
Одним лише вапнуванням можна покращити врожайність сільгоспкультур більше ніж на 20%. Вапно поліпшує структуру ґрунту, робить доступними для культур елементи живлення, підтримує гігієну ґрунту і позитивно позначається на його родючості. У цій статті експерт дає десять порад щодо вапнування ґрунтів.
Вапнувальні матеріали – мультифункціональні добрива. Вони забезпечують надходження у ґрунт іонів кальцію (Са2+) і магнію (Мg2+) – хімічних елементів, які є одними з основних в живленні рослин. Але цінність їх полягає насамперед у тому, що вони регулюють рівень кислотності ґрунтів, знижуючи її, впливають на ґрунтову структуру, а відтак – на врожайність культурних рослин.
ЗАБЕЗПЕЧИТИ СТРУКТУРУ
Ґрунт має надавати рослинам не лише поживні речовини, а й, насамперед, чудову можливість для розвитку коренів, а також гарантувати доступ води. Він також вирішує завдання щодо забезпечення киснем кореневих систем і ґрунтової біоти – організмів і мікроорганізмів. Тільки той ґрунт, який відрізняється постійністю своєї структури, є оптимальним для проростання коріння, відведення опадів, збереження доступної для рослин вологи та забезпечення повітрообміну.
Найкращою ґрунтовою структурою вважається та, що утворена агрегатами, які з’явилися внаслідок процесів життєдіяльності у ґрунті. Для отримання такої структури ґрунтовій біоті необхідно чимось живитися, і тут стають у пригоді залишки рослинної маси та коренів. Сприяє процесу захисний «покрив» із рослин або шару мульчі.
І те й інше доступне після збирання зернових за умови, що солома не буде заорюватися і просто по ній посіють проміжну культуру. Якщо до цього додати вапнування і тим самим посилити концентрацію кальцію в ґрунті, то формування дрібноагрегатної структури гарантоване: при достатній кількості іонів кальцію в ґрунті будуть утворюватися необхідні комплекси частинок глини та гумусу.
ОЦІНИТИ ПОТРЕБУ
Лабораторний аналіз ґрунтів надає інформацію про їх забезпеченість елементами живлення. При цьому також вимірюється рівень кислотності – оцінюється концентрація іонів водню, після чого робиться висновок про ґрунтову реакцію – кислотну або лужну. Виходячи з отриманого значення pH, а також типу ґрунтів, розраховується потреба у вапнувальних матеріалах (табл. 1). У німецькій системі класифікації ґрунтів за рівнем їх забезпеченості елементами живлення і потреби в добривах еталоном виступає клас С (всього класів п’ять – від А до Е, табл. 2). Саме для цієї категорії характерний оптимальний рівень насичення колоїдного розчину на 70–85% іонами кальцію (Са2+) і на 10–15% – іонами магнію (Мg2+), решта припадає на іони калію (К+) і водню (Н+). До цих показників слід прагнути. Оптимальним (збалансованим) вважається рівень кислотності pH = 7,0, але для кожного типу ґрунтів оптимум усе ж свій (табл. 3).
НА ПЕРЕУДОБРЕНИХ ҐРУНТАХ
У більшості випадків втрати кальцію в ґрунті пов’язані з природними процесами утворення вуглекислоти. Кальцій витрачається і при нейтралізації кислот, що утворюються з хімічних елементів атмосфери, а також у результаті розщеплення сечовини або сірковмісних добрив. Якщо в результаті обстеження ґрунтів виявляється надлишок калію і магнію (класи ґрунтів D і Е), то ґрунти вважаються переудобреними, і в цьому випадку вапнування необхідно проводити тільки для оптимізації ґрунтової структури.
Доза внесення вапна розраховується на три роки і визначається в центнерах оксиду кальцію на гектар (ц СаО/га). Один центнер СаО відповідає приблизно центнеру негашеного вапна, двом центнерам карбонату кальцію або чотирьом центнерам дефекату (відходи цукрової промисловості). Емпіричним шляхом було встановлено, що щорічна доза внесення карбонату кальцію на здорових ґрунтах має становити тонну з розрахунку на гектар. Якщо вапнування ґрунтів проводиться один раз у кілька років, відповідно збільшують кількість внесеного вапна.
ПОВЕРНУТИ ЗДОРОВ’Я КИСЛИМ ҐРУНТАМ
Якщо говорити про кислі ґрунти, то тут вапнування проводиться в оздоровчих цілях. Із внесенням вапнувальних матеріалів необхідно прагнути досягти нейтрального рівня pH. Нейтралізуючи кисле середовище ґрунтів, можна збільшити врожайність сільгоспкультур більше ніж на 20%. Однак слід не забувати, що ґрунтова кислотність не зникає після одноразового вапнування. Процедуру слід періодично повторювати залежно від конкретних ґрунтово-кліматичних умов.
