Добрива складають значну частину витрат на виробництво зерна пшениці. Становлячи при цьому від 25 до 30 відсотків інвестицій у цикл. Однак внесення азотних добрив пов’язане з продуктивністю культури.
«Внесення азоту в ґрунт при вирощуванні пшениці є одним із найбезпечніших методів управління з погляду економічної віддачі. Дослідження показують, що ефективність використання N коливається від 12 до 21 кг зерна на кожен кілограм доданого N», – пояснює дослідник Фабіано Де Бона з Embrapa Trigo Бразильської корпорації сільськогосподарських досліджень.
Сечовина – основне добриво, яке застосовується для пшениці через нижчу вартість серед азотних добрив, доступних на ринку.
Загалом кількість азоту, який використовується в посівах пшениці, коливається від 60 до 120 кг/N/га. Внесення від 15 до 20 кг/N/га – при сівбі, а решта – при кущінні та видовженні стебла. Внесення азоту по колосу зазвичай не збільшує врожайність та силу клейковини, але може сприяти збільшенню вмісту білка.
За словами дослідника Тіаго Хорбе з мережі технічних кооперативів CCGL/RTC, доза азотних добрив може змінюватись в залежності від вмісту органічної речовини в ґрунті, культури-попередника, історії продуктивного потенціалу поля та очікуваної врожайності.
Щоб оцінити межі повернення азотних добрив, дослідники RTC провели дослідження трьох урожаїв із дев’ятьма сортами пшениці із середньою межею продуктивності 6000 кг/га. Максимальна ефективна доза азоту становила близько 110 кг/N/га.
Дослідник пшениці з Embrapa Осмар Родрігес рекомендує проводити діагностику поля, де вирощуватиметься пшениця.
«Кукурудзяна стерня, наприклад, вимагає іншого підходу, аніж стерня сої. Оскільки кукурудзяна солома споживає багато азоту із ґрунту на розкладання, то необхідно буде збільшити дозу азоту при посіві пшениці. Після сходів пшениці управління азотом вже не вимагатиме різних дій для стерні кукурудзи та стерні сої», – каже вчений.
За словами дослідників, певні покривні культури можуть збільшити врожайність пшениці на 20 відсотків.
Для найкращого використання азотних добрив, враховуючи можливі втрати, спричинені надмірними опадами, варто розділити внесення азоту на три етапи: при сівбі; між двома листами та початком кущіння; у репродуктивній фазі (між кущінням та початком виходу в трубку).
«Період між появою сходів і виходом рослини в трубку є вирішальним моментом у визначенні продуктивного потенціалу пшениці, – каже дослідник Тьяго Хорбе. – У разі дощу після внесення азоту, якщо це викликає вилуговування або поверхневий стік на полі, виробник повинен компенсувати дозу при наступному внесенні.
Реакція сортів на азотні добрива може бути різною і залежатиме від багатьох факторів. Температура, вологість, органічні речовини, послідовність культур – деякі з них. Ефективність кожного сорту у використанні азоту також повинна враховуватися під час управління цією поживною речовиною».
embrapa.br.
