Мабуть, зайве стверджувати, що в арсеналі польової сівозміни аграрія навряд чи знайдеться культура, яка більше, ніж озимий ріпак, потребує «нервових надзусиль» при її вирощуванні. Довгий період вегетації та ризики перезимівлі спочатку справді можуть видатися непривабливими.
Але той, хто почув шелест «чорного золота», що сиплеться з бункера комбайна, вже не відмовить собі в задоволенні чути його щороку. І виявиться, що всі перераховані вище ризики є технологічно контрольованими, а проблеми кліматичного характеру можуть бути максимально нівельовані правильним підбором гібридів ріпаку та дотриманням технологічних рекомендацій щодо їх вирощування.
Висока ліквідність і прибутковість, сівозмінний чинник та нагромаджений виробничий досвід забезпечують досить стабільну ситуацію ріпакових площ в Україні і не знижують інтерес виробничників до цієї технологічно складної культури.
На перший погляд, загальна продуктивність агроценозу озимого ріпаку меншою мірою залежить від індивідуальної продуктивності кожної рослини, ніж, скажімо, у просапних культур (соняшник, кукурудза, цукрові буряки).
Зрідження посівів через різні обставини навіть на 50% може бути повністю компенсоване здатністю рослин до посиленого гілкування. Нерівномірність сходів, безсистемне зрідження посівів під час перезимівлі та сильна внутрішньовидова конкуренція формують різноморфний посів. Саме тому, підрахувавши кількість стручків на різних рослинах, ви отримаєте результат, що лише підтвердить неоднорідність агроценозу. Різниця в показниках може сягати 50–100 шт. на рослину і більше.
Відповідно, питання визначення біологічної врожайності озимого ріпаку навряд чи може бути актуальним у контексті великої різноморфності рослин. Отже, загальна продуктивність посіву є результатом індивідуальної продуктивності різноморфних рослин і буде визначатись оптимальними параметрами стеблостою.
Питання продуктивності озимого ріпаку залежно від густоти стояння рослин достатньо вивчене, і діапазон рекомендованих густот також лімітований (30–50 шт./м2). Дослідження і виробнича практика показують, що максимальних рівнів врожайності озимого ріпаку було досягнуто як за низьких (до 25 шт./м2), так і за високих (понад 55 шт./м2) густот рослин. При цьому визначальними чинниками є зона вирощування, рівень ресурсного забезпечення (зокрема, удобрення ріпаку), особливості весняного розвитку, сортові особливості.
ОДНОРІДНІСТЬ ПОСІВУ АБО РОЗВИТКУ РІПАКУ
Зауважимо, що фактор густоти стояння рослин не завжди, навіть здебільшого не є важливим у формуванні продуктивності посівів (за умови дотримання рекомендованих діапазонів).
«Тоді що важливо?» – запитаєте ви. Відповідь: «Гомогенність (однорідність) посівів або розвитку рослин».
Якщо трансформувати біологічний феномен ріпакового поля в математичну формулу, то він матиме таке трактування: результуюча індивідуальної продуктивності гомогенних рослин завжди вища від результуючої гетерогенних рослин. Вирівняність стадійного розвитку рослин – це передумова максимально ефективного застосування морфорегуляторів та інсектицидів в однаковій для всіх рослин фазі розвитку, зменшення ризиків локального зрідження рослин від несприятливих чинників перезимівлі, рівномірне використання ґрунтово-кліматичного потенціалу, забезпечення більш рівномірного дозрівання та зниження можливих втрат від розтріскування стручків, заощадження енергоресурсів під час збирання.
ЯК ОТРИМАТИ ГОМОГЕННІ, ВИРІВНЯНІ СХОДИ?
Традиційно технологічна карта вирощування озимого ріпаку вимагає якомога краще подрібнити пожнивні рештки попередника і рівномірно розподілити їх по полю, якісно загорнути пожнивні рештки та підготувати ґрунт, сформувати вологий посівний шар ґрунту і насіннєвого ложа, рівномірно загорнути насіння на необхідну глибину.
Часткова нерівномірність розвитку рослин ріпаку закладена вже в самому посівному матеріалі. Адже в опосередкованій масі 1000 насінин (скажімо, 6,5 г) можна виявити насіння з відхиленням за масою як у більший, так і менший бік від зазначеного параметру.
На жаль, ступінь калібрування насіння ріпаку є менш технологічно досяжним, ніж, скажімо, калібрування за лінійними розмірами насіння соняшнику, кукурудзи чи питомою вагою сої, пшениці.
