Триває активний період посівної кампанії соняшнику. Саме час нагадати основні заходи, що допоможуть закласти якісний фундамент для отримання максимального врожаю за різних умов.
1. ВДАЛИЙ ПІДБІР ГІБРИДА
Одним із найвідповідальніших чинників є підбір гібрида, який найкраще проявляє себе у конкретних вихідних умовах поля та регіону вирощування. Незважаючи на високу адаптивність культури соняшнику, в тому числі, до несприятливих чинників, певні гібриди можуть краще або гірше проявляти себе за певних умов вирощування.
За типом адаптивності гібриди соняшнику класифікують на 3 групи:
1. Інтенсивні гібриди – гібриди з найбільшим потенціалом урожайності за відповідних умов вирощування. Такі гібриди рекомендовано розміщувати на полях після кращих попередників з повним забезпеченням живлення, на родючих ґрунтах та в умовах з достатнім вологозабезпеченням і запасами вологи у ґрунті. За таких умов ця ґрупа гібридів забезпечує максимальну реалізацію потенціалу в разі дотримання технологічних вимог. До гібридів інтенсивного типу в портфоліо КВС-УКРАЇНА відносяться БІЛОБА КЛП та ЕВАН.
2. Помірно-інтенсивні, або пластичні – гібриди з високим потенціалом урожайності, яку можна отримати за не найсприятливіших умов для культури у період вегетації. Ці гібриди, на відміну від гібридів інтенсивного типу, помірно вимогливі до агрофону і не допускають різкого зниження врожайності за невідповідності умов їхнім вимогам. Водночас за сприятливих умов вони мають високий потенціал продуктивності. До таких гібридів належать СУВЕКС, АРНЕТЕС СУ, ЕВАН, ОКЛАХОМА.
3. Екстенсивні гібриди здатні витримувати несприятливі чинники (бідні ґрунти, низькі дози добрив, погані попередники, високі температури, нестача опадів тощо) і не знижують урожайності за цих умов так, як гібриди більш інтенсивного напряму. До таких гібридів належать СИ ДАКСТОН, АРНЕТЕС СУ.
Вибір гібрида, адаптованого до відповідних умов та ситуації у полі, допоможе максимально реалізувати потенціал як поля, так і гібрида.
2. РОЗРАХУНОК ОПТИМАЛЬНОЇ НОРМИ ВИСІВУ ТА ПОДАЛЬШОЇ ГУСТОТИ СТОЯННЯ
Одним із важливих чинників, на який ми маємо прямий вплив, є вибір оптимальної густоти стояння рослин. Для його коректного визначення необхідно взяти до уваги:
- запаси вологи у метровому шарі ґрунту;
- регіон вирощування;
- реакцію гібрида на загущення та зрідження.
З огляду на зміни клімату та умови зволоження у період осінньо-зимового періоду, на перше місце виходять запаси вологи у метровому шарі, оскільки саме з цих та глибших шарів рослини соняшнику активно споживають вологу в найбільш відповідальні етапи розвитку (бутонізація, цвітіння, налив сім’янок). Так, у зв’язку з низькою кількістю опадів у вигляді дощу та снігу в осінньо-зимовий період у багатьох регіонах створюється складна ситуація із вологозабезпеченням, причому навіть там, де це не характерно (рис. 1).
Відтак ми радимо зважати насамперед не на традиційну для регіону густоту, а виходити з фактичних показників запасів вологи у регіоні та полі. Якщо запаси продуктивної вологи у метровому шарі понад 160 мм, що характеризуються як відмінні, то густота стояння на момент збирання може становити 60–65 тис. рослин/га, проте якщо рівень вологи у діапазоні 90–160 мм, тоді доцільно знизити густоту до рівня 45–55 тис. рослин/га. Якщо ж рівень забезпечення вологою нижче 90 мм, що характеризує його як недостатній або дуже низький, то варто розглядати густоту в діапазоні 35–45 тис. рослин/га.
Читати по темі: Еволюція рас вовчка та основні проблеми вирощування соняшнику
Густоту в межах вище описаних діапазонів можна регулювати залежно від регіону вирощування: для південних регіонів – у бік зменшення, а для західних чи північних – навпаки, у бік збільшення. Звісно, варто також брати до уваги запаси вологи залежно від попередника, наприклад, після озимих зернових цей показник завжди буде більшим. Також обов’язково варто звернути увагу на поведінку конкретних гібридів за різної густоти стояння, про що можуть детальніше проконсультувати регіональні представники КВС-УКРАЇНА.
Загалом соняшник відмінно компенсує зниження густоти стояння у разі, якщо умови надалі спостерігаються сприятливі, проте під час загущення рослини соняшнику у критичні фази страждають внаслідок дефіциту вологи та поживних речовин, а також конкуренції одна з одною, що завжди призводить до зниження врожайності.
При розрахунку норми висіву на заплановану густоту стояння завжди потрібно робити поправку на посівні якості насіння, а також збільшити заплановану норму висіву на 5–10% на випадок втрат рослин під час вегетації.
