Цього року чимало посівів кукурудзи уражені пухирчастою сажкою. Небезпека хвороби полягає у значному недоборі урожаю внаслідок ураження різних органів рослин, безплідності качанів за умов раннього їх зараження, а також загибелі уражених молодих рослин.
На величину втрат урожаю впливають кількість, розмір та розташування пухирів на одній рослині. Пухирі великих розмірів спричиняють втрати близько 60% і більше, середньої величини – 25%, невеликі – 10%.
Рослини кукурудзи найбільш сприйнятливі до зараження від фази 4-6 листків до початку молочної стиглості, оскільки гриб (збудник хвороби) здатний уражувати тільки молоді меристематичні тканини.
У місцях ураження утворюються характерні пухирчасті здуття різної форми та розміру від невеликих – до 15 см і більших в діаметрі.
Розвиток здуттів починається з блідих, злегка припухлих плям, які швидко збільшуються і за 2-3 тижні перетворюються у великі жовна блідувато-рожевого або зеленкувато-жовтого кольору.
На ступінь розвитку пухирчастої сажки дуже впливають погодні фактори. Висока температура й умови, коли періоди достатньої вологи чергуються з її дефіцитом, є сприятливими для розвитку хвороби.
У роки, коли в період вегетації дощі випадають нерівномірно, пухирчастої сажки буває дуже багато, але тривалі посухи є несприятливими для її розвитку. Ураженість рослин завжди більша при низькій (40% і нижче) або високій (80% і вище) вологості ґрунту, ніж при оптимальній (60%).
Розвиток хвороби також залежить від цілісності оболонок жовен при перезимівлі в полі: спори у незруйнованих жовнах дуже стійкі проти несприятливих осінніх та зимових умов, а у розпорошеному стані швидко гинуть. Поширенню пухирчастої сажки сприяє також пошкодження рослин шведською мухою та іншими комахами.
Боротьба з цим захворюванням полягає, головним чином, у знищенні джерел інфекції, а також у створенні умов, які підвищують опір рослинного організму хворобі. До таких заходів належать агротехнічні прийоми:
- правильне чергування культур у сівозмінах. У сівозміні кукурудза не повинна перевищувати 25-30% площі. Спори гриба добре зимують у ґрунті на глибині 5-20 см та на поверхні серед пожнивних решток, але за 2-3 роки майже повністю втрачають свою життєздатність;
- просторова ізоляція між посівними і товарними посівами, між тогорічними площами й посівами нинішнього сезону. Насіннєві ділянки повинні бути розміщені на відстані не менше ніж 0,5 км від товарних посівів;
- сівба гібридним насінням першого покоління та добір здорового насіннєвого матеріалу;
- забезпечення повноцінного живлення макро- і мікроелементами, що підвищує стійкість кукурудзи до захворювання і стимулює імунітет;
- оптимальні строки та норми висіву;
- захист посівів від будь-якого пошкодження та від шкідників;
- подрібнення і заорювання пожнивних рослинних залишків, своєчасне проведення зяблевої оранки. Теліоспори пухирчастої сажки гинуть за глибокого заорювання (на 25 см і глибше);
- збираючи врожай, кукурудзу слід скошувати якомога нижче, аби знищити шкідливу ентомофауну (кукурудзяного метелика, совок), що переносять хвороби та часто зимують у стеблах рослин.