Тому, наприклад, насіння озимого ріпаку DEKALB, що використовується для сівби, з меншою масою 1000 насінин частіше буває більш вирівняним і однорідним, ніж більш ваговите насіння. Питання отримання вирівняних сходів при цьому вирішується лише забезпеченням необхідної глибини посіву, яку можна варіювати в діапазоні 2–4 см, а за потреби гарантованого контакту насіння з вологовмісним шаром ґрунту на структурних і не схильних до запливання ґрунтах – збільшувати навіть до 5–6 см. При цьому в геометричній прогресії зростає значимість параметру вирівняності глибини загортання насіння.
Механічний склад ґрунту, вологість посівного шару ґрунту та маса 1000 насінин визначатимуть глибину посіву. Останній показник також необхідно брати до уваги при визначенні послідовності сівби кількох гібридів із різною масою посівного матеріалу в одному господарстві.
Читати по темі: Як підібрати гібрид озимого ріпаку, з огляду на терміни посіву
Гібриди озимого ріпаку з вищою масою 1000 насінин можна висівати на більшу глибину, що дає можливість відтермінувати строки сівби на пізніші (особливо в зоні недостатнього або нестійкого зволоження).
Період активної осінньої вегетації озимого ріпаку (до переходу середньодобової температури нижче +2°С) для забезпечення формування оптимальних параметрів рослин становить 90–110 днів. Зазвичай оптимальні терміни сівби припадають на 15 серпня – 5 вересня.
Водночас доводиться констатувати, що режим вологозабезпечення ґрунту в зазначений період навіть у зонах достатнього зволоження в останні роки не гарантує потрібних передумов для якісної підготовки ґрунту, розкладання пожнивних решток і сівби.
Розрахунок на пізні літні опади, а не на максимальне збереження вологи після збирання попередника часто не залишає жодних шансів для своєчасної та якісної сівби. Не менш ризикована сівба «під дощ» або «після дощу», що в разі малої кількості опадів лише провокує проростання насіння без шансів проникнення кореневої системи в глибші (вологозабезпечені) горизонти ґрунту і подальшу їх загибель або ж призводить до формування різностадійних посівів.
А чи можна розпочинати сівбу в більш ранні чи пізніші строки, прив’язуючись до періодів із достатніми запасами вологи в посівному шарі ґрунту, і що для цього потрібно брати до уваги? Щодо пізніших строків сівби (які, до речі, можуть бути й оптимальними за календарними термінами, але за часом появи сходів – пізніми) у виробничників накопичений вимушений досвід «підтягування» рослин позакореневими підживленнями 5–10% розчинами КАСу або карбаміду та підвищення їх зимостійкості комплексними мікродобривами. Такі підживлення мають закінчитися не пізніше як за 20 днів до припинення вегетації.
Що ж до більш ранніх строків сівби, то у цьому випадку також існує практика активної регуляції ростових процесів препаратами азольної групи, якої не завжди вдається досягти (сума активних температур в окремі роки за період з 10 серпня по 30 жовтня в зоні Лісостепу перевищувала 1000°С).
Важливим чинником, на нашу думку, при розширенні «вікна» посіву озимого ріпаку можуть бути власне самі гібриди з різним біоритмом розвитку та архітектонікою рослин. Сучасний асортимент гібридів ріпаку включає різні за темпами росту та розвитку в осінній період групи. Наприклад, група зимостійких гібридів завдяки генетичній стійкості до видовження стебла та винесення точки росту, а також формування розпластаної розетки листків може висіватися в максимально допустимі ранні терміни, починаючи з 1 серпня, без істотної загрози їх переростання перед входом у зиму.
Обов’язковим агротехнічним заходом при таких ранніх термінах сівби має бути використання фунгіцидів із морфорегулюючим ефектом при досягненні рослинами 5–7 листків. І навпаки, більш темпові гібриди ріпаку здатні за умов навіть допустимо пізніх термінів сівби (10–15 вересня) сформувати потенційно зимостійкі та продуктивні рослини.
Отже, використовуючи морфобіологічні відмінності сучасних гібридів озимого ріпаку та маючи у своєму розпорядженні кілька різних гібридів, цілком реально створити пролонгований в часі посівний конвеєр, забезпечивши максимальне використання посівного періоду з гарантованою вологозабезпеченістю поверхневого шару ґрунту та отримання дружніх сходів, що, в свою чергу, створює передумови для формування гомогенного і максимально продуктивного стеблостою.
За матеріалами Dekalb
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2022
