Якими будуть площі посівів сої під урожай 2026 року, наразі прогнозувати складно. Аналітичні оцінки різняться, однак більшість експертів сходяться на тому, що вони можуть залишитися на рівні близько 2 млн га.
Водночас настрої аграріїв залишаються нестабільними та швидко змінюються під впливом ринку, вартості ресурсів, логістики й державного регулювання. Про це розповів Микола Биков, агроном-консультант Асоціація «Дунайська соя».
За його словами, ще донедавна ринок сої розвивався досить прогнозовано. Культура залишалася економічно привабливою, ціни влаштовували агровиробників, технології вирощування ставали зрозумілішими, а європейський ринок відкривав нові можливості збуту. У результаті площі під соєю стабільно збільшувалися і досягли піку у 2024 році.
Втім, частина господарств, які зайшли в сою без достатнього практичного досвіду, не отримали очікуваного результату. Уже в 2025 році багато хто вивів культуру із сівозміни. Додатковим стримувальним фактором стало запровадження 10% експортного мита на сою та ріпак.
«Наразі частина фермерів не розглядає сою як основну культуру та можуть замінити її іншими, на їхню думку, більш привабливими культурами. Натомість великі господарства, які вже вибудували під сою повний цикл виробництва — від технології вирощування до логістики, сушіння, зберігання і продажу, — залишаються в цій ніші стабільно», — зазначає Микола Биков.
За словами експерта, саме такі виробники формують основу ринку. Вони розглядають сою як стратегічну або одну з ключових культур у структурі господарства, подібно до кукурудзи чи соняшнику.
Водночас ситуація на ринку залишається непростою. Світова економічна нестабільність, коливання ринків і високі виробничі витрати змушують аграріїв обережніше підходити до планування посівів.
Особливо зросли витрати на пальне, добрива та інші оборотні ресурси. Попри це попит на сою залишається стабільним, а в окремих сегментах навіть зростає.
Окремим фактором впливу стали проблеми з перезимівлею озимих культур. Частину площ доведеться пересівати, і аграрії змушені обирати між кукурудзою, соняшником та соєю.
На думку Миколи Бикова, кукурудза нині виглядає менш привабливою через високі витрати та брак часу на якісну підготовку ґрунту і забезпечення необхідного рівня живлення. Тому основний вибір фактично залишається між соняшником і соєю.
Додатково на користь сої може зіграти холодна весна, яка розтягує строки посівної кампанії. Це відкриває можливість висівати сою навіть наприкінці травня або на початку червня, коли для інших культур оптимальні строки вже можуть бути втрачені.
Ще однією перевагою сої залишається менша потреба у добривах порівняно з кукурудзою. В умовах дорогих ресурсів це стає вагомим аргументом для господарств, які не змогли завчасно сформувати достатні запаси добрив.
Тому, попри всі ризики та невизначеність, експерт вважає, що критичного скорочення площ під соєю не відбудеться. Найімовірніше, вони залишаться на рівні близько 2 млн га. Водночас різкого зростання посівів, як це було у 2024 році, ринок поки не очікує.