3. ВИБІР СТРОКІВ СІВБИ
Зважаючи на достатньо сухі умови навесні, дуже часто постає питання: чи доцільно висівати соняшник у ранні терміни, або ж краще орієнтуватись на оптимальні (3 декада квітня – 1 декада травня)? Перш за все, при виборі строків сівби ми рекомендуємо звертати увагу на температуру ґрунту на глибині загортання насіння, а також на те, щоб після посіву за прогнозом погоди спостерігалось подальше стале наростання температури повітря.
Насіння соняшнику починає проростати за температури 4–6°С, проте за таких умов сходи з’являються за 3–4 тижні, що дуже небажано для подальшого розвитку рослин. Оптимальною ж є температура ґрунту 10–12°С і вище: за такої температури сходи з’являються за 10–14 днів. Тому, виходячи з реалій, особливо коли господарствам не вистачає часу, щоб встигнути засіяти площі вчасно, або ж це південні регіони, де ранні посіви – це необхідність, рекомендуємо починати посів за температури ґрунту не нижче ніж 8°С. Проте варто уникати передчасного заходу в поле агрегатів, коли ґрунт незрілий або перезволожений, що часто спостерігається за ранніх строків сівби.
Вибір ранніх строків сівби є чинником, який водночас має як очевидні переваги, так і несе ризики.
Переваги:
- можливість максимально використати весняну вологу;
- більш ранні строки цвітіння, можливість уникнути високих температур і частини періоду літньої посухи;
- Нижча на кілька відсотків збиральна вологість.
Ризики:
- високі ризики тривалого періоду сходів, їх нерівномірності та зрідженості внаслідок впливу кірки, ґрунтових шкідників тощо;
- зниження ефективності протруйників у разі тривалого періоду сходів;
- ризики потрапляння під весняні заморозки;
- більш тривалий період вегетації, а відтак вища вразливість до бур’янів та хвороб.
За нашими спостереженнями, ранні строки сівби не мали сталого позитивного впливу на олійність і врожайність навіть за оптимальних умов на момент сівби, попри значну візуальну різницю в розвитку на старті вегетації (рис. 2).
За нашими спостереженнями, найбільш гнучкими та придатними до ранніх строків висіву були гібриди СУВЕКС, СИ ДАКСТОН, БІЛОБА КЛП. Найкращу ж реакцію на сівбу виключно в оптимальні строки продемонстрували гібриди ЕВАН та ОКЛЛАХОМА.
Отож, ми рекомендуємо страхувати ризики та висівати соняшник як у ранній, так і в оптимальні терміни. Проте варто віддавати перевагу оптимальним термінам і засівати основну частину площ саме в цей період, який є більш стабільним і забезпечує швидший та більш прогнозований розвиток рослин.
4. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКІСНИХ І РІВНОМІРНИХ СХОДІВ
Іншим важливим чинником є забезпечення якісних сходів. Для цього потрібно забезпечити одночасність появи сходів, рівномірне розміщення рослин у межах рядка, а також максимальне збереження вологи у верхньому шарі ґрунту за рахунок мінімізації обробітку весною та вчасного закриття вологи.
Передпосівний обробіток ґрунту має забезпечити вирівнювання поверхні, розпушення верхнього шару ґрунту, знищення проростків бур’янів та формування твердого посівного ложа. Для цього культиватор має бути точно налаштований, а передпосівна культивація проведена з найменшим розривом у часі перед сівбою.
Інший важливий чинник – налаштування сівалки для забезпечення рівномірного висіву. Оптимальна глибина висіву насіння становить 4–6 см. Якщо вологи у ґрунті достатньо, то можна дотримуватися нижчих рамок діапазону, і навпаки. На легких піщаних ґрунтах може бути потреба у висіві глибиною до 8 см, тоді як на глинистих ґрунтах не варто заглиблювати більше як на 5 см. Перед та у процесі посівної потрібно контролювати витримування глибини як сівалкою загалом, так і окремими секціями та за потреби відрегулювати у полі пружини паралелограмного механізму кожної секції або змінити тиск на гідроциліндр (за наявності), а також вибирати правильну ступінь тиску прикочувальних коліс.
Під час сівби агроному необхідно регулярно перевіряти рівномірність висіву сівалкою, адже соняшник погано компенсує нерівномірну розкладку рослин (двійники, пропуски), втрати врожайності можуть внаслідок цього становити до 15%, за рахунок нераціонального використання площі, вологи та поживних елементів. Також потрібно дотримуватися рекомендованої швидкості висіву для конкретної сівалки, щоб уникнути збільшення кількості двійників і нерівномірності глибини загортання насіння.
Врахування перелічених вище принципів дасть змогу максимально знизити подальші ризики впродовж вегетації та забезпечити міцний фундамент для запланованого результату. Бажаємо дружних сходів і високих врожаїв!
Андрій Мельничук, менеджер з продукту соняшник ТОВ «КВС-УКРАЇНА»
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2025
ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ «СОНЯШНИК: СЕНСИ, ЩО СІЮТЬ МАЙБУТНЄ».
Частина 1
Частина 2
