська й Херсонська області. Найбільші площі зараження – в Сумській (1089 га), Волинській (913 га), Чернігівській (804 га) та Рівненській (696 га) областях. У 2016 р. до переліку областей із площами, зараженими ЗКН, додалася Херсонська область. До 2019 р. площі, на яких був зареєстрований збудник глободерозу картоплі, суттєво не змінювалися й варіювали в межах 4227–4655 га. При цьому значно збільшилися заражені площі в Тернопільській області – до 864 га, у Сумській зменшилися до 684 га. З 2020 р. із переліку заражених ЗКН областей було виключено Луганську, Харківську й Херсонську області. Почали зменшуватися й площі зараження збудником глободерозу: з 3570 га у 2020 р. до 2892 га у 2023 р. (рис. 5). Станом на 1.01.2024 ЗКН зареєстровано в 15 областях України із найбільшими площами зараження в Тернопільській (868 га), Чернігівській (638 га) і Рівненській (429 га) областях (рис. 3).

ВІРУСНЕ НЕКРОТИЧНЕ ПОЖОВТІННЯ ЖИЛОК, АБО РИЗОМАНІЯ БУРЯКУ

Збудник – вірус Beet necroticyellow vein virus. Це хвороба, яка вперше була описана в Північній Італії в 1959 р. на рослинах цукрового буряку. Збудник уражує всі культивовані форми буряку, шпинат, а також дикорослі види родини амарантових (Amaranthaceae), пасльонових (Solanaceae), айстрових (Asteraceae), шорстколистих (Boraginaceae), гречкових (Polygonaceae), подо­рожникових (Plantaginaceae), портулакових (Portulacaceae), паро­листових (Zygophyllaceae). В наш час ризоманія поширена в біль­шості країн Європи, частині країн Азії, у США, Бразилії, Єгипті, Марокко, Тунісі та ПАР (рис. 8). В Україні перші вогнища хвороби виявлені в 1997 р.. Нині збудник хвороби має обмежене поширення в Україні й належить до списку А-­2 Переліку регульованих шкідливих організмів.

Площі цукрового буряку в Україні в 2015–2023 рр. варіювали в межах від 183,8 тис. га у 2022 р. до 313,6 тис. га в 2017 р. (рис. 9). Спостерігається суттєве зменшення площ, заражених збудником ризоманії буряку. У 2015 р. хворобу реєстрували в семи областях України (Він­ницька, Житомирська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська та Чернігівська) на загальній площі 1894 га із найбільшими площами зараження в Львівській області – 1467 га. У 2017 р. із переліку областей, де фіксували ризоманію, виключили Черкаську область, а в Львівській області площа зараження скоротилася до 154 га. У 2018 р. хворобу реєстрували у Вінницькій, Житомирській та Хмельницькій областях на загальній площі 232 га, а в 2019–2020 рр. – лише у Хмельницькій області з площею 0,48 га. З 2021 р., крім Хмельницької області, до переліку заражених областей внесли Миколаївську область із площею зараження 144 га. Станом на 1.01.2024 ризоманія в Україні зареєстрована в Миколаївській та Хмельницькій областях на загальній площі 144,48 га (рис. 3).

БАКТЕРІАЛЬНИЙ ОПІК ПЛОДОВИХ

Збудник – бактерія Erwinia amylovora (Burrill) Winslow, Broad­hurst, Buchanan, Krumwiede, Ro­gers & Smith. Це хвороба, що уражує культурні й дикі види з родини розоцвітих (Rosaceae), особливо яблуню й грушу. Уперше хвороба була описана ще в 1780 р. у США, звідки патоген поширився в Європу, Азію, північні країни Африки та Нову Зеландію (рис. 10). В Україні перші осередки поширення хвороби було виявлено в 2007 р. в Закарпатській і Чернівецькій областях на загальній площі 45,9 га. Наразі збудник хвороби належить до списку А­-2 Переліку регульованих шкідливих організмів.

