У 2020 році OneSoil провів масштабні експерименти з агрохолдингом ІМК – польові досліди закладалися на 50 полях. ІМК – одна з 10 найбільших аграрних компаній в Україні. Земельний банк – 123 тисячі гектарів. У холдингу вирощують кукурудзу, пшеницю та соняшник. Всі ці культури ми мали посіяти диференційовано і визначити відповідну стратегію висіву на майбутнє.
Про те, як проходили ці експерименти, скільки вдалося заощадити та заробити на них, ми поговорили з технічним директором ІМК Богданом Кривицьким і керівником відділу досліджень (R&D) агрохолдингу Олексієм Місюрою.
– Як виникла ідея про спільні з OneSoil експерименти?
Олексій Місюра: Ми давно планували спробувати диференційований посів та внесення, але не вистачало досвіду та знань у сфері GIS-аналітики. Не знали, як правильно розподіляти норми по різних зонах поля та складати карту-завдання.
Півтора роки тому Богдан познайомив мене із Всеволодом Геніним (Всеволод Генін – співзасновник OneSoil, GIS-фахівець і агрохімік, керує всіма польовими дослідами OneSoil). Він запропонував допомогти з цим розібратися.
Богдан Кривицький: Всеволод також поділився своїм досвідом роботи у інших господарствах. Ми придивилися і вирішили спробувати.
Хоча, в принципі, у нас все для диференційованого внесення було. Технічно ми оснащені. Але в чому головна цінність експериментів із OneSoil – це правильний аналіз зон неоднорідності на полі. Він потрібен, щоб з’ясувати причини низької продуктивності та, відштовхуючись від цього, зробити правильну карту для внесення добрив чи сівби.
– Які саме експерименти ви проводили?
О. М.: Ми проводили досліди з диференційованого висіву кукурудзи, озимої пшениці та соняшнику, а також із диференційованого внесення азоту. Площа експериментів лише з диференційованого висіву кукурудзи становила 2,27 тис га. Загальна площа всіх дослідів – до 5 тис. га.
– Як показує досвід, зазвичай фермери прагнуть або скоротити витрати, або збільшити врожайність. Чого ви очікували від цих експериментів?
Б. К.: Ми хотіли з’ясувати, який підхід до диференційованого висіву та внесення буде оптимальним саме на наших полях, і збільшити рентабельність. На ринку побутує стереотип, що в зоні низької продуктивності треба сіяти менше насіння та вносити менше добрив, в зоні високої продуктивності – навпаки. Так і ми думали. У підсумку вийшло інакше. До того ж, як з’ясувалося, багато залежить від гібрида або сорту культури та умов вирощування. На різних ґрунтах і за різних температур результати диференційованого висіву однієї і тієї ж самої культури можуть відрізнятися.
– Які ризики ви вбачали в таких експериментах?
Б. К.: Не скажу, що ми дуже ризикували. Я думаю, що гра того варта, і щоб знайти оптимальний спосіб застосування тих чи інших інструментів, потрібно пробувати. Інша річ, якби ми були фермером із умовним трактором МТЗ. Тоді нам, щоб просто мати можливість технологічно впровадити диференційовану сівбу, треба було б провести серйозну попередню роботу: закупити техніку, найняти людей, які зможуть займатися аналітикою і все налаштувати, і так далі. Тоді варто було б переживати.
Але з технікою, як я вже говорив, у нас проблем немає. Ми використовуємо системи автопілотування і відключення секцій на перекриттях. Добрива та будь-які інші матеріали вносимо за допомогою контролерів. У комплексі все це дає змогу заощадити суттєві гроші. Наприклад, системи відключення секцій на перекриття можуть економити до 5% матеріалів при внесенні. Коштує така система близько $5 тис, але окупається, за нашими підрахунками, за рік.
Єдине, чого нам бракувало, – це збалансований підхід до проведення дослідів. Це гарантував OneSoil.
– Розкажіть докладніше про ці досліди. Який із них був найбільш вдалим?