ВИЯВИТИ НЕЗВ’ЯЗАНЕ ВАПНО
Важкі ґрунти, що характеризуються рівнем кислотності pH = 7, вирізняються вмістом в них незв’язаного вапна. Його наявність можна встановити на ґрунтовій пробі за допомогою використання розчину соляної кислоти. Якщо колоїдний розчин насичений кальцієм та магнієм і незв’язане вапно присутнє в надлишку, то вони вступлять з кислотою в реакцію, що супроводжується спінюванням (кипінням) з виділенням газу або хоча б потріскуванням. Якщо ґрунтова проба сильно покривається піною, як шипуча таблетка аспірину, – перед вами ґрунт, насичений вапном, що не потребує додаткового вапнування.
ОБРАТИ ПРАВИЛЬНИЙ ЧАС
Якщо за результатами лабораторних досліджень встановлено, що ґрунти потребують вапнування, то період відразу ж після збирання зернових є найбільш оптимальним часом для внесення вапнувальних матеріалів. Поверхня ґрунту в цей період має хорошу несучу здатність, а вапно може бути закладене разом із пожнивними залишками при лущенні стерні.
ЗНАЙТИ ПОТРІБНИЙ МАТЕРІАЛ
Карбонат кальцію (СаСО3) містить від 40 до 50% оксиду кальцію і рекомендується для легких і середніх за своїм складом ґрунтів. Наскільки швидко вапно вступає в реакцію – залежить від його походження і ступеня подрібнення. Швидкість вступу в реакцію оцінюється у відсотках при значенні pH = 2. Якщо при цьому рівні кислотності за 10 хвилин розчиниться 80% вапнувального матеріалу, то можна говорити про нього, як про «легкооборотний». Така, наприклад, крейда, яка буває в формі гранульованого порошку.
Якщо ґрунтам необхідний магній, слід скористатися доломітом (карбонат кальцію і магнію). Тут особливо важливий дрібний помел.
На середніх і важких за складом ґрунтах рекомендується застосовувати негашене вапно із вмістом СаО 80–90%. Його пропонують у вигляді гранул і порошку. Останній добре вносять розкидачі зі шнековими розподільниками.
ЗРОБИТИ ДОСТУПНИМИ АЗОТ І ФОСФОР
Вапнуванням кислих ґрунтів можна домогтися перетворення недоступних фосфатів заліза і алюмінію в доступні для рослин фосфати кальцію.
Оптимальний рівень кислотності сприяє покращенню стану ґрунту, нормою якого є мінералізація органічної субстанції з вивільненням азоту, фосфатів і сірки. Господарства, які мають здорові ґрунти, майже завжди відзначають негативний баланс по азоту поряд із високими врожаями, оскільки здорові ґрунти краще трансформують поживні речовини, ніж кислі або ґрунти з поганою структурою.
НАРОЩУВАТИ ГУМУC
Пожнивні залишки, органічні добрива та проміжні культури живлять ґрунтову біоту і є «базовими елементами» для утворення гумусу. На легких ґрунтах наявність гумусу особливо важлива для накопичення поживних елементів і вологи.
У випадку з гумусом важлива не його кількість, а якість. Хороший гумус утворюється при pH ґрунту 6–7,5, оскільки при цій реакції дотримується баланс бактерій і грибів у ґрунті. В умовах кислих ґрунтів розкладання органічної маси відбувається переважно під дією грибів, які «постачають» менш цінний гумус. Але з проведенням вапнування і тут можна домогтися утворення якісного гумусу. На досягнення цієї мети також має бути спрямований обробіток ґрунту з подальшим прикочуванням.
ДОТРИМУВАТИСЬ ГІГІЄНИ ҐРУНТУ
Ґрунти вважають здоровими, якщо всі форми ґрунтової біоти – бактерії, гриби, комахи, як корисні, так і шкідники, – врівноважені. І на цю рівновагу можна впливати безпосередньо за допомогою вапнування. Наприклад, при вирощуванні ріпаку негашене вапно запобігає появі капустяної кили. Воно здатне це зробити і на кислих ґрунтах: дозування тут має бути 2–4 т/га. Лужна реакція ґрунтового розчину (ґрунту з pH > 7) стримує проростання спор, а доступність кальцію поряд з підживленням бором робить клітинні тканини міцнішими, в результаті чого рослина ріпаку відрізняється стійкістю.
Негашене вапно, внесене до посіву, в окремих регіонах може вирішити проблему з польовими слимаками.
Макс Шмідт, фахівець із вапнування та ґрунтової родючості, Німеччина
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2019