У 2011 р. бактеріальний опік в Україні виявили також у Вінницькій, Львівській та Рівненській областях на загальній площі 61 га. У 2015 р. хвороба була зареєстрована у Волинській, Івано-­Франківській, Кіровоградській та Рівненській областях на площі 23,7 га (рис. 11). Найбільші площі фіксували у Волинській області – 14,7 га. У 2016 р. карантин було знято в Івано­-Франківській, а в 2017 р. – і в Рівненській області. З 2019 р. бактеріальний опік реєструють лише у Волинській області (Володимир-­Волинській р­-н) на площі 14,7 га (рис. 3).

ПОТІВІРУС ШАРКИ, АБО ВІСПА СЛИВИ

Збудник – Plum pox potyvirus. Це хвороба, яка уражує види роду Prunus L. (основні живителі – абрикос звичайний, слива домашня, персик звичайний і слива китайська), а також родів Spiraea L. та Tilia L. Уперше хворобу описано в 1914 р. у Болгарії, звідки шарка поширилася майже по всіх країнах Європи, в Азію, Єгипет, Туніс, Канаду, Аргентину та Чилі (рис. 12). В Україні шарку сливи вперше виявили в 1966 р. у Чернівецькій області. Нині збудник хвороби належить до списку А-­2 Переліку регульованих шкідливих організмів.

У період 2015–2022 рр. шарку сливи реєстрували в чотирьох областях України: Закарпатській, Львівській, Одеській і Тернопільській. Найбільша площа вогнищ хвороби зафіксована в Закарпатській області: 3497–3956 га із 3629–3999 га загальної площі поширення (рис. 13). У 2023 р., крім зазначених областей, виявлено зараження рослин у Київській області на площі 0,001 га у Бориспільському районі (рис. 3). Загальна площа поширення шарки сливи станом на 01.01.2024 становила 3611 га.

НЕПОВІРУС КІЛЬЦЕВОЇ ПЛЯМИСТОСТІ ТЮТЮНУ

Tobacco ringspot nepovirus ура­жує понад 100 різних видів трав’янистих і деревних рослин, спричиняючи серйозні захворювання лохини (Vaccinium corymbosum L.), винограду (Vitis vinifera L.) та сої (Glycine max (L.) Merrill). Також страждають від ураження вірусом тютюн (Nicotiana tabacum L.) та деякі види родини гарбузових (Cucurbitaceae), а інфікування декоративних рослин і бур’янів часто супроводжується безсимптомним перебігом хвороби. Уперше хворобу, спричинену неповірусом кільцевої плямистості тютюну, було описано у США, звідки вірус поширився по всіх континентах (рис. 14). В Україні неповірус кільцевої плямистості тютюну входить до списку А­-1 Переліку регульованих шкідливих організмів.

У 2015 р. неповірус кільцевої плямистості тютюну зареєстровано у Житомирській, Львівській, Рівненській областях на загальній площі 520 га (рис. 15). Найбільші площі відмічалися в Рівненській області – 248 га. У 2016 р. до переліку областей із площами, зараженими неповірусом кільцевої плямистості тютюну, додалася Хмельницька область, що збільшило площу вогнищ хвороби до 626 га. У 2017 р. було знято карантин щодо зараження неповірусом у Львівській, а в 2018 р. – і в Рівненській областях. З 2018 р. хвороба реєструється в Житомирській та Хмельницькій областях на загальній площі 293 га (рис. 3).

БІЛА ІРЖА ХРИЗАНТЕМ

Збудник – гриб Puccinia horiana Hennings. Це хвороба, яка фіксується на 12 видах хризантеми та ромашки, що належать до 5 родів родини айстрових (Asteraceae): Chrysanthemum L., Nipponanthemum (Maximowicz) Ki­ta­mura, Arctanthemum (L.) Tsvelev, Leucanthemella (L.) Tsvelev та Ajania (Nakai) Bremer & Humphries. Хвороба походить із Японії, де вперше була описана в 1895 р. і почала поширюватися з 1963 р. зі зрізаними квітами. На сьогодні хвороба зареєстрована в Австралії, країнах Європи, Африки, Океанії, Північній і Південній Америці (рис. 16). В Україні збудник хвороби належить до списку А­-1 Переліку регульованих шкідливих організмів, вогнище хвороби фіксується з 2010 р. у Біляївському р­-ні Одеській області. Упродовж 2015­-2023 рр. білу іржу хризантем реєструють на площі 1,5 га в Одеській області (рис. 3).