О. М.: Давайте почну з експерименту з диференційованого внесення карбаміду під кукурудзу. Ми тестували три норми: середня – 250 кг/га (наша стандартна норма), висока та низька – плюс-мінус 125 кг/га. У підсумку з’ясувалося, що у високопродуктивних зонах нам треба збільшувати норму внесення, а в низькопродуктивних – знижувати. У наших ґрунтово-кліматичних умовах норма ніяк не вплинула на врожайність. Виходить, ми можемо взяти 100 кг добрив із низькопродуктивної зони і перекинути у високопродуктивну. Грошей витратимо однаково, але врожайність отримаємо вищу. Результати цього досліду ми вже застосували у виробництві.
Після експериментів із соняшником і пшеницею ми дійшли висновку, що диференційований висів для цих культур не потрібен. Але є сенс зменшувати його стандартну норму. У новому сезоні так і зробимо. Залишимо лише одне-два поля з різними нормами, щоб тримати руку на пульсі.
Що ж до кукурудзи, то ми тестували п’ять виробничих гібридів. Вийшло, що чим нижче ФАО (до 350), тим краще гібрид реагує на диференційований висів. Якщо ФАО вище 350, то, швидше за все, сенсу проводити диференційовану сівбу немає. Достатньо зменшити норму висіву. Зауважу, що ці рекомендації працюють лише у ґрунтово-кліматичних умовах ІМК та на конкретних гібридах. В інших господарствах все може бути по-різному. Тому я радив би самим проводити такі експерименти, щоб визначити відповідну стратегію сівби у себе на полях.
Б. К.: Експеримент із гібридами кукурудзи я б назвав найбільш вдалим. По-перше, цей дослід був досить масштабним. У ньому брали участь 19 полів загальною площею близько 2,3 тис. га. Такій вибірці, я гадаю, можна довіряти. По-друге, результати експерименту можна вже впроваджувати у виробництві. Наприклад, ми з’ясували, що гібрид 3939 доцільно сіяти на неоднорідних полях, де зони продуктивності суттєво варіюються.
– Скільки вдалося заробити чи заощадити на цих експериментах?
Б. К.: В експериментах із кукурудзою ми отримали прибавку до врожайності в середньому 0,12 т/га. Економія насіння, за нашими підрахунками, становила $36 на га.
Результати експериментів з диференційованого внесення азоту теж потішили. Середня прибавка до врожайності зі збільшенням норми внесення карбаміду в високопродуктивних зонах поля – 0,6 т/га. Середній прибуток – $90 з гектара.
– Як ви оцінюєте цей дослід?
О. М.: На мою думку, такі експерименти важливі, тому що дають змогу сформувати власну базу з оптимальними нормами висіву культур і гібридів. На сайтах виробників насіння ці норми в дуже широкому діапазоні. Наприклад, для гібрида кукурудзи ДКС 3939 у зонах нестійкого вологозабезпечення рекомендована норма може бути в межах 65–75 тис. насінин/га. Це все одно, що сказати: «Мій точний зріст 175–200 см». Тому, щоб визначити норму висіву для свого підприємства, треба проводити експерименти у себе вдома. Польові досліди з диференційованої сівби з OneSoil це завдання вирішують.
Читати по темі: Сівозміна як засіб оптимізації витрати вологи та поживних речовин
До того ж методику визначення зон продуктивності від OneSoil можна використовувати не тільки для диференційованої сівби, а й для вибору однорідних полів при проведенні стандартних дослідів. Це допомагає скоротити похибки в експериментах через неоднорідність полів.
Б.К.: Якщо говорити про плани на майбутнє, то ми продовжимо проводити спільні досліди. Плануємо протестувати ще кілька гібридів і спробувати диференційоване внесення засобів захисту рослин та фунгіцидів. Також хочеться зрозуміти, що робити з переущільненням ґрунту, і розібратися з тим, чи може обробіток ґрунту знизити негативний вплив на продуктивність проходів техніки по полю.
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023