БАКТЕРІАЛЬНЕ В’ЯНЕННЯ КУКУРУДЗИ

Збудник – бактерія Pantoea stewartii subsp. stewartii (Smith) Mergaert, Verdonck & Kersters. Це хвороба, що походить з Американського континенту й поширилася звідти в інші частини світу з насінням кукурудзи. В Європі хвороба тимчасово фіксувалася в Італії та Словенії (рис. 17). Кукурудза (Zea mays L.) є основною рослиною-­живителем патогена. Бактерія може також уражувати деякі види з родини тонконогових (Poaceae), холодкових (Asparagaceae), тутових (Moraceae). Уперше в Україні збудника ідентифіковано 2014 року в Полтавській області на площі близько 100 га. Хвороба належить до списку А­-1 Переліку регульованих шкідливих організмів.

У 2015 р., крім Полтавської області, бактеріальне в’янення кукурудзи було зареєстровано й у Тернопільській на площі 408 га. У 2016 р. хвороба стрімко поширилася ще в п’яти областях України: Житомирській, Івано­-Франківській, Львівській, Рівненській і Чернігівській. Загальна площа вогнищ зросла до 3537 га із найбільшими площами в Житомирській та Івано-­Франківській областях (1022 і 1074 га, відповідно) (рис. 18). У 2018 р. до переліку заражених збудником бактеріального в’янення кукурудзи додалася Вінницька область. Загальна площа зараження патогеном досягла 3670 га. У 2019 р. хворобу реєстрували лише у Вінницькій і Чернігівській областях на площі 191 га, а з 2020 р. її на території України не виявляють.

ВИСНОВКИ

В Україні впродовж 2015–2023 рр. фіксували осередки поширення п’яти збудників хвороб і одного виду фітонематод, які належать до списку А-­2, та три види збудників хвороб зі списку А­1 Переліку регульованих шкідливих організмів.

Дотримання фітосанітарних заходів, за даними Держпродспоживслужби України, дало можливість зменшити площу вогнищ золотистої картопляної нематоди, бактеріального опіку плодових, шарки сливи, ризоманії буряку (список А­-2) й неповірусу кільцевої плямистості тютюну (список А­-1). Площі, заражені збудниками раку картоплі (список А­-2), бурої гнилі картоплі й білої іржі хризантем (список А-­1) суттєво не змінювалися впродовж досліджуваного періоду, а бактеріальне в’янення кукурудзи, збудник якого належить до списку А-­1 Переліку регульованих шкідливих організмів, офіційно не зареєстрований на території України з 2020 р. Проте площі, заражені збудником пасма льону (список А-­2), упродовж 2015–2023 рр. збільшилися в понад 25 разів.

Станом на 2024 рік вільними від збудників хвороб рослин і фітонематод, що мають карантинний статус, залишались 8 областей України: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Полтавська, Херсонська й Харківська, а у Вінницькій, Рівненській, Сумській та Черкаській областях зареєстровано лише золотисту картопляну нематоду.

Для зменшення осередків поширення карантинних хвороб рослин усі суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з вирощуванням, зберіганням, переробкою, транспортуванням об’єктів, що можуть бути джерелом поширення інфекції карантинних хвороб рослин і фітонематод, зобов’язані дотримуватися фітосанітарних заходів.

Небезпечною є ситуація зі спрощенням фітосанітарних процедур під час воєнного стану в Україні. Тому особлива увага фітосанітарних інспекторів має бути зосереджена на моніторингу земель сільськогосподарського та іншого призначення з метою недопущення появи нових вогнищ розвитку регульованих шкідливих організмів.

Ю. С. Голячук, канд. біол. наук, ДУ «Львівська фітосанітарна випробувальна лабораторія Держпродспоживслужби», Г. О. Косилович, канд. біол. наук, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2026